Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

03 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 266/361/20

провадження № 51-46км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050780001050 від 04 грудня 2019 року,  за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Краматорська Донецької області, мешканця м. Маріуполя, раніше судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомПриморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 серпня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, за частиною 2 статті 186 КК – у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 під час досудового розслідування у виді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили ухвалено залишити без зміни.

Ухвалено після набрання вироком законної сили засудженого ОСОБА_7 затримати, помістити в ДУ "Маріупольський слідчий ізолятор" для подальшого направлення до визначеного місця відбування покарання.

Ухвалено строк покарання обчислювати із часу затримання.

Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

03 грудня 2019 року о 23:20 ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, разом із потерпілим ОСОБА_8 , з яким він познайомився цього ж дня, знаходились біля будівлі сауни, розташованої на вул. Кронштадтській у Приморському районі м. Маріуполя, де в ОСОБА_7 виник корисливий умисел на заволодіння майном ОСОБА_8 . З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 , скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_8 не орієнтується в м. Маріуполі, повів останнього по приватному сектору. Проходячи неподалік будинку №48 на вул. Кавказькій у Приморському районі м. Маріуполя, ОСОБА_7 , реалізуючи свій протиправний, корисливий, злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого чайна, переконавшись, що поблизу з ними нікого немає, достовірно знаючи, що потерпілий ОСОБА_8 має із собою гаманець із грошовими коштами, застосував стосовно останнього насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, та витягнув з кишені гаманець, що не становить матеріальної цінності для потерпілого, в якому знаходились грошові кошти в сумі 5000 грн та банківська картка "Приватбанку" № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 .

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення майна ОСОБА_8 , 04 грудня 2019 року о 00:28 ОСОБА_7 , перебуваючи біля банкомата ПАТ "ПУМБ", розташованого на просп. Миру, 80 у Центральному районі м. Маріуполя, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, скориставшись раніше викраденою ним разом із гаманцем потерпілого банківською карткою ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 та даними персонального ідентифікаційного номера (пін-кодом) для користувача банкоматами та електронними терміналами, шляхом вільного доступу за допомогою зазначеної карти та банкомата таємно викрав з карткового рахунку, який належить ОСОБА_8 , гроші в сумі 1000 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року вказаний вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції не спростував доводів сторони обвинувачення в апеляційній скарзі, у зв`язку із чим засудженому призначено покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Зокрема, прокурор вважає неврахованими та неналежно оціненими такі обставини, як: ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, те, що засуджений вчинив два кримінальні правопорушення впродовж однієї години, раніше судимий, ніде не працює та суспільно корисною працею не займається, постійного законного джерела прибутку не має. Крім того, не зазначено, у чому саме полягала активність та інтенсивність засудженого в сприянні правоохоронним органам.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованості доведення винуватості засудженого ОСОБА_7 за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК та правильності кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурор не заперечує та не оскаржує.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, призначаючи покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 4 роки, урахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжким злочинами, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово був засуджений за корисливі злочини, на шлях виправлення не став, не працює, не перебуває на обліку в лікарів нарколога та психіатра, його відношення до скоєного, посередню характеристику за місцем проживання, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, — повне визнання своєї вини засудженим, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обтяжуючу покарання обставину — вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

На переконання суду касаційної інстанції, призначене ОСОБА_7 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим через його суворість.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженоговнести корективи в йогосоціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність.

Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме собою є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.

З огляду на зазначене, покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 185, частини 2 статті 186 КК призначено ОСОБА_7 відповідно до вимог статей 50, 65 КК та є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.

З наведеного вбачається, що жоден з доводів апеляційної скарги прокурора не залишився без оцінки та перевірки апеляційного суду, який також навів вичерпні мотиви прийнятого рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК.

Таким чином, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На підставі зазначеного касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Ураховуючи наведене, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                               ОСОБА_3