Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 442/4648/17

провадження № 51-5983км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання                             ОСОБА_4 ,

прокурора                            ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 березня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 9 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140110001161, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ластівка Турківського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Зади Дрогобицького району Львівської області, жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не має;

ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 , такого, що судимості не має;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_4 , такого, що судимості не має;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_5 , такого, що судимості не має;

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_6 , такого, що судимості не має,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 засуджено за ч. 2 ст.296 КК кожного до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, а ОСОБА_13 – на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік 3 місяці, а ОСОБА_13 – на строк 1 рік 6 місяців, та покладено на засуджених певні обов`язки.

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 по 4000 грн з кожного, а з ОСОБА_13 – 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 по 3000 грн, а з ОСОБА_13 – 4000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_15 задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 по 2000 грн, а з ОСОБА_13 – 3000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог потерпілих відмовлено.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 12 листопада 2016 року приблизно о 22:45, знаходячись в кафе-барі " ІНФОРМАЦІЯ_7 " (вул. Мазепи, 1 у м. Дрогобич Львівської області), грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі, діючи із особливою зухвалістю, нахабно виявляючи зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві правил поведінки, виражаючись нецензурними словами, безпричинно почали завдавати ногами та руками ударів відвідувачам вказаного закладу, в результаті чого спричинили потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 легких тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , а вирок суду – без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах, які є аналогічними за доводами та вимогами, потерпілі посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати судові рішення в частині вирішення цивільних позовів і призначити новий розгляд в порядку цивільного судочинства. На думку потерпілих, суд формально розглянув цивільні позови та постановив незаконний, необґрунтований та невмотивований вирок в цій частині. Вказані порушення залишились поза увагою апеляційного суду, який залишивши спільну апеляційну скаргу потерпілих без задоволення, не зазначив підстав, через які визнав її необґрунтованою, тому рішення суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.

У запереченнях на касаційні скарги потерпілих, засуджені ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , захисник засудженого ОСОБА_11 – адвокат ОСОБА_18 , засуджені ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та їх захисник – адвокат ОСОБА_16 просять залишити її без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримав касаційні скарги потерпілих.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 296 КК, а також розмір призначеного покарання та звільнення засуджених від його відбування з випробуванням, у касаційних скаргах потерпілих не оспорюються.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими вказаним Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у  зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК визначено загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи в результаті яких дій (бездіяльності) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, як видно із вироку суду першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, суд урахував тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, характер і обсяг моральних та фізичних страждань, яких зазнали потерпілі. Зокрема те, що протиправними діями засуджених заподіяно легких тілесних ушкоджень потерпілим, а тому безперечно останнім такими діями було завдано маральну шкоду, що спричинило їм моральні переживання і страждання.

Ураховуючи наведене, виходячи із характеру вчиненого засудженими діяння, конкретних обставин кримінального провадження, керуючись засадами виваженості та розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого й справедливого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог потерпілих і стягнув з засуджених на користь ОСОБА_7 25000 грн та 19000 грн на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в  задоволенні апеляційної скарги потерпілих, в  ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та  підстави, на яких цю скаргу визнав необґрунтованою.

Погоджуючись з рішенням суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих, апеляційний суд зокрема зазначив, що при визначенні розміру моральної шкоди судом було враховано фізичні та моральні страждання потерпілих, характер дій засуджених, конкретні обставини справи, а також взято до уваги вимоги розумності й справедливості.

Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при їх постановленні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому касаційні скарги потерпілих задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 березня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 9 вересня 2020 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                               ОСОБА_3