Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

3 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 332/1032/20

провадження № 51-663км21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

захисника                                        ОСОБА_7 ,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 9 жовтня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду                      від 9 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019161300000038 від 25 липня 2019 року,  за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі – КК),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115  КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 9 жовтня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на              строк 12 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з 11 лютого 2020 року, тобто з часу фактичного його затримання, та зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення.

ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

10 лютого 2020 року близько 23:00 ОСОБА_6 , перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ними взяв на кухні ніж та завдав ОСОБА_8 два удари в живіт та один удар у груди, від яких останній впав на підлогу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючих сліпих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженням внутрішніх органів грудної клітки та черева, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотеч і формування геморагічного шоку.

У подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, взяв молоток та завдав ОСОБА_8 не менше двох ударів у голову та обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забійних ран у лобній ділянці справа та зліва, у правій скроневій ділянці, у ділянці нижньої щелепи справа.

Після цього ОСОБА_6 , використовуючи три кухонні ножі, повернувшись до кімнати, завдав ними ОСОБА_8 не менше п`яти ударів в обличчя, тулуб та кінцівки, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді рани на тильній поверхні правої та лівої кистей, у середній та нижній третинах лівого передпліччя по передній поверхні.

Далі ОСОБА_6 двома викрутками завдав не менше 8 ударів у шию                       ОСОБА_8 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді колотих ран на передньо-бічній ділянці шиї праворуч.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на місці вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 625 від 11 лютого 2020 року своїми злочинними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 9 грудня 2020  року  вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 9 жовтня 2020 року залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про зміну вказаних судових рішень в частині призначеного покарання шляхом його пом`якшення та просить зменшити розмір призначеного судом строку покарання у виді позбавлення волі з 12 до 7 років.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений посилається на конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначає, що він був обурений діями потерпілого, який періодично протягом 2 років забезпечував його матір наркотичними засобами, що, на його думку, не було враховано судом під час призначення покарання.

Також засуджений посилається на те, що суд не повною мірою врахував його щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину та не зважив на думку потерпілого, який надав негативну характеристику своєму брату.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованості доведення винуватості засудженого ОСОБА_6 за частиною 1 статті 115 КК та правильності кваліфікації його дій у касаційній скарзі засуджений не заперечує та не оскаржує.

Доводи засудженого щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, враховував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним особливо тяжким злочином; ступінь його суспільної небезпечності та наслідки вчиненого; дані, що характеризують особу засудженого, а саме: притягнення ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності, хоча судимість погашена в установленому законом порядку, те, що він неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, перебував на диспансерному обліку з 12.07.2017 у КУ "Обласний клінічний наркологічний диспансер" Запорізької обласної ради з діагнозом "психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання алкоголю, психостимуляторів, канабіоїдів. Синдром залежності", перебував на стаціонарному лікуванні в КУ "Обласна клінічна психіатрична лікарня" з 21.04.2017 по 12.06.2017 з діагнозом "Психічна та поведінкові розлади внаслідок вживання ПАР, синдром залежності внаслідок вживання канабіоїдів та психостимуляторів"; думку потерпілого, який питання покарання для обвинуваченого залишив на розсуд суду.

Апеляційний суд вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо виду і розміру призначеного покарання.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги засудженого, суд зазначив, що не вбачає правових підстав для подальшого пом`якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, при цьому зваживши на те, що засуджений хворіє, що потерпілий часто ображав його матір, приносив їй наркотичні засоби, доводив її до істерики, підіймав на неї руку, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставину, що обтяжує покарання останнього, -  вчинення злочину у стані наркотичного сп`яніння, тяжкість злочину за його видом (категорією), який згідно зі статтею 12 КК є особливо тяжким злочином, та зважив на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого ним діяння відповідно до пункту 3                 частини 1 статті 65 КК, що визначається характером та ступенем суспільної небезпеки злочину.

Мотивуючи такі висновки, апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції та зазначив, що призначене судом першої інстанції реальне покарання у вигляді 12 років позбавлення волі є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим через його суворість.

Між тим, з матеріалів кримінального провадження убачається, що своїми злочинними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 велику кількість ударів різними знаряддями злочину, заподіявши, окрім інших, і тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючих сліпих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженням внутрішніх органів грудної клітки та черева, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі і формування геморагічного шоку, які є небезпечними для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, як видно із висновку судово-медичної експертизи № 625 від 11 лютого 2020 року.

Доводи, зазначені в касаційній скарзі засудженого про щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Суд першої інстанції у вироку правильно зазначив, що поведінка ОСОБА_6 під час досудового розслідування та визнання під час судового розгляду своєї провини без зазначення конкретних обставин завдання тілесних ушкоджень, мотивації своїх дій, без звернення з вибаченням до конкретної особи та без щирого осуду своєї поведінки свідчать про недостатнє усвідомлення ним протиправності своїх дій, а тому не можуть бути визнані щирим каяттям, а саме обставиною, яка пом`якшує покарання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині.

При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

При призначенні   ОСОБА_6 покарання суд дотримався вимог статей 50, 65, 66, 67 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є особливо тяжким, за формою вини вчиняється умисно, дані про особу винного, який раніше не судимий у силу статті 89 КК, а також обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Ураховуючизазначене,покарання у виді позбавлення волі строком на 12 роківу межах санкції частини 1 статті 115 КК призначено ОСОБА_6 відповідно до вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК та належним чином вмотивована.

Таким чином, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На підставі зазначеного касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями  433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 9 жовтня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу– без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                             ОСОБА_3