Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

|

||

Постанова

Іменем України

18 травня 2021 року

м. Київ

справа №324/147315-к

провадження № 51-2325км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря                                                                                                                           судового засідання                       ОСОБА_4 ,                                                                    прокурора                                        ОСОБА_5 ,

обвинуваченого                             ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника                                        ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року, постановлену в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , у якому об`єднано кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12014080320000681, № 12014080320001699 та № 12015080320000916, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Бешилдик Джамбульського р-ну

Джамбульської обл. (Казахстан),

жителя АДРЕСА_1 ,

виправданого судом першої інстанції за ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі – КК), ч. 3 ст. 187 КК, ч. 2 ст. 307 КК та ч. 2 ст. 309 КК.

За вироком Оріхівського районного суду  Запорізької області від 24 вересня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 (за епізодами розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ), ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК, і виправдано за недоведеністю вчинення ним цих злочинів.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2020 року скасував вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК (за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9 ), і злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 і ч. 2 ст. 309 КК, та призначив у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і покладено певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК. Щодо ОСОБА_8 судові рішення в касаційному порядку не оскаржені.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи за попередньою змовою групою осіб, 07 травня 2014 року з одягнутими на обличчя масками проникли до домоволодіння ОСОБА_11 , 1927 року народження, за адресою:  АДРЕСА_1 , якій погрожували застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, та відкрито заволоділи знайденими в будинку грошовими коштами в сумі 35 400 грн.

24 вересня 2014 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з тією ж особою в масках проникли в будинок  АДРЕСА_1 , де вчинили розбійний напад на ОСОБА_9 , якій погрожували застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, а саме приставляли до життєво важливих органів потерпілої предмет, схожий на викрутку, і заволоділи майном потерпілої, спричинивши матеріальні збитки на загальну суму 14 460 грн.

Крім того, 15 листопада 2014 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з тією ж особою в масках проникли в будинок АДРЕСА_1 , де повторно вчинили розбійний напад на ОСОБА_10 , 1928 року народження, якій погрожували застосуванням  насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, а саме приставляли до життєво важливих органів потерпілої предмет, схожий на ніж, і заволоділи майном потерпілої на загальну суму 1492 грн.

Також ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він за не встановлених досудовим розслідуванням обставини незаконно придбав та зберігав з метою збуту за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 , наркотичний засіб – "канабіс" масою 73,69 г у перерахунку на суху речовину з метою збуту. Крім того, 23 липня 2015 року, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК, знаходячись на веранді вказаного будинку, за допомогою підручних засобів він виготовив наркотичний засіб – "екстраційний опій" масою 28,525 г у перерахунку на суху речовину, який зберігав у вказаному будинку без мети збуту до часу, коли його було виявлено та вилучено під час  обшуку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та за вироком виправдав його.

Апеляційний суд визнав, що в частині виправдання ОСОБА_6 у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів (ч. 2 ст. 307 КК та ч. 2 ст. 309 КК) і розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9 (ч. 3 ст. 187 КК) вирок постановлено з істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), тому за матеріалами провадження щодо цих злочинів призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

У частині виправдання ОСОБА_6 за епізодом щодо ОСОБА_11 (ч. 3 ст. 186 КК) та ОСОБА_10 (ч. 3 ст. 187 КК) апеляційний суд залишив вирок без змін.

Вимоги касаційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 в частині, у якій апеляційним судом виправдувальний вирок стосовно нього залишено без змін. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, який вказував на те, що  суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів, оскільки не надав належної оцінки всім доказам у кримінальному провадженні. Крім того, зазначає про те, що  апеляційний суд не дотримався вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки безпідставно відхилив клопотання прокурора про повторний допит окремих свідків та дослідження  письмових доказів у судовому засіданні.Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор не підтримав касаційну скаргу. Обвинувачений та його захисник вважали, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Мотиви Суду

Статтею 433 КПК визначено межі перегляду судом касаційної інстанції. Частиною другою цієї норми передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Що стосується доводів прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК, оскільки останнім не були повторно допитані потерпіла ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також повторно не досліджено протоколів обшуків від 17 січня та від 23 липня 2015 року, проведених за місцем проживання ОСОБА_6 , то колегія суддів дійшла такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі прокурора було викладено клопотання про повторне дослідження судом апеляційної інстанції окремих доказів та допит свідків. Проте під час апеляційного розгляду прокурор у судовому засіданні не підтримала цього клопотання, вважала за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого судом будуть досліджені ці докази та допитані свідки.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було підстав для повторного дослідження доказів, тому ним не було порушено вимог ч. 3 ст. 404 КПК.

Слід звернути увагу, що всі докази (крім показань свідка ОСОБА_13 ), які, на думку прокурора, безпідставно не були повторно досліджені та безпосередньо оцінені апеляційним судом, стосуються епізодів обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9 , тобто тих епізодів, за якими вирок місцевого суду скасований із призначенням  нового розгляду в суді першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції про неможливість взяти до уваги показання свідка ОСОБА_13 , які мають відношення до епізоду щодо потерпілої ОСОБА_10 , з якими погодився й апеляційний суд, прокурором не оспорюються.

Законність виправдання ОСОБА_6 за епізодами відкритого заволодіння майном ОСОБА_11 та розбійного нападу на ОСОБА_10 , тобто в частині, в якій вирок суду першої інстанції залишений апеляційним судом без зміни, у касаційній скарзі прокурора не ставиться під сумнів, оскільки доводи на спростування цих висновків судів відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на обґрунтованість ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення, допущено не було. Підстав для призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора, немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргупрокурора – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                              ОСОБА_3