Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

08 червня 2021 року

м. Київ

справа № 199/5926/19

провадження № 51-5895км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                           ОСОБА_1 ,

суддів                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

захисника                                                ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_8 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня

2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040030001057, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Дніпропетровська, жительки м. Дніпра,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього належного їй майна.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватою в тому, що вона, маючи умисел, спрямований на незаконне зберігання з метою збуту,

у не встановлені органом досудового розслідування час та місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин придбала особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс" загальною вагою

235,8478 г та в не встановлені досудовим розслідуванням спосіб та час доставила до місця свого проживання за адресою:

АДРЕСА_1 . Продовжуючи свою злочинну діяльність з метою подальшого збуту, за допомогою металевого гвинтового ковпачка з-під пляшки розфасувала особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс"

у 45 паперових згортків, після чого стала його зберігати у трьох тубусах та пластиковому відерці. 26 березня 2019 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 всередині меблевого кухонного кутка працівники поліції вилучили зазначений особливо небезпечний наркотичний засіб.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 08 жовтня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_8 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме – перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 2

ст. 307 КК  на ч. 1 ст. 309 КК. Вважає, що суд першої інстанції у вироку не міг посилатись на показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , оскільки зазначені свідки є працівниками правоохоронних органів, які прямо зацікавлені в наданні завідомо неправдивих свідчень для уникнення відповідальності щодо незаконних методів досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 , і їх свідчення повинні бути оцінені судом критично. Показання свідків-понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суд повинен був визнати недопустими доказами, оскільки зазначені свідки раніше були неодноразово судимі, у тому числі й за злочини

у сфері обігу наркотичних засобів, та раніше неодноразово залучалися працівниками поліції як поняті. На думку захисника, дані протоколу проведення обшуку суд повинен був визнати недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_8 не були роз`яснені її права та обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК), обшук без поважних причин проводився в темний час доби, до початку обшуку слідчий не проголосив, на який пристрій здійснюється відеофіксація, на відеозапису відсутній час проведення обшуку, відеозапис неодноразово переривається, не видно особу, яка здійснює пакування пакетів. Зазначає, що суд не надав стороні захисту можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження стосовно обшуку. На думку захисника, йому та засудженій ОСОБА_8 не були відкриті речові докази при ознайомленні з матеріалами справи. Стверджує, що під час досудового розслідування з метою виявлення справжніх власників наркотичного засобу безпідставно не було допитано інших співвласників і співмешканців квартири. Вважає, що матеріали кримінального провадження не доводять умислу ОСОБА_8 саме на збут наркотичних засобів і її дії, на думку сторони захисту, необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК та призначити покарання, передбачене санкцією цієї статті.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні  ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2  ст. 307 КК. Доводи, на які він посилається у своїй касаційній скарзі, аналогічні доводам касаційної скарги захисника

ОСОБА_6 .

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційних скарг захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, ґрунтуються на детально наведених

у вироку доказах, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.

Зокрема, винуватість ОСОБА_8  підтверджується наступними доказами:-

– показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що він брав участь як понятий

у проведенні обшуку у квартирі ОСОБА_8 , під час якого остання видала пакет з наркотичною речовиною і сказала, що це належить їй і що ця наркотична речовина для реалізації по 150 грн за один згорток, а всього паперових згортків було приблизно 40 штук;

– показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що він брав участь як понятий

у проведенні обшуку у квартирі ОСОБА_8 , під час якого

в останньої було вилучено 30-40 згортків з наркотичним засобом – марихуаною; ОСОБА_8 пояснила, що це належить їй, а чи казала вона, що зберігає наркотичну речовину з метою збуту, свідок не пам`ятає;

– показаннями свідка ОСОБА_10 , який з іншими працівниками поліції проводив обшук у   ОСОБА_8 та пояснив, що в процесі обшуку остання сама повідомила, де в неї зберігається канабіс, та видала три тубуси, в яких зберігалися близько 40 згортків із зазначеною наркотичною речовиною;

– показаннями свідка ОСОБА_11 , який разом з іншими працівниками поліції проводив обшук у   ОСОБА_8 та пояснив, що під час обшуку в останньої було знайдено наркотичний засіб – канабіс, який був розфасований

у газетні пакунки, що були поміщені в спеціальні пакети та опечатані, а також вказав, що зауважень від учасників не надходило;

– показаннями свідка ОСОБА_9 , який разом з іншими працівниками поліції проводив обшук у ОСОБА_8 та пояснив, що під час цього обшуку

було знайдено на кухні паперові згортки, в яких була речовина зеленого кольору;

– показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що він разом з іншими працівниками поліції проводив обшук у ОСОБА_8 , під час якого в неї було знайдено наркотичний засіб "марихуана".

Ці показання є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними протоколу обшуку від 26 березня 2019 року, який було проведено за місцем проживання ОСОБА_8 та відповідно до якого в останньої на кухні

в меблевому кухонному кутку було виявлено та вилучено три тубуси, всередині яких знаходилося 45 паперових згортків з речовиною рослинного походження, металевий гвинтовий ковпачок з-під пляшки, а також пластикове відерце та герметичну ємність із кришкою з речовиною рослинного походження; даними висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 25 квітня 2019 року

№ 1/8.6/1304, відповідно до якого вилучені за місцем проживання

ОСОБА_8 речовини рослинного походження є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Доводи захисників про те, що показання свідків ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 суд повинен був оцінити критично, оскільки зазначені свідки є працівниками правоохоронних органів, які прямо зацікавлені в наданні завідомо неправдивих свідчень для уникнення відповідальності щодо незаконних методів досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 , перевірялися судом апеляційної інстанції та правильно визнані необґрунтованими. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, від 22 травня 2020 року кримінальне провадження за заявою ОСОБА_8 про застосування до неї незаконних методів досудового розслідування працівниками поліції  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК (т. 1, а.с. 208–211).

Відповідно до ч. 7 ст. 97 КПК у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору, співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ним кримінального провадження.

Натомість, як видно із судових рішень та матеріалів справи, допитані як свідки працівники поліції дали показання тільки щодо обставин проведення ними обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , а не щодо її показань. Тому немає підстав вважати ці докази недопустимими.

Перевірялися судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними доводи захисників про те, що показання понятих

ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є недопустимими доказами, оскільки останні раніше неодноразово судимі, у тому числі за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, та раніше неодноразово залучалися працівниками поліції як поняті. Як правильно зазначив суд першої інстанції, залучення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як понятих при проведенні обшуку у квартирі ОСОБА_8 не протирічить положенням ч. 7 ст. 223 КПК. Немає підстав вважати, що ці особи якимось чином були зацікавлені в розгляді цього кримінального провадження.

Не є обґрунтованими і доводи захисників щодо впливу на законність судових рішень того факту, що не були допитані інші особи, що мешкали разом з ОСОБА_8 .

Як видно з матеріалів провадження та судових рішень, судом першої інстанції було допитано як свідка чоловіка ОСОБА_8 – ОСОБА_15 , який пояснив, що під час проведення обшуку були вилучені наркотичні засоби; звідки вони взялися, він сказати не може, ні він, ні ОСОБА_8 , ні інші члени родини наркотичні засоби не вживали та не вживають, він ніколи не бачив, аби хтось із членів родини збував наркотичні засоби.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тому суд першої інстанції не мав права з'ясовувати причетність до злочину інших осіб за відсутності для цього процесуальних підстав.

Доводи захисників про відсутність у ОСОБА_8 умислу на збереження наркотичних засобів з метою збуту є необґрунтованими.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від

26 квітня 2002 року № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

Як правильно зазначено в ухвалі апеляційного суду, вирішуючи питання про зміст умислу та мотиву ОСОБА_8 , необхідно враховувати сукупність усіх обставин вчиненого діяння. У даному кримінальному провадженні суди врахували спосіб вчинення злочину, кількість наркотичного засобу — канабісу, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, те, що наркотичний засіб був розфасований у 45 паперових згортків, що свідчить про їх упакування саме з метою збуту. Крім того, даних про те, що сама ОСОБА_8 або члени її сім'ї вживають наркотичні засоби, суду надано не було.

Доводи захисників про те, що дані протоколу проведення обшуку суд повинен був визнати недопустимим доказом, також перевірялися судами попередніх інстанцій та правильно визнані безпідставними. З матеріалів справи колегія суддів убачає, що на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2019 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 на

АДРЕСА_1 . Із звукозапису додатка до протоколу обшуку – оптичного диску DVD-R убачається, що перед проведенням обшуку ОСОБА_8 було зачитано в присутності понятих вголос текст ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , про що є її підпис на оригіналі цієї ухвали (т. 2, а.с. 24). ОСОБА_8 запропоновано було видати заборонені та вилучені з обігу предмети, на що вона добровільно видала наркотичну речовину – канабіс, яка була вилучена та опечатана до спецпакету (т. 2, а.с. 25–30). За результатами проведення цієї слідчої дії було складено протокол від 26 березня 2019 року, який було підписано ОСОБА_8 та понятими ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . Учасникам цієї слідчої дії було зачитано протокол обшуку, заяв та зауважень від них не надходило. Один примірник протоколу обшуку отримала

ОСОБА_8 .

Таким чином, немає підстав вважати, що при отриманні доказів за результатами обшуку за місцем помешкання ОСОБА_8 було істотно порушено її права, як це передбачено ст. 87 КПК.

Твердження захисників про порушення прав сторони захисту у зв`язку з ненаданням їй можливості ознайомитися з матеріалами іншого кримінального провадження, у якому було постановлено ухвалу слідчого судді про дозвіл на обшук, є неспроможними. З матеріалів кримінального провадження колегія суддів убачає, що судом були вжиті заходи для надання можливості захиснику ознайомитися з матеріалами стосовно обшуку

в іншому кримінальному провадженні, яке перебуває в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, але цей суд у такому ознайомленні відмовив.(т. 1, а.с. 90).

Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що захисник не звертався до слідчого для надання йому доступу до матеріалів іншого провадження в порядку ст. 290 КПК під час досудового розслідування, але ознайомлення з такими матеріалами можливе лише з дозволу слідчого, прокурора, якого не було отримано самим захисником.

Доводи захисника про те, що йому та засудженій ОСОБА_8 не були відкриті речові докази при ознайомленні з матеріалами справи, є безпідставними. З протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 31 травня 2019 року колегія суддів убачає, що захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_8 були ознайомлені з матеріалами кримінального провадження та клопотання про ознайомлення з додатковими матеріалами або заяв про обмеження в цьому від останніх не надходило (т. 2, а.с. 72).

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотрималися.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 , місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання. Суд врахував те, що ОСОБА_8 вину не визнала, раніше не судима, вчинила умисний тяжкий злочин, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, хронічними захворюваннями не страждає, характеризується задовільно. З урахуванням наведеного суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання буде вважатися необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_8 , та дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу ОСОБА_8    залишив без задоволення, а вирок районного суду – без зміни.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги захисників

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

16 липня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7   – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                 ОСОБА_3