Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

23 березня 2021 року

м. Київ

справа № 691/1412/18

провадження № 51 – 79 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,

прокурора                                         ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 6 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250110000349, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у смт Вільшана Городищенського району Черкаської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі– КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року ОСОБА_7 визнано не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 09 липня 2018 року приблизно о 09:30 год., знаходячись в приміщенні службового кабінету спеціаліста 1 категорії землевпорядника Вільшанської селищної ради, за адресою вул. Шевченка, 190, смт Вільшана Городищенського району Черкаської області, умисно наніс один удар кулаком лівої руки в праве передпліччя ОСОБА_8 ,  спричинивши легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 6 жовтня 2020 року вирок щодо ОСОБА_7  залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, порушила питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 і призначення нового розгляду в цьому суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційним судом порушено вимоги статей 7, 23, 372, 374, 412 ,419 Кримінального процесуального кодексу України (далі–КПК), не дотримано принципу безпосередності дослідження доказів, не надано їм оцінки за критеріями належності, достатності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також не спростовано доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі. Стверджує, що показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , письмові матеріали провадження, у тому числі висновок судово-медичної експертизи, підтверджують вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що не було враховано апеляційним судом. Посилається на те, що поза увагою апеляційного суду залишилося безпідставне визнання місцевим судом недопустимим доказом висновку судово-медичної експертизи від 02 жовтня 2018 року № 05-11-01/123, так як при цьому судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що потерпіла мала право безпосередньо надати слідчому документи на підтвердження фактів, що стосуються завданої злочином шкоди її здоров`ю. Зазначає, що допущені порушення вимог кримінального процесуального закону потягли неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування вимог ч. 1 ст. 125 КК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перегляд судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не належить до повноважень касаційного суду. Натомість суд апеляційної інстанції може за наявності до того підстав перевірити вказані обставини в установленому порядку і за визначеною законом процедурою.

При перевірці оскарженого вироку щодо ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції дотримався порядку, визначеного главою 31 КПК.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим виправдувальним вироком місцевого суду відносно ОСОБА_7 , прокурор подав апеляційну скаргу, стверджуючи про невідповідність висновків фактичним обставинам провадження, неповноту судового розгляду та неправильну оцінку доказів судом першої інстанції. При цьому прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 404 КПК просив повторно дослідити певні письмові матеріали та допитати потерпілу і свідків.

Апеляційний суд належним чином розглянув зазначену апеляційну скаргу.

У зв`язку з чим касаційний суд не знайшов підтвердження посиланням, наведеним в касаційній скарзі, щодо не дотримання апеляційним судом вимог ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК при розгляді скарги прокурора, тобто порушення принципу безпосередності дослідження доказів, яке полягало в обов`язку суду безпосередньо сприйняти і вивчити в судовому засіданні інформацію про фактичні дані, надані стороною обвинувачення, для забезпечення можливості здійснення іншої їх оцінки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 405 КПК перегляд рішень місцевого суду в межах, визначених частинами 1, 2 ст. 404 КПК, здійснюється при апеляційному розгляді, який провадиться згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу.

Однією з відмінних рис між порядком розгляду кримінального провадження місцевим судом та судом апеляційної інстанції є те, що останній не повинен у кожному провадженні досліджувати обставини.

Як визначено ч. 3 ст. 404 КПКсуд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, при наявності  клопотання учасників судового провадження та за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Одночасно, виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Проте, прокурор в апеляційній скарзі не навів таких порушень, допущених місцевим судом при дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження, які б вимагали їх повторного дослідження апеляційним судом.

Крім того, апеляційний суд не давав іншої оцінки доказам у провадженні ніж та, яку дав місцевий суд, а погодився з його висновками про обґрунтованість виправдання ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. Обмежившись у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки за наведених обставин повторне дослідження доказів не є обов`язком суду.

Сам по собі факт непогодження з висновками суду та оцінкою доказів, не є підставою для їх повторного дослідження. Одночасно відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження обставин не свідчить про недотримання судом вимог ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК стосовно безпосередності дослідження доказів, а означає відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

При цьому, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд належним чином перевірив доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноти судового розгляду та мотивовано визнав їх безпідставними.  Також апеляційний суд пересвідчився в тому, що  місцевий суд дотримався вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження, у тому числі щодо оцінки достовірності і достатності як кожного доказу окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, що було необхідним для формування повного та об`єктивного уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Одночасно апеляційний суд, мотивовано погодився з висновком місцевого суду про те, що прокурор не надав суду доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували обвинувачення, висунуте ОСОБА_7 .

В оскарженому судовому рішенні наведені підстави з яких з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, а твердження прокурора про зворотнє  не знайшли свого підтвердження.

Таким чином апеляційний суд не порушив норм, визначених ст. 23, ч. 3 ст. 404, 419 КПК.

Також Суд вважає безпідставними доводи прокурора про те, що  апеляційним судом не було дотримано загальних засад кримінального провадження та не було перевірено забезпечення захисту прав потерпілої.

Касаційна скарга прокурора не містить належного обґрунтування виконання завдання кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КК, у разі скасування ухвали і призначення нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, у частині охорони прав, свобод та законних інтересів потерпілої, у провадженні у якому на час його розгляду апеляційним судом закінчилися строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_7 притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК і був виправданий за вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, яке відповідно до 477 КПК здійснюється у формі приватного обвинувачення.

Проте, потерпіла ОСОБА_8 за заявою якої було порушено це кримінальне провадження, не оспорювала виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 та ухвали апеляційного суду, постановленої за результатами його перегляду.

За таких обставин, виходячи з доводів касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Черкаського апеляційного суду від 6 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 6 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,– без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                ОСОБА_3