Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 766/14421/18

провадження № 51-903 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора                                          ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 9 червня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 21 січня 2021 року щодо ОСОБА_7 у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018230020001360, № 12019230020000381, № 12019230020000815, № 12019230030001230, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Херсон,зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , такого, що в силу  ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК) не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 9 червня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 1 ст. 309 КК на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 309 КК на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

У невстановлений час і місці ОСОБА_7 без мети збуту незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0,424 г, який зберігав за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 до моменту його вилучення співробітниками поліції в ході санкціонованого обшуку за вказаною адресою в період часу з 8:25  до 8:55 30 червня 2018 року.

12 лютого 2019 року приблизно об 11:00 ОСОБА_7 у м. Херсон без мети збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0,657 г, який зберігав при собі до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції в ході огляду місця події, який відбувся цього ж дня в період з 16:25 до 16:40 біля під`їзду № 4 будинку АДРЕСА_3 .

10 квітня 2019 року приблизно о 14:00 ОСОБА_7 у м. Херсон без мети збуту придбав у невстановленої особи у великому розмірі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 1,711 г, який зберігав при собі до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції в ході огляду місця події, який відбувся цього ж дня в період з 14:40 до 14:44 на вул. Стрітенська у м. Херсон.

У невстановлений час та місці ОСОБА_7 незаконно придбав та в подальшому зберігав без мети збуту з метою особистого вживання за місцем свого проживання за вищевказаною адресою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – опій ацетильований, загальною масою в перерахунку на суху речовину 0,05791 г, до моменту виявлення та вилучення співробітниками Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області під час проведення санкціонованого обшуку 07 травня 2019 року.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 21 січня 2021 року вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_7 за вчинені злочини 12 лютого та 7 травня 2019 року з ч. 2  ст. 309 КК – "незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене повторно" на ч. 1 ст. 309 КК – "незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту".

З кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК за вчинення злочину 10 квітня 2019 року виключено кваліфікуючу ознаку повторність.

Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим:  за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;  за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує, що з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання, даних про особу ОСОБА_7 , суди першої та апеляційної інстанцій мали право призначити засудженому покарання не у виді позбавлення волі на строк, наближений до максимального, який передбачений санкцією ч. 2 ст. 309 КК, а захід примусу іншого виду, не пов`язаного з ізоляцією засудженого та поміщенням його до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_7 , призначивши засудженому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та  апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 – 414 КПК.

Захисник ОСОБА_6 не оспорює доведеність винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК і правильність кваліфікації дій засудженого, проте стверджує про невідповідність призначеного останньому покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі.

Згідно з ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.

Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Одночасно дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при призначенні ОСОБА_7 покарання місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винуватого, який мав постійне місце проживання, де характеризувався посередньо, обставини, що пом`якшують покарання, – визнання вини та щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Проте захисник ОСОБА_6 не погодилася з вироком у частині призначеного ОСОБА_7 покарання таподала апеляційну скаргу, стверджуючи про суворість застосованого до останнього заходу примусу у виді позбавлення волі. У подальшому апеляційна скарга була доповнена вимогами про зміну кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК у зв`язку з набранням чинності нової редакції указаної частини статті закону України про кримінальну відповідальність.

Апеляційний суд погодився з необхідністю зміни кваліфікації дій ОСОБА_7 , однак визнав безпідставними твердження захисника про суворість покарання, призначеного засудженому.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Так, апеляційний суд правильно вказав, що, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд у сукупності врахував характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винуватого, який за місцем проживання характеризувався задовільно, є таким, що в силу ст. 89 КК не судимий, обставину, яка пом`якшує покарання – щире каяття.

При цьому в ухвалі апеляційного суду обґрунтовано зазначено, що ОСОБА_7 не працює, тобто не має міцних соціальних зав`язків, перебуває на обліку у лікаря нарколога через вживання психотропних речовин, учинив декілька кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин, а тому схильний до систематичної злочинної діяльності, що підвищує ступінь його суспільної небезпечності.

У касаційній скарзі захисником не наведено обставин, які б ставили під сумнів правильність висновків суду апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями, оскільки та обставина, що ОСОБА_7 має матір похилого віку, не свідчить про наявність у нього стійких соціальних зв`язків, як про це зазначено у касаційній скарзі.

Одночасно те, що ОСОБА_7 має певні захворювання, не є достатньою підставою для пом`якшення засудженому покарання.

При встановленні погіршення стану здоров`я ОСОБА_7 з визнанням, що його хвороби є тяжкими та перешкоджають відбуванню покарання, питання застосування щодо нього звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою може бути вирішене в порядку ст. 537 КПК.

Разом з тим у даному конкретному випадку призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі відповідає вимогам статей  50, 65 КК, є співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винуватого, спрямовано на досягнення цілей виправлення засудженого і приватної превенції.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 9 червня 2020 року, змінений ухвалою Херсонського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, та ухвалу Херсонського  апеляційного  суду  від 21  січня 2021  року    щодо

ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                               ОСОБА_3