Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

13 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 753/20647/16-к

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/2185/2020

Провадження № 51 – 865 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

особи, щодо якої кримінальне

провадження закрито,                             ОСОБА_6 ,

його захисника                                          адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101020000042 від 19 лютого 2016 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 125 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року

ОСОБА_6 засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить                     850 гривень.

На підставі ст. 49, ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалено стягнути зі ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9             34 455 гривень 50 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 гривень моральної шкоди та 2 000 гривень витрат на правову допомогу.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 01 червня 2015 року приблизно о 13 годині ОСОБА_6 , рухаючись на автомобілі марки "Шкода Фабіа" державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. А. Ахматової та пр. Григоренка в м. Києві створив перешкоду для руху автомобілю марки "Рендж Ровер" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , після чого останній здійснив маневрування, у зв`язку з яким ОСОБА_6 зупинив свій автомобіль. Після зупинки автомобілів

ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вийшли з автомобілів і направилися на зустріч один одному. При зустрічі між ними виник словесний конфлікт, який переріс в обоюдну бійку, в ході якої ОСОБА_6 умисно завдав удари кулаком по обличчю та тулубу ОСОБА_9 , заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 скасовано, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не доведено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 ч. 1 КК України.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про порушення апеляційним судом передбаченого ст. 56 ч. 3 КПК України права потерпілого ОСОБА_9 брати участь у судовому провадженні. Так, потерпілий надіслав на адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення судового розгляду, а прокурор у судовому засіданні в свою чергу висловлював позицію про неможливість слухання справи без потерпілого, проте суд апеляційної інстанції провів апеляційний розгляд без участі потерпілого. Указує також на порушення принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, оскільки у порушення вимог ст. 23 КПК України апеляційний суд потерпілого ОСОБА_9   безпосередньо не допитував, проте в ухвалі викладає його показання. Вважає, що внаслідок такого істотного порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 – без зміни.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.

ОСОБА_6 та його захисник – адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні вважали касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право, у тому числі, брати участь у судовому провадженні (ст. 56 ч. 3 п. 2 КПК України).

Згідно зі ст. 405 ч. 4 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Із матеріалів кримінального провадження та змісту оскарженої ухвали видно, що судове провадження в суді апеляційної інстанції здійснено за відсутності потерпілого ОСОБА_9 . Так, апеляційний суд неодноразово оголошував перерву в судовому засіданні за відповідними клопотаннями потерпілого ОСОБА_9 про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату у зв`язку з його перебуванням з початку карантину за межами м. Києва.

Із журналу судових засідань від 02 листопада 2020 року, 18 листопада 2020 року та аудіозапису цих судових засідань, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що

02 листопада 2020 року суд, вислухавши думки учасників судового провадження, прийняв рішення проводити розгляд без участі потерпілого, належним чином повідомленого про дату, час і місце апеляційного розгляду. При цьому чергове клопотання потерпілого ОСОБА_9 від 02 листопада 2020 року про відкладення апеляційного розгляду на дату після закінчення карантину було враховано. Після судових дебатів суд апеляційної інстанції оголосив перерву до 18 листопада

2020 року. У судовому засіданні 18 листопада 2020 року суддя-доповідач повідомила про належне повідомлення потерпілого ОСОБА_9 про дату, час і місце апеляційного розгляду по мобільному телефону НОМЕР_3 , який у судове засідання знову не з`явився та про поважні причини свого неприбуття не повідомив. Судовий розгляд продовжено без участі потерпілого, за клопотанням сторони захисту суд повернувся до з`ясування обставин справи, повторно безпосередньо дослідив докази, закінчив апеляційний розгляд та оголосив резолютивну частину прийнятого рішення.

Таким чином, порушень прав потерпілого, передбачених ст. 56 ч. 3 КПК України, за доводами касаційної скарги прокурора та матеріалами кримінального провадження не встановлено. Прокурор в касаційній скарзі не зазначив, яким чином розгляд кримінального провадження в апеляційній інстанції без участі потерпілого перешкодив чи міг перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи прокурора про порушення принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів також є безпідставними.

Принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Зміст цього принципу розкрито в

ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У судовому засіданні 18 листопада 2020 року захисник ОСОБА_7 заявив клопотання в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України про повторне дослідження доказів, яке було задоволено, та безпосередньо досліджено окремі письмові докази. Клопотань про повторний допит потерпілого ОСОБА_9 у зв`язку з його допитом судом першої інстанції не повністю або з порушенням учасники судового провадження не заявляли.

Зі змісту ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції навів показання потерпілого ОСОБА_9 , які він надав суду першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні.  Іншої/відмінної оцінки зазначеним показанням потерпілого не надавалось.

Щодо посилання прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то в касаційній скарзі не наведено жодного обґрунтування на підтвердження цього доводу.

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 та наявності підстав для закриття кримінального провадження в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

За доводами касаційної скарги не вбачається процесуальних порушень при  дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                        ОСОБА_3