Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 388/1000/19

провадження № 51-1026км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2020 року та  ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120150000390 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 10 грудня 2009 року  вироком Долинського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;

2) 13 жовтня 2010 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; згідно ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2011 року вважати засудженим за ч. 2 ст.185, ч. 4 ст.70 КК України до  покарання у виді позбавлення волі  строком на 4 років 6 місяців;

3) 26 червня 2018 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки;

4) 20 січня 2020 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 289, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців; згідно ухвали Кропивницького районного суду від 12 травня 2020 року постановлено вважати   ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі  строком на 5 років, а вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України – виконувати окремо;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185  КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим покаранням, призначеним за попереднім вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2020 року, зміненим ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року, призначено покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2018 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 5 місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 04 липня 2019 року по 11 травня 2020 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Зараховано в строк покарання ОСОБА_7 частково відбуте ним покарання за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2020 року, зміненим ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року, а саме: з 12 травня 2020 року по 24 листопада 2020 року включно з розрахунку день за день.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 19 липня 2018 року приблизно о 21:30, будучи особою, яка раніше вчиняла злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, судимості за які не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов до території подвір`я будинку АДРЕСА_1 , який належить його знайомому ОСОБА_9 .

Реалізуючи в подальшому свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії ніким не будуть помічені, засуджений ОСОБА_7 зайшов на територію вказаного домоволодіння та, підійшовши до належного потерпілому ОСОБА_10 автомобіля марки "Москвич", який перебував на подвір`ї, де шляхом вільного доступу, викрав з автомобіля акумуляторну батарею "А-mega 6 СТ-60 Premium".

Після чого з викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду в розмірі 1345, 20 грн.

Крім того, 28 травня 2019 року приблизно о 15:00 засуджений ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчиняла злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, судимості за які не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, перебуваючи в приміщенні гаражу  на території гаражного кооперативу "Пролісок", розташованого на вул. Нова в м. Долинська Кіровоградської області, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_11 вийшов з приміщення гаражу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії ніким не будуть помічені, шляхом вільного доступу, викрав із приміщення гаражу належні потерпілому 4 автомобільні світлодіодні лампи.

Після чого із викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду в загальному розмірі 261, 90 грн.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі  захисник просить змінити оскаржувані судові рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 71 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість .Вважає,  що остаточне покарання засудженому слід було призначити лише за ч. 4 ст. 70 КК України та до призначеного покарання за оскаржуваним вироком  приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Долинського районного суду  Кіровоградської області від 20 січня 2020 року, зміненим ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року і остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді  позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, а вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2018 року  слід виконувати окремо. Стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки належно не перевірив доводи його апеляційної скарги, чим допустив незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника ненадходило.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України  підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначене йому покарання за вчинений злочин у касаційній скарзі не оспорюються, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині колегією суддів не перевіряються.

Викладені у касаційній скарзі доводи захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні судом першої інстанції ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю вироків не заслуговують на увагу.

Правила призначення покарання за сукупністю вироківзастосовуються в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Під час складання покарань у порядку зазначеної нормиостаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів кримінального провадження, вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Інкриміновані  ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України, вчинені ним 19 липня 2018 року та 28 травня 2019 року, тобто під час іспитового строку визначеного вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2018 року.

Отже, враховуючи факт вчинення засудженим ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушеньпід час звільнення від відбування покарання з випробуванням за вказаним вироком, після постановлення вироку Долинського районного суду Кіровоградської області 26 червня 2018 року,то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що покарання засудженому ОСОБА_7  слід призначити як із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, так із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком суду невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Така позиція повністю узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 червня 2021 року в провадженні                № 51-5994 кмо20, відповідно до якого, якщо особа вчинила принаймні одне кримінальне правопорушення після постановлення двох попередніх вироків,які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі  призначається покарання, яке належить відбувати реально, припиняється окреме виконання обох попередніх вироків. Правовою підставою такого припинення щодо першого вироку є положення ч. 3 ст. 78 та ст. 71 КК України, а правовою підставою припинення виконання другого вироку – положення ст. 71 КК України. Остаточне покарання в такому випадку особі призначається на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарань, призначених за всіма вироками.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України  належним чином розглянув викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про  неправильне застосування  судом першої інстанції вимог ст. 71 КК України, дав на них вичерпні відповіді і, навівши підстави прийнятого рішення, залишив вирок місцевого суду без змін, а заявлені апеляційні вимоги - без задоволення.

Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 410 КПК України, у них зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувалися ці суди при постановленні своїх рішень.

Отже, колегія суддів вважає, що сторона захисту у своїй касаційній скарзі не навела переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу має бути залишено без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434,436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок  Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2020 року та  ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                     ОСОБА_3