- ст. 361 КАС
- ст. 78 КАС
6. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
6.1. Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII.
6.2. Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
6.3. Дисциплінарне провадження включає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Показати мотиви повністю
6.4. Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
6.5. Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
6.6. Частиною п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
6.7. Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).
6.8. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).
6.9. Відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону № 1700-VII посадові та службові особи органів прокуратури зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
6.10. При цьому згідно з статтею 1 Закону № 1700-VII потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
6.11. Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
6.12. Згідно з Порядком організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених законами № 1700-VII та№ 1697-VII .
6.13. Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів).
6.14. Статтею 13 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що працівник прокуратури, незважаючи на особисті інтереси, повинен вживати всіх можливих заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, не допускати вчинення дій чи бездіяльності, які можуть його спричинити або створити враження про наявність такого конфлікту.
6.15. При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність. Прокурор повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням (стаття 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів).
6.16. Згідно зі статтею 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури.
6.17. За змістом статті 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних. У разі виникнення конфлікту інтересів прокурор зобов`язаний діяти відповідно до вимог законодавства.
6.18. Як убачається зі змісту рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 листопада 2020 року, передумовою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно з оскаржуваним рішенням КДКП стали такі обставини.
6.19. ОСОБА_1 із червня 1998 року працює в органах прокуратури. З 19 січня по 12 вересня 2017 року позивач перебував на посаді першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, а з 13 вересня 2017 року - на посаді заступника начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області.
6.20. У провадженні слідчого відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 1201540040000722 від 13 березня 2015 року за фактом заволодіння шляхом оформлення на підставі підроблених документів права власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
6.21. ОСОБА_1 здійснював процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні в період з 22 грудня 2015 року по 26 липня 2016 року. У подальшому ОСОБА_1 призначено виконувачем обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури № 1.
6.22. 20 липня 2017 року до Львівської місцевої прокуратури № 1 з Прокуратури Львівської області для організації розгляду надійшла заява ОСОБА_2 , який є заявником у кримінальному провадженні № 12015140040000722, від 4 липня 2017 року про кримінальне правопорушення.
6.23. У заяві ОСОБА_2 ініціювалося питання про внесення відомостей до ЄРДР за статтею 364 КК, у тому числі стосовно процесуального керівника ОСОБА_1 , а також слідчого поліції ОСОБА_3 .
6.24. За результатами розгляду вказаної заяви виконуючий обов`язки керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 Фігурський Ю. М. 25 липня 2017 року за власним підписом надав заявнику відповідь № (14-39)424-16 про те, що підстав для внесення відомостей до ЄРДР за фактами, наведеними у зверненні, не вбачається.
6.25. За наслідками розгляду дисциплінарної скарги КДКП з`ясувала, що ОСОБА_1 розглянув по суті заяву ОСОБА_2 (заявника в кримінальному провадженні № 12015140040000722) про кримінальне правопорушення від 4 липня 2017 року, який ініціював питання про внесення відомостей до ЄРДР за статтею 364 КК, зокрема, стосовно процесуального керівника по провадженню ОСОБА_1 , та прийняв рішення про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
6.26. 23 травня 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 про вчинення, зокрема, заступником начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
6.27. 29 травня 2018 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-898дс-176дп-18 стосовно, зокрема, ОСОБА_1 . Рішенням Комісії від 18 липня 2018 року № 302дп-18 строк проведення перевірки за дисциплінарною скаргою керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України в дисциплінарному провадженні № 11/2/4-898дс-176дп-18 продовжено на один місяць.
6.28. Рішенням КДКП від 5 вересня 2018 року № 358дп-18 ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду.
6.29. Вважаючи рішення КДКП від 5 вересня 2018 року № 358дп-18 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, за наслідками розгляду якого Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 липня 2019 року залишив рішення КДКП без змін.
6.30. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2019 року залишено без змін, зокрема, з тих підстав, що дії позивача свідчать про порушення ним вимог Закону № 1700-VII, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
6.31. Згідно з Порядком організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року № 111, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених законами № 1700-VII та № 1697-VII (пункт 57 постанови).
6.32. Водночас Велика Палата Верховного Суду у відповідь на доводи апеляційної скарги позивача відзначила, що доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про незаконність посилання Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду при прийнятті рішення, що оскаржується, на постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року є безпідставними, оскільки, як свідчать матеріали справи, на вказане судове рішення посилався саме ОСОБА_1 , обґрунтовуючи правомірність своєї поведінки, а не суд при прийнятті рішення(пункт 80 постанови).
6.33. Згідно із частиною першою статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.
6.34. Частиною другою статті 361 КАС визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
6.35. Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
6.36. Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
6.37. При цьому нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи. Отже, умовами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.
6.38. Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.
6.39. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
6.40. Отже, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
6.41. Звертаючись із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 підставою визначив пункт 3 частини другої статті 361 КАС.
6.42. Цим пунктом встановлено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
6.43. В основу судового рішення в адміністративній справі можуть бути покладені обставини, встановлені рішенням суду в іншій справі. Так, за правилами звільнення від доказування, наведеними у статті 78 КАС, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
6.44. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
6.45. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для адміністративного суду.
6.46. Отже, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.
6.47. Тож саме у випадку, коли адміністративний суд відповідно до наведених вище правил обґрунтував своє рішення на обставинах, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, або визначав, чи мали місце відповідні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, на підставі вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, скасування такого рішення відповідатиме підставам перегляду за нововиявленими обставинами рішення адміністративного суду.
6.48. Як уже зазначалось, заявник вважає, що підставою для ухвалення рішення суду, про перегляд якого подано заяву, стала постанова Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року у справі № 461/6191/18, яку 26 грудня 2019 року Львівським апеляційним судом скасовано та закрито провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1727 КУпАП. Також 16 січня 2020 року Львівським апеляційним судом скасовано постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року у справі № 461/6191/18 та закрито провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП.
6.49. Водночас, приймаючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, і погодився з висновками КДКП про вчинення ОСОБА_1 такого, оскільки в останнього при розгляді заяви ОСОБА_2 виникла суперечність між приватним інтересом та його службовими повноваженнями.
6.50. Тому суд першої інстанції, залишаючи без змін оскаржуване ОСОБА_1 рішення КДКП, виходив з того, що прийняття ним рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 свідчить про наявність підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5 та 6 статті 43 Закону № 1697-VII, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
6.51. Статтею 1727 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, зокрема неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
6.52. У контексті правовідносин, щодо яких виник спір, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в дисциплінарному провадженні КДКП з`ясовувала питання наявності або відсутності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку в частині дотримання ним вимог Закону № 1697-VII та порушення норм професійної етики, а не доведеності вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже це перебуває поза межами компетенції КДКП. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/113/19, пункт 72.
6.53. Відповідно наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності предметом дослідження у справі щодо правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності не була.
6.54. Водночас із матеріалів справи вбачається, що саме заявник покликався на постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року, доводячи правомірність своєї поведінки, і посилання на цю постанову визнано судом необґрунтованим.
6.55. Не містить посилань на постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року і рішення КДКП.
6.56. На момент розгляду цієї справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій згадана постанова Галицького районного суду міста Львова не набрала законної сили, оскільки була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку, а тому факти, встановлені в ній, взагалі не могли бути покладені в основу судових рішень, про перегляд яких просить заявник, відповідно скасування цієї постанови не може бути підставою для перегляду судових рішень у справі № 9901/819/18 за нововиявленими обставинами.
6.57. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії", заява № 69529/01 та пункт 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови № 2" заява № 19960/04). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003 року, заява № 52854/99; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; пункти 42-43 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011 року, заява № 4994/04).
6.58. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що скасування постанови Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року у справі № 461/6191/18, у якій було встановлено факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не є підставою для перегляду рішення Верховного Суду від 29 липня 2019 року за нововиявленими обставинами, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 361 КАС. У зв`язку з наведеним рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 листопада 2020 року підлягає скасуванню.
6.59. Щодо доводів позивача про негативні наслідки у зв`язку з включенням відомостей про нього до Єдиного державного реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення та неможливість виключити ці відомості з такого реєстру без скасування рішення КДКП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно доПоложення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 19 лютого 2018 року № 166 (далі - Положення), Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення - це електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.
6.60. За змістом пункту 1 розділу ІІ Положення внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.
6.61. За пунктом 2 розділу ІІ Положення підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, є, зокремазасвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
6.62. Разом із цим рішенням КДКП від 5 вересня 2018 року, яке є предметом перегляду в цій справі, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 5 та 6 статті 43 Закону № 1697-VII, а саме вчинення дій, що порочить звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Суди попередніх інстанцій погодились із тим, що в діях позивача містяться ознаки порушення вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України "Про запобігання корупції", "Про прокуратуру", вимог Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
6.63. Отже, ані рішенням КДКП, ані судовими рішеннями в цій справі факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення позивачем дій, що містять ознаки корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, як окремої підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 5 статті 43 Закону № 1697-VII, не встановлювався. При цьому наявність у діях позивача складу корупційного правопорушення була предметом дослідження у справі № 461/6191/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 1727 КУпАП, провадження у якій закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
6.64. Підставою для внесення відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення є наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 1693к від 17 вересня 2018 року. Оскільки ОСОБА_1 не є особою, відомості про яку підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення на підставі рішення КДКП від 5 вересня 2018 року № 358дп-18, він вправі оскаржити в судовому порядку наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 1693к від 17 вересня 2018 року як такий, що не може породжувати для нього відповідні правові наслідки.
Постанови, на які посилаються мотиви
- Справа № 461/6191/1828 листопада 2018
- Справа № 9901/113/197 квітня 2021
Усього посилань: 2