Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

25 травня 2021 року

м. Київ

справа № 337/207/19

провадження № 51-5826км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

засудженої                                                  ОСОБА_6 ,

захисника                                                    ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирокХортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12018080070002041, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжявід 14 квітня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 30 жовтня 2018 року в період часу з 12-00 до 14-00 години, перебуваючи у квартирі ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що завдає потерпілому особливих фізичних страждань шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, умисно вбила ОСОБА_8 , завдавши йому ножем 155 колото-різаних та різаних поранень голови, шиї, тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, що викликало масивну крововтрату, внаслідок чого ОСОБА_8 помер на місці вчинення злочину.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасуватисудові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник не погоджується із встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження, вказуючи на те, що умисне вбивство потерпілого вчинено іншою особою, а не ОСОБА_6 . Вважає, що висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який її засуджено, дослідженими під час судового розгляду доказами не підтверджуються. На думку захисника, відповідно до вимог ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) об`єктивну та суб`єктивну сторону злочину не доведено, зокрема, й мотив вчинення злочину.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 – без зміни.

Засуджена ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу захисника та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який просив касаційну скаргу задовольнити, засудженої ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).

При цьому відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_7 вбачається, що він не погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.

Під час судового провадження суд, дотримуючись вимог статей 10, 22 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 , не визнаючи вини в умисному вбивстві ОСОБА_8 , вчиненому з особливою жорстокістю, показала, зокрема, що 30 жовтня 2018 року познайомилася з чоловіком на ім`я ОСОБА_9 , з яким спочатку спілкувалася на літній площадці кафе "Бостон", а потім на його запрошення поїхала до нього додому. В квартирі вони вживали спиртне, мали намір зайнятися сексом, але це не вдалося. На її прохання ОСОБА_9 викликав таксі, а їй запропонував прилягти. Вона заснула на дивані, а прокинулася від шуму, але що це було, сказати не може. Побачила ОСОБА_9 , який лежав біля дивану на підлозі, в трусах та кофті, з правої сторони тіла, ближче до спини, була калюжа крові. Ніякої допомоги ОСОБА_9 вона не надавала, до нього не торкалася, взяла свою куртку чорного кольору, взула один свій кросівок і один капець ОСОБА_9 та вийшла з його квартири. Коли уходила з квартири, їй нічого не загрожувало, у квартирі вона нікого не бачила. Потім вона намагалася відчинити вхідні двері з тамбуру у коридор, але відкрити не змогла і попросила про це сусідку. Та відкрила їй вхідні двері з тамбуру у коридор. Хтось їй викликав таксі і на ньому вона повернулася додому. Крім того, обвинувачена ОСОБА_6 пояснювала, що коли прийшла у квартиру ОСОБА_8 , прийняла душ, залишивши свій бюстгальтер у ванній кімнаті. Після того, як прокинулася, до ванної кімнати не заходила.

Показання обвинуваченої ОСОБА_6 про її непричетність до вчинення злочину суд всебічно та повно дослідив та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.

При цьому суд послався у вироку на показання потерпілої ОСОБА_10 , котра пояснила, що 30 жовтня 2018 року їй зателефонувала ОСОБА_11 , з якою останні 10–15 років періодично проживав її батько – ОСОБА_8 , та повідомила про те, що вона знайшла мертвого батька у квартирі, той був весь у крові, після чого викликала швидку і працівників поліції.

Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, зокрема, що 30 жовтня 2018 року приблизно з 13-00 години неодноразово дзвонила ОСОБА_8 , але його телефон було вимкнено. Після роботи поїхала до нього додому, двері в загальний тамбур їй відчинила сусідка по квартирі ОСОБА_8 . У квартирі вона виявила потерпілого, який лежав на підлозі у нижній білизні та светрі, та попросила сусідів викликати швидку.

Суд правильно оцінив та врахував показання свідка ОСОБА_12 про те, що 30  жовтня 2018 року до неї у квартиру постукала раніше невідома жінка, якою виявилася ОСОБА_6 . На прохання останньої вона відчинила їй двері з загального тамбуру квартир у під`їзд будинку. При цьому жінка казала: "Раз так вийшло, випустіть мене звідси", а на питання, що трапилося, та не відповіла. Того ж дня, ввечері, до її квартири подзвонила ОСОБА_11 і попросила відчинити їй двері в загальний коридор, оскільки не мала ключів. Вона впустила ОСОБА_11 і та пішла до дверей у квартиру сусіда ОСОБА_8 . Повернувшись до свої квартири, вона зачинила двері і зробила кільки кроків від дверей, коли до неї у кватиру почали стукати. Відчинила двері і побачила ОСОБА_11 , яка попросила викликати швидку.

У вироку судом зазначено також показання свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що 30 жовтня 2018 року приблизно о 14-00 годині бачила жінку, якою виявилася ОСОБА_6 , котра виходила з під`їзду. Ця жінка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, вигляд мала розгублений, була взута: одна нога у кросівок, інша у капець, лише повторювала: "Так трапилося" і нічого не пояснювала, а потім сказала, що їй треба таксі; та показання свідка ОСОБА_14 , який показав, зокрема, що він, працюючи в службі таксі, відвіз жінку на АДРЕСА_3 . Жінка дуже нервувала і плакала, казала: "Що тепер робити, чи куди їхати".

Окрім того, суд послався у вироку на показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

Судом покладено в основу вироку й дані, що містились упротоколах огляду місця події, відеозаписах, стенограмах та фототаблицях до них; протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до яких свідок ОСОБА_12 впізнала на фото ОСОБА_6 по фігурі, обличчю та курточці як жінку, котру вона бачила 30 жовтня 2018 року в спільному коридорі квартир АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 , а свідок ОСОБА_13 впізнала останню на фотознімку за рисами обличчя, білявим волоссям середньої довжини з темним корінням, плотною натурою та невисоким зростом, яку 30  жовтня 2018 року вона бачила поблизу третього під`їзду будинку АДРЕСА_6 в стані алкогольного сп`яніння, взуту в один кросівок та капець домашній на босу ногу.

Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані, що містились у висновках експерта № 2605 від 24 грудня 2018 року, № 599, № 600 від 11 грудня 2018 року, № 597, № 598 від 10 грудня 2018 року, № 595 від 7 грудня 2018 року, відповідно до яких на джинсових брюках, правому кросівку, чоловічому капцю, вилучених у ОСОБА_6 , та на її лівому кросівку та бюстгальтері, а також на чоловічому капцеві на ліву ногу, вилучених під час огляду місця події в квартирі потерпілого, знайдено кров людини з антигеном В з ізосерологічної системи АВО, що дозволяє припустити її походження від особи з групою крові В як у ОСОБА_8 .

У вироку суд послався й на дані висновку експерта № 3818 від 23 листопада 2018  року, згідно з яким в ході проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 було виявлено на тілі потерпілого тілесні ушкодження множинні (155) колото-різані та різані поранення голови, шиї, тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів; проникаюче сліпе колото-різане поранення з локалізацією шкірної рани на підборідді зліва (№ 96), з ушкодженням стінки гортані; проникаюче сліпе колото-різане поранення з локалізацією шкірної рани в області таза справа (№ 102), з ушкодженням сечового міхура; два проникаючих сліпих колото-різаних торакоабдомінальних поранення з локалізацією шкірних ран на задній поверхні грудної клітини зліва (№ 108, 109), з ушкодженням пристінкової плеври, діафрагми та селезінки; множинні непроникаючі колото-різані та різані поранення голови, шиї, тулуба, калитки та кінцівок.

Поранення у ОСОБА_8 є різаними та колото-різаними, утворились від дії плаского одностороннього колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини, що занурилася, склала близько 6–17 мм за різними ранами. Комплекс колото-різаних та різаних поранень у ОСОБА_8 викликали масивну крововтрату, є небезпечними для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю.

Також на підтвердження встановлених обставин суд навів у вироку дані висновку експерта № 2425 від 12 грудня 2018 року про те, що за результатами судово-цитологічного дослідження слідів на предметах, виявлених та вилучених під час огляду місця події в квартирі потерпілого, а саме на рушнику, фрагменті тканини, шведці знайдено кров людини з домішкою поту та виявлено антигени А, В, Н, що не виключає змішення крові та поту від особи (осіб) з різною груповою характеристикою, у тому числі за рахунок змішення крові (або поту) ОСОБА_8 з потожировими виділеннями (або кров`ю) ОСОБА_6 , а в слідах на вінику та його уламках, пари шкарпеток, полімерному совку, в інших слідах на шведці, вирізі тканини з крісла знайдено кров людини, яка не виключає походження крові від ОСОБА_8 .

Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані висновку експерта

№ 8-1269 від 10 січня 2019 року, згідно з яким генетичні ознаки слідів крові на рукоятці ножа (об`єкт № 15), який було виявлено та вилучено під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_5 , є змішаними, походять більше ніж від однієї особи, містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Суд послався у вироку й на дані висновку судово-психіатричного експерта № 552 від 26 листопада 2018 року про те, що ОСОБА_6 , 1977 року народження, розладів психічної діяльності не виявляла і не виявляє в цей час. У ситуації, що досліджується, ОСОБА_6 не виявляла характерних феноменологічних ознак фізіологічного афекту. В період здійснення інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення, ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності вона не виявляла, а знаходилася у стані гострої алкогольної інтоксикації.

Отже, дослідивши та оцінивши вказані у вироку докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю.

Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів не може погодитися з доводами захисника ОСОБА_7 про те, що мотив вбивства потерпілого не встановлено, оскільки судом у вироку зазначено, що вбивство ОСОБА_8 відбулося в зв`язку з неприязними відносинами, що виникли раптово в ході вживання спиртних напоїв.

Крім того, під час судового провадження належно перевірялись доводи захисника про вчинення злочину іншою особою, а не ОСОБА_6 .

Визнаючи ці доводи безпідставними, суд послався на докази, які було безпосередньо досліджено та оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.

Зокрема, на показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11 про те, що вхідні двері загального тамбуру квартир ОСОБА_8 і ОСОБА_12 обладнані замком, для відкриття якого необхідно здійснити певні дії, які відомі лише мешканцям квартир, що підтверджується показаннями ОСОБА_6 , яка пояснила, що вона не змогла відчинити вхідні двері у під`їзд із загального тамбуру та вийти звідти. Також свідок ОСОБА_12 показала, що 30 жовтня 2018 року в період з 11-00 години до 14-00 години вона не чула, щоб відкривалися вхідні двері у загальний коридор їх квартир, що унеможливлює непомітне проникнення до квартири ОСОБА_8 іншої особи, крім ОСОБА_6 .

Водночас, судом з`ясувалося й питання щодо наявності інших комплектів ключів, ніж тих, якими користувалися ОСОБА_8 і ОСОБА_11 .

Судом було встановлено, що показання свідка ОСОБА_11 про те, що свій комплект із двох ключів, якими вона користувалася – один від вхідних дверей у загальний тамбур, а інший від вхідних дверей у квартиру ОСОБА_8 , вона залишила на підвіконні у квартирі потерпілого, підтверджуються відеозаписом огляду місця події – квартири ОСОБА_8 , де було виявлено між об`єктами № 9 і № 10 двоє ключів та один візит, ймовірно від під`їзду та входу у квартиру АДРЕСА_7 .

Також будь-яких доказів наявності інших ключів, ніж ті, які були виявлені у квартирі ОСОБА_8 , стороною захисту суду надано не було та таких даних під час судового розгляду кримінального провадження судом здобуто не було.

Поряд з тим, суд обґрунтовано визнав неспроможними доводи захисника про те, що злочин скоєно іншою особою – спортсменом, який займається боксом, оскільки на тілі ОСОБА_8 було виявлено велику кількість синців.

При цьому для перевірки доводів захисника в судовому засіданні було допитано судово-медичного експерта ОСОБА_19 , який проводив судово-медичну експертизу трупу ОСОБА_8 .

Так, експерт ОСОБА_19 показав, що смерть ОСОБА_8 настала від множинних колото-різаних та різаних поранень, що ускладнилося масивною крововтратою. Також було виявлено чотири колото-різані рани, вони проникаючі, супроводжувалися пошкодженнями внутрішніх органів: сечового пузиря, гортані, селезінки. Синці на обличчі трупа ОСОБА_8 утворилися від дії тупих предметів, незадовго до смерті; встановити час їх утворення неможливо. Синці на руках у ОСОБА_8 утворилися від дії тупих предметів ударно-травмуючої дії, його могли вдарити, чи він сам міг вдаритися, але встановити точно не було можливості. Травмуюча поверхня на тілі не відобразилася, це міг бути любий предмет: рукоятка ножа, пляшка, кулак, нога, площина, тощо. Не виключається їх утворення від падіння (на обличчі і ребрах). Крім того, рукоятка ножа, яка тримається рукою, збільшує площу травмуючої поверхні. Встановити скільки було нанесено ударів неможливо.

З огляду на викладене, доводи захисника про те, що судом не доведено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який її засуджено, є безпідставними.

Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані судом за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, призначене їй покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції належно перевірив доводи апеляційних скарг обвинуваченої та захисника ОСОБА_7 , зокрема, про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, надав на них вичерпні відповіді, навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався. З наведеними в ухвалі апеляційного суду підставами, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

А тому касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                          ОСОБА_3