Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

31 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 1527/1-98/11

провадження № 51-2674 ск 21

Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції – ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ,

встановив:

У касаційній скарзі прокурора порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі – КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.

Проте наведених вимог процесуального закону прокурором не дотримано.

Так, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

Зокрема, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі не обґрунтовано належним чином, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного місцевим судом та судом апеляційної інстанції істотного порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статей 370, 371 КПК 1960 року.

Не містить подана прокурором касаційна скарга і посилань на те, які саме доводи апеляційної скарги не були належним чином розглянуті у порядку апеляційної процедури, а також доводів на обґрунтування допущених, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції порушень статті 377 КПК.

Також, при зазначенні підстав для скасування оскаржених судових рішень прокурор посилається на визначення та норми Кримінального процесуального кодексу України 2012 року.

Однак слід зазначити, що відповідно до п. 15 Перехідні положення Кримінального процесуального кодексу України в редакції від 17 січня 2012 року апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених                 § 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

З огляду на вищезазначене, та як убачається з матеріалів за скаргою, вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвала Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року постановлені в порядку, передбаченому КПК 1960 року, а тому посилання прокурора в касаційній скарзі на визначення та норми статей КПК 2012 року, не відповідають вимогам закону.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст. 396 КПК 1960 року, тобто таким чином, щоб суд касаційної інстанції міг прийняти одне із рішень відповідно до вказаної норми Закону.

Частиною 1 ст. 396 КПК 1960 року передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу. Проте, зазначені в касаційній скарзі вимоги прокурора не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону, оскільки вони викладені відповідно до вимог ст. 436 КПК 2012 року.

Більш того, касаційна скарга містить суттєві суперечності, оскільки прокурором зазначено, що вона подана на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, в її тексті прокурором обґрунтовується незаконність рішення суду першої інстанції та апеляційного суду та вважає, що дані рішення підлягають скасуванню, проте в прохальній частині скарги прокурор висловлює думку лише про скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року та призначення нового розгляду в цьому суді.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 387 КПК 1960 року прокурором не додано до касаційної скарги завірених належним чином копій вироку Суворовського районного суду                                м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, які ним оскаржуються, а лише роздруківки отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень

Також, відповідно до ст. 387 КПК 1960 року до касаційної скарги додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується, проте прокурором не додано необхідної кількості копій касаційної скарги для вручення всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується.

Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня отримання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК, суддя

постановив:

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції – ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                 ОСОБА_1