Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 487/6078/20

провадження № 51- 202 км 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                ОСОБА_5 ,

представника (у режимі відеоконференції)    ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 , на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2020 року частково задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020160000000826 від 08 жовтня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361 Кримінального кодексу України, та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 05 листопада 2020 року в приміщеннях Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року адвокату ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2020 року та повернуто апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області – адвокат ОСОБА_6 , посилаючись наістотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вважає, що строку на апеляційне оскарження не порушено, оскількикопію ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2020 року ОСОБА_7 і його представником отримано не було, та з її змістом ОСОБА_7 ознайомився лише 11 грудня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР). Отже, на його думку, саме з цього моменту повинен обчислюватися строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали. Вказує, що суд апеляційної інстанції, приймаючи вказане рішення, обмежив його право у доступі до правосуддя.

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали провадження за клопотанням прокурора, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України і  ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій та статус суддів").

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 2, 17 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, забезпеченню права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Поважність причин визначається судом у разі неможливості своєчасного подання скарги або іншого документа через стихійне лихо, катастрофу, хворобу, відрядження, трагічні та інші непередбачувані події в житті людини, а також будь-які інші обставини, що не дозволили учаснику процесу завчасно подати відповідний документ.

Також під час  вирішення питання про поновлення пропущеного строку до уваги має братися, у тому числі, й поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема те, чи вживала вона розумних заходів для реалізації свого права (повноваження) у межах процесуального строку або якнайшвидше після його закінчення, чи скористалася вона вже таким правом раніше та інші доречні обставини.

Однак ухвала Миколаївського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 не ґрунтується на наведених вимогах кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_6 в інтересах голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 14 грудня 2020 року подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2020 року про накладення арешту на майно та порушував питання про поновлення строку апеляційного оскарження. Обґрунтовуючи таке клопотання, зазначав, що зазначену ухвалу слідчого судді ОСОБА_7 не отримував, а про її зміст йому стало відомо лише 11 грудня 2020 року з ЄДРСР.

При цьому, у касаційній скарзі та під час судового засідання в  суді касаційної інстанції адвокат ОСОБА_6 наголошував на тому, що неодноразово звертався до суду першої інстанції із клопотанням, надати йому копію зазначеної ухвали слідчого судді.

Під час розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не знайшов підстав для цього та ухвалою від 24 грудня 2020 року повернув адвокату ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу, мотивуючи своє рішення тим, що уповноваженим особам Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було направлено копії клопотання слідчого та повідомлення про дату і час судового розгляду, при цьому суд дійшов висновку, що вказаним особам було відомо про те, що  в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває клопотання слідчого про арешт майна, а тому вони об`єктивно могли очікувати про постановлення судом цього дня рішення. Разом з тим, суд також зазначив, що посилання адвоката ОСОБА_6 у клопотанні на те, що про зміст оскаржуваної ухвали йому стало відомо з ЄДРСР– 11 грудня 2020 року, не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки апелянт мав можливість звернутися до суду з клопотанням про ознайомлення з прийнятим рішенням слідчого судді, отримати в установлений законом строк копію вказаної ухвали та  надалі оскаржити її.

Разом з тим, поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що в матеріалах кримінального провадження не міститься будь-яких даних про направлення, а також отримання ОСОБА_7 та його представником  – адвокатом ОСОБА_6 копії зазначеної ухвали слідчого судді.

На думку Суду, це унеможливило отримати ОСОБА_7 та його представником  – адвокатом ОСОБА_6 копію прийнятого рішення слідчого судді, ознайомитись з його текстом та мотивами, а відтак своєчасно звернутися із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями  ч. 7 ст. 173 КПК України копія ухвали слідчого судді після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім  під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Таким чином, приймаючи зазначене рішення, апеляційний суд не врахував положень ст. 173 КПК України, залишив без належної уваги доводи клопотання адвоката ОСОБА_6 , не надав їм об`єктивної оцінки та, незважаючи на наявність обставин, що перешкодили заявнику своєчасно оскаржити ухвалу судді, безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд допустив суперечності у своїх висновках, оскільки послався на те, що початковим моментом обчислення строків на апеляційне оскарження є отримання копії судового рішення, але, не встановивши дати отримання копії рішення скаржником, передчасно визнав строк на апеляційне оскарження пропущеним.

З огляду на викладене Суд вважає, що висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 є передчасним, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене й ухвалити рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2020 рокускасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                  ОСОБА_3