Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа №  398/5/19

провадження № 51-1718км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                           ОСОБА_1 ,

суддів                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,

прокурора                                               ОСОБА_5 ,

захисників                                               ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

засуджених                                              ОСОБА_8   (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілої                      ОСОБА_10  (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та засуджених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 січня 2021 року у кримінальному провадженні,  внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120070002144 за обвинуваченням:

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,  жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121; п. 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі — КК)

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України,  жителя АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121; п. 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року:

ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань, а саме у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.

Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати за проведення експертиз на користь держави в розмірі 57 503, 12 грн;

ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань, а саме у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.

Стягнуто з ОСОБА_9  процесуальні витрати за проведення експертиз на користь держави в розмірі 57 503, 12 грн;

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком 24 липня 2018 року ОСОБА_9 і ОСОБА_8 перебували  на території домоволодіння по АДРЕСА_3 , яке належало покійній матері ОСОБА_9 ,  де вживали алкогольні напої і обговорювали побутові та сімейні питання. В цей час виникла розмова з приводу постійних крадіжок з домоволодіння за життя матері ОСОБА_9 і постало питання, що крадії не встановлені і до відповідальності не притягнуті.

Під час розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з приводу крадіжок, пригадали, що неподалік проживає місцевий жительОСОБА_11 , який зловживав алкогольними напоями, не мав офіційного джерела доходів, що на їхню думку свідчило про те, що він може бути причетним до скоєння крадіжок. З метою з`ясування обставин скоєння крадіжок та з метою нанесення тілесних ушкоджень вонипопрямували до будинку потерпілого ОСОБА_11 , розташованого по АДРЕСА_4 у цьому місті.

Цього ж дня приблизно о 21:20 вони прибули до домоволодіння потерпілого, проникли у будинок шляхом нанесення поштовху ногою у вхідні двері. В цей час у будинку перебував ОСОБА_11 та його знайомий ОСОБА_12 .

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно та цілеспрямовано, проявляючи агресію по відношенню до потерпілого, посилену станом алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи свою фізичну перевагу та вважаючи, що ОСОБА_11 причетний до вчинення крадіжок з території домоволодіння ОСОБА_9 , реалізуючи єдиний умисел та мету, направлену на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , діючи спільно, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у будинку та в дворі домоволодіння, руками та ногами нанесли не менше чотирьох ударів в область тулуба, кінцівок та голови ОСОБА_11 після нанесення тілесних ушкоджень залишили потерпілого в будинку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №262 від 21 вересня 2018 року,  смерть потерпілого ОСОБА_11 настала в результаті здавлення головного мозку гематомою в комплексі з його забоєм та набряком внаслідок закритої черепно- мозкової травми, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння.

Цими діями ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

В подальшому цього ж дня ОСОБА_9 та ОСОБА_8 після нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , перебуваючи на території домоволодіння останнього, діючи за попередньою змовою між собою, вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_12 , який в цей момент знаходився на території домоволодіння і якого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , також запідозрили у причетності та обізнаності про скоєні крадіжки майна покійної матері ОСОБА_9 . Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх подальших спільних дій та бажаючи настання наслідків у виді смерті потерпілого, з метою виконання спільного злочинного умислу, направленого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що спричинення великої кількості тілесних ушкоджень з урахуванням їх кількості та локалізації неминуче призведуть до смерті ОСОБА_12 , з метою його вбивства, почали на території домоволодіння руками та ногами з значною силою наносити чисельні тілесні ушкодження в область життєво важливих органів тулуба, кінцівок та голову потерпілого ОСОБА_12 .

У зв`язку із тим, що вказані протиправні дії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 привернули увагу проживаючих поряд осіб, які почали висловлювати своє невдоволення з приводу їх неправомірних дій, останні прийняли рішення залишити територію домоволодіння ОСОБА_11 та з метою доведення спільного злочинного умислу, направленого на вбивство ОСОБА_12 , використовуючи фізичну силу, забрали останнього із собою. Залишивши територію домоволодіння ОСОБА_11 та впевнившись у тому, що їхні злочинні та протиправні дії не будуть викриті сторонніми особами, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на узбіччі дороги, навпроти будинку АДРЕСА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, діючи умисно та цілеспрямовано, за попередньою змовою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків у виді смерті потерпілого ОСОБА_12 , продовжили руками та ногами, із значною силою, наносити ОСОБА_12 тілесні ушкодження, при цьому усвідомлюючи, що нанесена велика кількості ударів в область життєво важливих органів тулубу та голови потерпілого, неминуче призведуть до смерті останнього. Лише після того, як від отриманих ударів ОСОБА_12 втратив свідомість та не подавав ознак життя, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 припинили наносити йому тілесні ушкодження. В подальшому, вирішивши, що ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень помер, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишили потерпілого на узбіччі дороги та з місця скоєння злочину зникли.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 261 від 21 вересня 2018 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 спричинили потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження, які виникли внаслідок понад 45 ударів несумісних із життям. Внаслідок закритої тупої травми грудної клітки, яка супроводжувалася множинними переломами ребер, розривами пристінної плеври та порушенням цілісності каркасу грудної клітини, розвитком шоку та легеневої недостатності потерпілий ОСОБА_12 помер по дорозі у лікарню.

Своїми діями ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2021 року вирок місцевого суду залишив без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відхилив.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_6  та засуджений ОСОБА_8 просять скасувати вирок та ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121; п. 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Вказують, що винуватість ОСОБА_8 не доведена поза розумним сумнівом. Під час розгляду справи головуюча суддя була упереджена при розгляді справи, у зв`язку з чим заявлений відвід судді, який був безпідставно відхилений і таким чином розгляд справи проводився незаконним складом суду.

Також зазначають, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, належним чином не перевірив матеріалів кримінального провадження, обмежившись лише посиланням на показання засуджених. Крім цього суд обмежив у ознайомленні ОСОБА_8 з матеріалами кримінального провадження для підготовки до судових дебатів, що на їх думку є порушенням права на захист.

Вважають, що викладені у судових рішеннях висновки про доведеність винуватості засудженого  не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Засуджений ОСОБА_9 у касаційній скарзі не погоджується з судовими рішеннями щодо нього вважає, що вони прийняти з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В уточненій касаційній скарзі вважає, що призначене йому покарання є суворим, оскільки суд не в повній мірі врахував ряд обставин, які пом`якшують його покарання.

Засудженні та захисник стверджують, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, не дотримався положень статей 370, 419, 420 КПК

У своїх запереченнях на касаційні скарги потерпіла та її представник категорично не погоджуються з доводами касаторів, просять скарги відхилити, а судові рішення залишити без зміни.

При цьому вказують, що доводи засуджених та захисника є надуманими, місцевий суд у повному обсязі дослідив докази, надані стороною обвинувачення, оцінив їх з точки зору належності та допустимості. Таким чином, докази, досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження, вказують на умисний характер дій засуджених.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у своїй та підзахисного касаційних скаргах, та просив їх задовольнити закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121; п. 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Засуджений ОСОБА_8 підтримав доводи, наведені в своїй касаційній скарзі та скаргах свого захисника та засудженого ОСОБА_9 , та просив їх задовольнити, кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121; п. 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Зауважив, що місцевий суд був упередженим щодо нього, в зв`язку з чим ним був заявлений відвід головуючій судді, який безпідставно був відхилений колегією суддів. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому у ознайомленні з матеріалами кримінального провадження для підготовки до судових дебатів, що істотно обмежило його право на захист.

Засуджений ОСОБА_9 підтримав доводи, наведені в своїй касаційній скарзі і доповненнях до неї та просив її задовольнити. Також підтримав доводи викладені у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 . Зауважив, що обшук у його квартирі проведено незаконно без судового рішення.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційних скаргах підзахисного ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_13 і засудженого ОСОБА_8 , просив їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні не підтримала доводів, викладених у касаційних скаргах захисника та засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, а касаційні скарги – без задоволення. При цьому зазначила, що судові рішення у справі відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.

Зауважила, що забезпечення ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на стадії апеляційного розгляду не є обов`язком суду, а право на ознайомлення засуджений не скористувався після постановлення вироку.

Представник потерпілої ОСОБА_10  вважає, що судові рішення у справі відповідають ст. 370 КПК і просила їх залишити без зміни, а касаційні скарги – без задоволення.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, засуджених, позицію прокурора і представника потерпілої, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисника та засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення  (ч. 1 ст. 412 КПК).

На інших підставах касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів. Доводи захисників щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд касаційної інстанції прийшов до наступних висновків.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника про те, що головуюча у справі суддя місцевого суду ОСОБА_14 не мала права брати участь у розгляді даного кримінального провадження та про безпідставну відмову колегією суддів Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської областіу задоволенні заяви про відвід головуючої судді, яка на думку засудженого ОСОБА_8 мала упередженість при розгляді кримінального провадження щодо нього, а тому  розгляд справи проведено незаконним складом суду, є безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час судового розгляду судом першої інстанції 26 листопада 2019 року засуджений ОСОБА_8 подав заяву про відвід судді ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 144—146), дана заява колегією суддів була розглянута із дотриманням вимог статей 75, 81 КПК. Доводи засудженого щодо недовіри головуючому були відхилені і не визнані такими обставинами, що виключають участь судді в кримінальному провадженні. Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано послався, що жодних доказів упередженості головуючого судді ОСОБА_8 не надано.Вважати, що в даному випадку місцевий суд прийняв рішення незаконним складом суду не має підстав.

Однак, суд касаційної інстанції, перевіряючи доводи касаційних скарг захисника ОСОБА_13 та засудженого ОСОБА_8 , встановив, що суд апеляційної інстанції обмежив право ОСОБА_8 належним чином підготуватись до судових дебатів по результатам судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Так, ОСОБА_8 подав письмове клопотання про надання йому можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, при цьому послався, що він перебуває під вартою і у нього не має можливості вільного доступу до матеріалів кримінального провадження з метою встановлення можливих недоліків (обставин), які суттєво можуть вплинути на його захист.

Апеляційний суд відмовив у клопотанні ОСОБА_8 пославшись, що він може ознайомитись з матеріалами кримінального провадження після закінчення судового розгляду.

При цьому судом не було враховано, і це було встановлено в судовому засіданні  18 січня 2021 року, що ОСОБА_8 не ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження після розгляду справи в суді першої інстанції, він вважає, що між показаннями свідків фактичними даними, які містяться у матеріалах кримінального провадження, та змістом вироку є істотні протиріччя, які впливають на його законність і обґрунтованість.

Також суд відхиляючи клопотання ОСОБА_8 не враховав, що апеляційний розгляд справи здійснювався на протязі тривалого строку. Так, 11 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження, 21 серпня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду, 26 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено, 16 листопада  2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із заміною прокурора, який заявив клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з ознайомленням із матеріалами кримінального провадження, 07 грудня 2020 року розгляд справи не відбувся, оскільки головуюча перебувала у відпустці.

У зв`язку з цим засуджений об`єктивно міг не володіти всією інформацією необхідною йому для виступу у судових дебатах. До цього подібних клопотань він не заявляв, відкладення судових розглядів не ініціював, матеріали кримінального провадження не містять фактичних даних про намагання ОСОБА_8 затягнути апеляційний розгляд та про беззаперечну безпідставність заявленого клопотання.

Колегія суддів вважає, що в цьому конкретному кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції було обмежено право на захист ОСОБА_8 через незабезпечення належних можливостей підготуватися до судового розгляду, що згідно ст. 412 КПК є істотним порушенням, яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім цього, відповідно до ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

За вимогами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що під час перегляду вироку щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 апеляційний суд не дотримався зазначених вимог.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_6 та засуджені подали апеляційні скарги, у яких, наводячи відповідні доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції, просили його скасувати, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Однак, залишаючи без задоволення апеляційні скарги засуджених, усупереч вимогам ст. 419 КПК апеляційний суд належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів обґрунтованого аналізу всіх доводів, викладених у поданій скарзі, не зіставив наявних у провадженні доказів та не надав відповідей на доводи засуджених наведені в апеляційних скаргах, зокрема:

Не отримали належної перевірки доводи ОСОБА_9 щодо проведення під час досудового розслідування окремих слідчих дій без участі захисника; проникнення на територію домоволодіння по АДРЕСА_3 та будівлю за вказаною адресою та вилучення речей з неї було здійснено без рішення суду; що при первинному медичному огляді на стан алкогольного сп`яніння у нього виявили його відсутність; що поза увагою суду при призначенні покарання залишився його стан здоров`я.

Не отримали належної перевірки доводи захисника ОСОБА_16 та засудженого ОСОБА_8 : про непричетність до вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_12 та нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому  ОСОБА_11 , що він лише  розбороняв бійку; що допитаний судом першої інстанції експерт не надавав чітких відповідей на запитання сторони захисту на підтвердження фактичних даних викладених у висновку щодо встановлених у потерпілих тілесних ушкоджень; що показання допитаних судом свідків не вказують на причетність ОСОБА_8 до вчинення протиправних дій щодо потерпілих; про відсутність в матеріалах справи даних про підтвердження перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_8 здійснено без належної перевірки наведених у апеляційних скаргах захисника ОСОБА_6 та засуджених доводів і надання обґрунтованих відповідей на них. Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні обмежився загальними висновками про безпідставність доводів, без посилань на відповідні вимоги кримінального та кримінального процесуального закону, мотивів, з яких він виходив під час постановлення ухвали, у зв`язку з чим це рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК,  а тому відповідно до ст. 438 цього Кодексу підлягає скасуванню, і призначенню нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , виходячи з викладених прохань, підлягають – частковому задоволенню.

Отже, апеляційний суд наведені доводи засуджених належним чином не перевірив та не спростував, і таким чином в сукупності з встановленим судом касаційної інстанції обмеженням у праві на захист ОСОБА_8 допустив істотне порушення вимоги кримінального процесуального закону,оскільки поставив під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення.

При новому апеляційному розгляді суду належить в повному обсязі перевірити доводи захисника ОСОБА_6  та засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , зазначені в апеляційних скаргах, а також наведені ними під час касаційного розгляду та постановити законне й обґрунтоване процесуальне рішення згідно з вимогами закону.

Не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , з метою попередження ризику їх переховування від суду, оскільки вони не можуть не усвідомлювати імовірності визнання винуватості за висунутим їм обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, ураховуючи особливості касаційного розгляду, визначені главою 32 КПК, та обмежені можливості   щодо  повноцінного  розгляду  і   вирішення   цього   питання   в   межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під вартою на строк мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК,  Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та засуджених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 січня 2021 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 днів.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                       ОСОБА_2                                             ОСОБА_3