Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 642/618/18

провадження № 51-193 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                               ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220510003218, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 10 липня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, в період 23-24 грудня 2017 року, перебуваючи разом зі своїми батьками ( ОСОБА_8 , 1932 р.н. та ОСОБА_9 – 1930 р.н.) за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин до своєї матері, спровокував з нею сварку, під час якої, навмисно завдав потерпілій ОСОБА_9 численних ударів руками і ногами по голові та тулубу. В результаті таких протиправних дій потерпілій заподіяні, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1-ДМ/18 від 30 січня 2018 року, тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, в тому числі і тяжкі тілесні ушкодження. Після цього, 30 грудня 2017 року потерпілу ОСОБА_9 було госпіталізовано до КЗОЗ "ХМКЛШНМД ім. проф. О. І. Мещанінова". ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 07 год за адресою АДРЕСА_2 , потерпіла ОСОБА_9 померла від отриманих тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законута призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо допущених, на його думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом. Не погоджується з оцінкою судом апеляційної інстанції доказів. Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, в тому числі і за його апеляційною скаргою, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином всіх її доводів та відповідей на них не дав, а також не задовольнив в повному обсязі клопотання про дослідження доказів, відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без зміни.

У запереченні на касаційну скаргу захисника, потерпіла ОСОБА_10 просить залишити її без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповнота судового розгляду, неналежна, на думку захисника, оцінка доказів у провадженні, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційними скаргами, зокрема, і захисника, в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

В основу вироку судом першої інстанції обґрунтовано покладено зібрані у встановленому законом порядку докази, досліджені в судовому засіданні, належно оцінені. А саме: показання засудженого ОСОБА_7 про обставини події, що відбулись 23-24 грудня 2017 року, потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , експерта ОСОБА_14 ; дані, що містяться у письмових доказах, зокрема, у заяві ОСОБА_10 про нанесення тілесних ушкоджень її матері; інформації, наданої МОЗУ ХГКСНМП ім. проф. А. І. Мещанінова про пацієнта ОСОБА_9 , яка поступила з дому та була побита сином; інформацією відповідно до рапорту помічника чергового Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області від 30 грудня 2017 року про отримання повідомлення від лікаря щодо пацієнтки ОСОБА_9 щодо побиття її сином за місцем помешкання, протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 19 січня 2018 року, під час якого було надано доступ до медичної документації ОСОБА_9 , висновком судово-медичної експертизи № 1-Дм/18 від 30 січня 2018 року, а також інші докази,  зміст яких детально відображено у вироку.

Сукупність всіх зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_7  про, нібито, його непричетність до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень своїй матері, від яких настала її смерть, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про  доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляційних скарг, в тому числі і захисника, ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про допущенне апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону щодо заявленого клопотання про дослідження доказів, то колегія суддів касаційного суду дійшла до наступного.

Так, ч. 3 ст. 404 КПК України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Тобто обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд частково задовольнив клопотання захисника щодо допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , проте, їх не було допитано,  оскільки останні не з`являлись на виклик, та в подальшому сторона захисту на їх допиті не наполягала.

При цьому захисником під час апеляційного розгляду також зазначалось про необхідність дослідження інших доказів, однак апеляційний суд обґрунтовано відмовив захиснику у їх дослідженні, оскільки стороною захисту не було наведено обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України, щодо неповноти чи порушення при дослідженні вказаних доказів, наведених у його клопотанні.

Разом із цим апеляційний суд, здійснивши дослідження зазначених вище доказів та врахувавши встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження й інші докази, досліджені й перевірені місцевим судом під час судового розгляду, яким цей суд надав відповідну правову оцінку, дійшов безспірного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для  його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                             ОСОБА_3