Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

08 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 333/388/19

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/807/1650/20

Провадження № 51 – 6308 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого             ОСОБА_1 ,

суддів:                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                 ОСОБА_4 ,

прокурора                                                     ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080040003958 від 30 листопада

2018 року, щодо

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполе Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Жовтневого районного суду від 31 жовтня 2018 року за ст. 358 ч. 4 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі     50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 гривень,

за ст. 121 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року.

Зміст судових рішень і встановлені обставини

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року     ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його затримання 30 листопада 2018 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 30 листопада 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

На зазначений вирок суду першої інстанції ОСОБА_6 10 вересня 2020 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від

30 квітня 2020 року щодо нього, а апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_6 без руху останній не отримував та не знав про наявність такого судового рішення. Указує на те, що працівники Запорізького СІЗО, де перебував ОСОБА_6 , надали йому для ознайомлення зовсім інший документ по іншому кримінальному провадженню. Зазначає, що такі обставини ОСОБА_6 наводив в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку, однак апеляційний суд не визнав їх поважними.

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ст. 399 ч. 3 КПК України).

За змістом ст. 395 ч. 2 п. 1, ч. 3 та ст. 399 ч. 3 п. 4  КПК України апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Суд апеляційної інстанції за заявою особи може поновити цей строк, якщо визнає причини пропущення процесуального строку поважними.

Правило дотримання тридцятиденного строку на оскарження вироку суду першої інстанції з дня його проголошення, передбачене ст. 395 ч. 2 п. 1 КПК України, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України" та від 29 жовтня 2015 року в справі "Устименко проти України" неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення.

За змістом ст. 117 ч. 1 КПК України строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.

Під поважними  причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Засуджений ОСОБА_6 з апеляційною скаргою звернувся 10 вересня 2020 року, тобто поза межами встановленого строку. У тексті апеляційної скарги ОСОБА_6   заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку від

30 квітня 2020 року щодо нього. Причини пропуску строку апеляційного оскарження ОСОБА_6 пов`язував з тим, що йому для ознайомлення приносили документи в іншому кримінальному провадженні за ст. 358 КК України, а не ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, Запорізький  апеляційний суд дійшов до висновку про те, що засудженим подано апеляційну скаргу через значний проміжок часу з дня отримання копії вироку, однак обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, ним не наведено.

Так, апеляційний суд заначив, що 30 квітня 2020 року під час проголошення вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року ОСОБА_6 був присутнім і відповідно до акту від 30 квітня 2020 року він відмовився отримувати копію цього вироку. Згідно з розпискою ОСОБА_6 отримав копію вироку суду першої інстанції 12 травня 2020 року. 09 червня 2020 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року залишено без руху та встановлено для усунення недоліків п`ятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали. На адресу апеляційного суду 18 серпня 2020 року надійшов акт від 12 серпня 2020 року щодо відмови ОСОБА_6 від отримання ухвали Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 повернуто без розгляду, оскільки останній   не усунув недоліків його апеляційної скарги у встановлені відповідно до ухвали суду від 07 серпня 2020 року строки.

10 вересня 2020 року засуджений ОСОБА_6 вдруге подав апеляційну скаргу на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2020 року, в якій уточнив свої вимоги та просив поновити строк апеляційного оскарження.

Запорізьким апеляційним судом ухвалою від 01 жовтня 2020 року відповідно до вимог ст. 117 ч. 1, ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку районного суду від 30 квітня 2020 року щодо нього, а апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 не знав про рішення апеляційного суду, яким було залишено його апеляційну скаргу без руху, та надання йому для ознайомлення іншого документу є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Із матеріалів провадження вбачається, що 12 серпня 2020 року працівниками ДУ "Запорізький слідчий ізолятор" складено акт про те, що ОСОБА_6 відмовився отримувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху. До зазначеного акту також долучено не підписану відповідну розписку ОСОБА_6 .

Постановляючи ухвалу про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із доводів, зазначених саме у апеляційній скарзі ОСОБА_6 від 10 вересня 2020 року, і наявних у провадженні матеріалів та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Такий висновок ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону та відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до ст. 399 ч. 7 КПК України повернення апеляційної скарги не позбавляє права засудженого ОСОБА_6 повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України, з належно оформленою відповідно до вимог ст. 396 КПК України апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням відповідного мотивування і обґрунтування щодо поважності причин пропуску цього строку.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника – адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                              ОСОБА_2                                            ОСОБА_3