- ст. 358 ЦПК
- ст. 362 ЦПК
- ст. 389 ЦПК
- ст. 400 ЦПК
- ст. 294 ЦПК
- ст. 218 ЦПК
- ст. 3 ЦПК
- ст. 126 ЦПК
- ст. 34 ЦПК
- ст. 410 ЦПК
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Показати мотиви повністю
Згідно з пунктом 13 Перехідних положень ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Частиною першою статті 218 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим кодексом. Головуючий роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.
У пункті 9 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, від 29 жовтня 2015 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1
статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року пункт 41 (пункт 47 рішення).
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Вказані вище обставини беззаперечно свідчать, що представник ОСОБА_1 - адвокат Світличний О. Ю. був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, приймав участь в судовому засіданні 18 квітня 2016 року і був присутній при проголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення, отже знав про результат розгляду справи судом першої інстанції.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г. О. подав апеляційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2016 року через більше ніж три з половиною роки після складання його повного тексту, оприлюдненого в Єдиному державному реєстру судових рішень 28 квітня 2016 року, при цьому не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин непереборної сили.
Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду, відсутні.
Доводи касаційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не підлягають оцінці судом, оскільки строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц (провадження № 61-23310св19).
Застосування до апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - Працевитого Г. О. положеньчастини другої статті 358 ЦПК України слід визнати передбачуваним.
Підстави для закриття апеляційного провадження передбачені
статтею 362 ЦПК України. Хоча стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилкове відкриття, за обставин цієї справи висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є загалом правильним, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите після спливу присічного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а виключних випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження не встановлено.
У відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою, поданою 19 лютого 2020 року, належало відмовити, однак апеляційне провадження було помилково відкрито, що вказує на необхідність його закриття, оскільки розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу не сумісний з приписами процесуального закону (частиною другою статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності.
Також колегія суддів враховує, що у відповідності до положень частини третьої статті 34 ЦПК України перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, постановленою колегією у складі трьох суддів, було закрито апеляційне провадження, яке було помилково відкрито ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі одного судді.
Схожі за змістом висновки щодо закриття провадження як помилково відкритого містяться, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 826/10834/14, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі
№ 320/2127/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2021 року у справі
№ 29/5005/6381/2011.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 жовтня 2018 року у справі
№ 826/16892/17 (провадження № 11-953апп18), постановою від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) закривала касаційне провадження у справі, яке було відкрито помилково.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.
Постанови, на які посилаються мотиви
- Справа № 757/15679/16-ц02 вересня 2020текст є у нас
- Справа № 826/10834/1429 грудня 2020
- Справа № 320/2127/1830 червня 2020
- Справа № 29/5005/6381/201126 лютого 2021
- Справа № 826/16892/1703 жовтня 2018
Усього посилань: 6