Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-7

провадження № 51-1653ск21

Суддя Третьої судової палати Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року щодо нього,

встановив:

Ухвалою Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року задоволено подання начальника виправно–трудової установи (Хмельницького СІЗО 29). У вирок судової колегії з кримінальних справ Хмельницького обласного суду від 09 лютого 1996 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внесені зміни. Призначене їм покарання за ст. 93                    п. п. "а", "г", "е" КК України у виді смертної кари – розстрілу замінено на довічне позбавлення волі. Визначено вважати засудженими:

-          ОСОБА_2 за ст. ст. 93 п. п. "а", "е", "г", 19, 93 п. "а", 142                ч. 3, 186 ч. 1, 42 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна;

-          ОСОБА_3 за ст. ст. 93 п. п. "а", "е", "г", 19, 93 п. "а", 142 ч. 3, 142 ч. 2, 193 ч. 3, 42 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна

Засуджений ОСОБА_2 не погодившись з даним рішенням подав касаційну скаргу, в якій порушує питання про перевірку вказаного судового рішення в касаційному порядку.

Однак, касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 не може бути предметом касаційного розгляду з огляду на таке.

У відповідності до ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, Хмельницький обласний суд керуючись статтями 404, 405, 409, 411 КПК 1960 року, тобто в порядку виконання вироку, задовольнив подання начальника виправно–трудової установи (Хмельницького СІЗО 29) і привів у відповідність з вимогами Закону вирок Хмельницького обласного суду від 09 лютого 1996 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку з прийняттям закону України від 22 лютого 2000 року "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України", яким ст. ст. 25, 93 КК України змінено, покарання у вигляді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 383КПК1960 року, касаційна скарга на ухвалу від 21 червня 2000 року, яка постановлена в порядку виконання вироку, не може бути  предметом касаційного розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 року,

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького обласного суду від 21 червня 2000 року щодо нього, для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                ОСОБА_1