Назад до результатів
Дані реєструПостанова Верховного Суду · Касаційний адміністративний судСправа № 480/680/19 · 11.03.2021
ЄДРСР

Судове рішення · Постанова

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Справа №
480/680/19
Дата
11 березня 2021 р.
Суддя
Желєзний І.В.
  • ст. 20 ЗК
  • ст. 22 ЗК
  • ст. 23 ЗК
  • ст. 92 ЗК
  • ст. 116 ЗК
  • ст. 125 ЗК
  • ст. 126 ЗК

Джерело: дані реєстру

Обов'язковий висновок

Висновок щодо застосування норми права

Висновок щодо застосування норми праваВисновок не сформульовано: у цій постанові немає окремого висновку щодо застосування норми права.
Не є обов'язковим висновком щодо застосування норми права

Мотиви Верховного Суду

Мотиви пояснюють, як суд дійшов рішення в цій справі. Вони допомагають зрозуміти логіку, але не зобов'язують інші суди.

  • ст. 78 КАС
  • ст. 341 КАС
  • ст. 90 КАС
  • ст. 242 КАС
  • ст. 6 КАС
  • ст. 350 КАС
  • ст. 351 КАС
  • ст. 139 КАС

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

24. Як убачається зі змісту касаційної скарги, відповідач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині, у якій позов задоволено, а тому суд касаційної інстанції переглядає їх в межах доводів та вимог касаційної скарги саме у цій частині.

25. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Показати мотиви повністю

26. Згідно з положеннями частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

27. Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

28. Відповідно до статті 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 (чинного на момент утворення радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції) відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких установлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

29. Статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (чинного на момент утворення ДП "ДГА "Надія") встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

30. Згідно з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

31. За змістом частини першої статті 92 Земельного кодексу України (тут і далі також - у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного припису) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

32. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

33. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

34. Згідно з положеннями статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

35. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що положеннями Земельного кодексу Української РСР 1970 року (що був чинним на момент утворення радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції), Земельного кодексу України у редакції 1990 року та у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного припису, передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою набувається у встановленому законом порядку та засвідчується державним актом на право користування землею або іншими правовстановлюючими документами (договорами, рішеннями уповноважених органів тощо), зареєстрованими у встановленому порядку.

36. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/3771/15 та від 10.11.2020 у справі №818/1000/17.

37. Як установлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, на території Перехрестівської сільської ради Роменського району складені акти від 05.02.2019 №47- ДК/16/АП/09/01/-19 та №47-ДК/2/АО/10/01/-19, у висновках яких стверджувалось про самовільне зайняття СТОВ "Батьківщина" земельної ділянки площею 185,8509 га (кадастровий номер 5924187100:02:004:0005) та земельної ділянки площею 140,3261 га. (кадастровий номер 5924187100:01:002:0079), які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що визнано порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

38. На підставі цих висновків Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області винесено припис керівнику Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" від 07.02.2019 №47-ДК/0005Пр/03/01/-19, яким зобов`язано в тридцятиденний термін вжити заходи щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

39. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення у цій справі, виходив із того, що відповідачем не надано належних доказів, які б доводили здійснення саме СТОВ "Батьківщина" сільськогосподарського виробництва на спірних земельних ділянках.

40. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив таке: "Відмінність правових оцінок зазначених судових рішень щодо наявності у ДП "ДГ АФ "Надія" належно оформлених та зареєстрованих документів як передумови такого користування спірними земельними ділянками не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про необґрунтованість стверджень відповідача про фактичне користування такими земельними ділянками СТОВ "Батьківщина", яке здійснювало господарську діяльність у відповідності до укладених договорів з ДП "ДГ АФ "Надія".

41. Однак колегія суддів зауважує, що такий висновок відсутній у рішенні суду першої інстанції та не відповідає мотивам, з яких виходив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та згідно з якими СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГ АФ "Надія" відповідно до укладених договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02, укладених між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та користувачем вказаних земельних ділянок - ДП "ДГА "Надія", а відповідачами не надано суду доказів, які вказують саме на самовільне зайняття СТОВ "Батьківщина" земельної ділянки.

42. Також колегія суддів звертає увагу, що сам позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на момент проведення перевірки відповідачем здійснював господарську діяльність на спірних земельних ділянках відповідно до укладених договорів між ним та ДП "ДГА "Надія" (про що також позивач зазначає у відзиві на касаційну скаргу), а отже, Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведеності відповідачем тієї обставини, що саме СТОВ "Батьківщина" здійснювало свою діяльність на цих земельних ділянках, оскільки зазначена обставина не оспорювалась у межах спірних правовідносин.

43. Щодо правомірності користування спірними земельними ділянками ДП "ДГ АФ "Надія" суди виходили з того, що вказаний факт встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі № 818/1383/18 (при постановленні якого у свою чергу враховані обставини у справі № 818/1066/17) та у справі № 920/691/18.

44. Однак колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій про достатність вказаних доказів для встановлення відсутності факту самовільного зайняття земельної ділянки позивачем та, зокрема, протиправності винесеного припису передчасними у зв`язку з наступним.

45. Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що у справі № 920/691/18 встановлені обставини фактичного користування спірними земельними ділянками саме ДП "ДГА "Надія", яке здійснило сільськогосподарське виробництво з вирощення кукурудзи на таких ділянках, оскільки станом на час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції рішенням Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, ДП "ДГА "Надія" відмовлено у задоволенні позову про визнання права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га та подальшому постановою Верховного Суду від 05.08.2019 зазначені рішення у справі № 920/691/18 залишено без змін.

46. Водночас колегія суддів зауважує, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 920/691/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.10.2020, заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" про відмову від позову задоволено частково: прийнято відмову Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" від позову у справі №920/691/18; визнано нечинним судове рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18; провадження у справі № 920/691/18 закрито.

47. Верховний Суд, ухвалюючи постанову у цій справі від 02.10.2020, зазначив, зокрема, що оскільки судові рішення апеляційної та касаційної інстанцій, прийняті після рішення суду першої інстанції, яке надалі визнано нечинним, автоматично втрачають юридичну силу та не можуть мати жодних правових наслідків.

48. Також є помилковим посилання судів на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 818/1383/18, залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, яким адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017 № 432 "Про внесення змін до наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 № 23" в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, земельних ділянок, зазначених в додатку до наказу від 09.08.2017 № 432 у пункті 1-57 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, загальною орієнтовною площею 3228 га, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 у справі № 818/1066/17, залишену без змін та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, якою адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 05.04.2017 № 8-18-0.332-4810/2-17; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" від 02.02.2017: № 43, № 43/1, № 43/2, № 43/3, № 43/4, з огляду на наступне.

49. Предметом спору у цих справах не було встановлення наявності/відсутності у ДП "ДГА "Надія" права постійного користування земельними ділянками, на яких СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність відповідно до укладених з ДП "ДГ АФ "Надія" договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02.

50. Колегія суддів звертає увагу, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

51. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене статтею 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

52. За змістом частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

53. Водночас передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

54. Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

55. Обставини, установлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

56. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

57. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

58. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17 та від 09.11.2018 у справі № 816/988/17.

59. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 сформульовано висновок, про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 32 рішення).

60. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 № 809/551/17.

61. Однак ДП "ДГА "Надія", яке було учасником справ №818/1383/18, №818/1066/17 та № 920/691/18 та відносно якого встановлювалися обставини під час розгляду цих справ, не є учасником цієї справи, як і СТОВ "Батьківщина", яке є позивачем у цій справі, не було учасником зазначених справ.

62. Зважаючи на наведене, суди дійшли помилкового висновку щодо преюдиційності обставин, викладених у справах № 818/1383/18, № 818/1066/17 та № 920/691/18, при розгляді даної справи.

63. Водночас колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

64. Таким чином, суд, що розглядає справу, не може покликатися на висновки судів, наведені у судових рішеннях, що набрали законної сили (окрім Верховного Суду України, а з 15.12.2017 - Верховного Суду), а повинен вирішити яку правову норму належить застосувати до правовідносин та зробити відповідні висновки самостійно.

65. Водночас судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не встановлено наявності у ДП "ДГА "Надія" доказів отримання акта на право користування земельною ділянкою або іншого правовстановлюючого документа, виданого та зареєстрованого відповідно до вимог статті 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, статей 23, 30 Земельного кодексу України 1990 року або статей 125, 126 Земельного кодексу України у чинній редакції, а, відповідно, безпідставними є висновки судів, що СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГ АФ "Надія" відповідно до укладених договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02 між ДП "ДГА "Надія" та позивачем, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного припису.

66. Колегія суддів враховує, що встановлення відповідачем самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб`єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з неоформленням її у встановленому порядку.

67. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі № 818/1000/17.

68. Колегія суддів наголошує, що факт укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та ДП "ДГА "Надія", за умови відсутності доказів щодо правомірності користування останнім земельними ділянками (майнові права на які нібито набував позивач згідно з зазначеними договорами), не може свідчити про правомірність набуття позивачем прав на них та, відповідно, не унеможливлює прийняття уповноваженим органом у межах, передбачених чинним законодавством, відповідних заходів реагування, приписів, санкцій, спрямованих на усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

69. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

70. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

71. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

72. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

73. З огляду на вищевикладене, відповідно до положення статей 350, 351 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, в іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

74. Оскільки суд касаційної інстанції в частині залишає без змін оскаржувані судові рішення, а в іншій - ухвалює рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то, зважаючи на відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Постанови, на які посилаються мотиви

  • Справа № 826/3771/1524.01.2019текст є у нас
  • Справа № 818/1000/1710.11.2020
  • Справа № 920/691/1822.02.2019
  • Справа № 920/691/1823.01.2020
  • Справа № 818/1383/1811.07.2018

Усього посилань: 9

Прочитано автоматично · Alibi AI

Ця постанова в оглядах судової практики ВС

Правова позиція з огляду судової практики ВСПро спростування преюдиційних обставин

«Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» оскаржило припис Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, винесений за результатами перевірки, якою встановлено самовільне користування земельними ділянками. Суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на рішення в інших справах, дійшли висновку про відсутність факту самовільного зайняття та скасували припис. Верховний Суд не погодився з такими висновками, вказавши, що судові рішення, на які посилалися нижчі інстанції, не підтверджують фактичного користування спірними ділянками саме позивачем у відповідний період. Також Верховний Суд підкреслив, що преюдиційні обставини мають обмежену дію і не звільняють суд від обов’язку самостійно дослідити фактичні обставини справи. У результаті справу направлено на новий розгляд. Обставини, установлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках такі обставини встановлюються на загальних підставах. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.»

Джерело: Дайджест "Кодекс адміністративного судочинства України в судових рішеннях Верховного Суду" (з нагоди 20-річчя ухвалення Кодексу адміністративного судочинства України)
https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/%D0%94%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82_%D0%9A%D0%90%D0%A1%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%202025%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20(1).pdf
Огляд судової практики Верховного Суду · прочитано автоматично · Alibi AI

Що вирішив суд

Рішення змінено чи скасовано частково

Результат прочитано за правилами з тексту рішення, без AI-моделі.

Текст рішення

Оригінал у реєстрі

Рішення знеособлене держателем реєстру: імена учасників замінено на позначки на кшталт ОСОБА_1. Ми не деанонімізуємо їх.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 480/680/19

адміністративне провадження № К/9901/22483/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

на рішення Сумського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Бондаря С. О. від 09.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого суддів Гуцала М. І., суддів: Донець Л. О., Бенедик А. П. від 09.07.2019

у справі № 480/680/19

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Євтушенко Ольги Анатоліївни

про визнання дій незаконними та скасування припису

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі також - позивач, СТОВ "Батьківщина") звернулося до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі також - відповідач 1), старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель-начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Євтушенко О.А. (далі також - відповідач 2), в якому просило визнати незаконними дії старшого державного інспектора щодо складення актів перевірки дотримання земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 05.02.2019 № 47- ДК/16/АП/09/01/-19 та № 47-ДК/2/АО/10/01/-19; визнати незаконними дії щодо складання припису від 07.02.2019 № 47-ДК/0005Пр/03/01/-19 та скасувати вказаний припис.

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07.02.2019 № 47-ДК/0005Пр/03/01/-19; у задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовлено; стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 1921,00 грн.

3. 08.08.2019 від відповідача 1 до суду надійшла касаційна скарга на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019, у якій просить їх скасувати.

4. 28.11.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

5. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменського районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Євтушенко О. А., за участю заступника начальника відділу у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Малишка О. М. та керівника відділу безпеки СТОВ "Батьківщина" Гриневича О.П. , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 47-ДК від 05.02.2019 проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району, за результатами якої складені акти від 05.02.2019 № 47- ДК/16/АП/09/01/-19 та № 47-ДК/2/АО/10/01/-19.

7. У висновках зазначених актів перевірки стверджувалось про самовільне зайняття Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" земельної ділянки площею 185,8509 га (кадастровий номер 5924187100:02:004:0005) та земельної ділянки площею 140,3261 га (кадастровий номер 5924187100:01:002:0079), які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що визнано порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

8. На підставі цих висновків Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області винесено припис керівнику Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" від 07.02.2019 № 47-ДК/0005Пр/03/01/-19, яким зобов`язано в тридцятиденний термін вжити заходи щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

9. Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 05.02.2019 та акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою - від 05.02.2019 встановлено, що на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області на земельній ділянці площею 185,8509 га, кадастровий номер 5924187100:02:004:0005, порушений сніговий покрив у вигляді колій після проходження зернозбиральної техніки та наявні свіжозрізані стебла кукурудзи після збору врожаю, а також наявна сільськогосподарська техніка на земельній ділянці площею 140,3261 га кадастровий номер 5924187100:01:002:0079, проводиться збирання, погрузка (перевантаження) та вивезення урожаю кукурудзи сільськогосподарської технікою, яка належить СТОВ "Батьківщина". Вказані земельні ділянки державної власності не передавалися у власність чи користування позивачу, а тому зазначені факти свідчать про самовільне зайняття земельних ділянок.

10. Усі роботи, які здійснювались Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" 05.02.2019 на земельних ділянках Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, проводились на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та №02/02, укладених між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та користувачем вказаних земельних ділянок - Державним підприємством "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" (далі також - ДП "ДГА "Надія"), згідно з яким продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити майнові права (право володіння, користування та розпорядження) незавершеного виробництва кукурудзи, що знаходиться на території с. Перехрестівка, Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

11. Згідно з вказаними договорами Державне підприємство "ДГА "Надія" передало, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" прийняло майнові права незавершеного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі майнових прав.

12. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №818/1383/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.08.2017 №432 "Про внесення змін до наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 №23" в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, земельних ділянок, зазначених в додатку до наказу від 09.08.2017 №432 у пункті 1-57 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, загальною орієнтовною площею 3228 га, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

13. Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив, що ДП "ДГА "Надія" створено на підставі наказу Української академії аграрних наук від 13.12.1991 №303 "Про перейменування радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції в дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції".

14. Наказом № 16 від 21.02.2001 дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції перейменоване в Дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції.

15. Діюче найменування підприємства визначене постановою Президії Національної академії аграрних наук від 06.11.2013 "Про результати державної атестації наукових установ Національної академії аграрних наук України в 2013 році" та відповідним наказом НААН від 18.12.2013 № 196 "Про перепідпорядкування Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія".

16. ДП "ДГА "Надія" є правонаступником в частині землі, майна, майнових прав і зобов`язань Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Національної академії аграрних наук України".

IІI. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що під час прийняття оспорюваного припису відповідачем не враховано, що товариство проводило роботи на вказаних земельних ділянках на підставі договорів, укладених між позивачем та законним користувачем земельних ділянок - Державним підприємством "Дослідне господарство агрофірма "Надія", а отже відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки.

18. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що на момент проведення перевірки у позивача не було права постійного користування та права оренди земельної ділянки, а вказана земельна ділянка фактично використовувалася позивачем за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади, що носить ознаки самовільного зайняття, відтак відповідачем не порушено законодавчо встановлену процедуру проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГА "Надія" відповідно до укладених між ними договорів. Натомість Головне управління Держгеокадастру у Сумській області як суб`єкт владних повноважень не довело правомірності оспорюваного припису про усунення порушень земельного законодавства. Водночас у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання незаконними дій старшого державного інспектора щодо складення актів перевірки дотримання земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 05.02.2019 №47-ДК/16/АП/09/01/-19 та №47-ДК/2/АО/10/01/-19, а також щодо складення припису про усунення порушень земельного законодавства.

20. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про залишення без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що судовими рішеннями у справі №818/1383/18 та у справі № 920/691/18 встановлені обставини фактичного користування спірними земельними ділянками саме ДП "ДГА "Надія", яке здійснило сільськогосподарське виробництво з вирощення кукурудзи на таких ділянках. Відмінність правових оцінок зазначених судових рішень щодо наявності у ДП "ДГА "Надія" належно оформлених та зареєстрованих документів як передумови такого користування спірними земельними ділянками не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про необґрунтованість стверджень відповідача про фактичне користування такими земельними ділянками СТОВ "Батьківщина", яке здійснювало господарську діяльність відповідно до укладених договорів з ДП "ДГА "Надія". Інших належних доказів, які б доводили здійснення саме СТОВ "Батьківщина" сільськогосподарського виробництва на спірних земельних ділянках, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, відповідач не надав.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

21. Відповідач 1 у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами під час їх постановлення необґрунтовано здійснено посилання на рішення, ухвалені у справах № 818/1066/17 та № 818/1383/18. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б факт належності спірних земельних ділянок ДП "ДГ АФ "Надія". Зважаючи на наведене, висновок, що СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГ АФ "Надія" відповідно до укладених договорів є помилковим. Окрім цього, рішенням Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, ДП "ДГ АФ "Надія" відмовлено у задоволенні позову, зокрема, про визнання права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га. Дане рішення визначає використання земельних ділянок ДП "ДГ АФ "Надія" без відповідних дозвільних документів протиправним, а отже висновок судів, що позивач здійснював господарську діяльність відповідно до укладених між ним та ДП "ДГ АФ "Надія" договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 №01/02 та №02/02 не є належними документами.

22. Позивач у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що на час проведення перевірки СТОВ "Батьківщина" проводило господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГ АФ "Надія" відповідно до укладених між ними договорів, порушення земельного законодавства не здійснювало, а тому оскаржувані судові рішення ухвалені з урахуванням всіх фактичних обставин справи, є законними та обґрунтованими.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

24. Як убачається зі змісту касаційної скарги, відповідач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині, у якій позов задоволено, а тому суд касаційної інстанції переглядає їх в межах доводів та вимог касаційної скарги саме у цій частині.

25. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно з положеннями частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

27. Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

28. Відповідно до статті 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 (чинного на момент утворення радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції) відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких установлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

29. Статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (чинного на момент утворення ДП "ДГА "Надія") встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

30. Згідно з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

31. За змістом частини першої статті 92 Земельного кодексу України (тут і далі також - у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного припису) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

32. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

33. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

34. Згідно з положеннями статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

35. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що положеннями Земельного кодексу Української РСР 1970 року (що був чинним на момент утворення радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції), Земельного кодексу України у редакції 1990 року та у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного припису, передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою набувається у встановленому законом порядку та засвідчується державним актом на право користування землею або іншими правовстановлюючими документами (договорами, рішеннями уповноважених органів тощо), зареєстрованими у встановленому порядку.

36. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/3771/15 та від 10.11.2020 у справі №818/1000/17.

37. Як установлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, на території Перехрестівської сільської ради Роменського району складені акти від 05.02.2019 №47- ДК/16/АП/09/01/-19 та №47-ДК/2/АО/10/01/-19, у висновках яких стверджувалось про самовільне зайняття СТОВ "Батьківщина" земельної ділянки площею 185,8509 га (кадастровий номер 5924187100:02:004:0005) та земельної ділянки площею 140,3261 га. (кадастровий номер 5924187100:01:002:0079), які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що визнано порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

38. На підставі цих висновків Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області винесено припис керівнику Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" від 07.02.2019 №47-ДК/0005Пр/03/01/-19, яким зобов`язано в тридцятиденний термін вжити заходи щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

39. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення у цій справі, виходив із того, що відповідачем не надано належних доказів, які б доводили здійснення саме СТОВ "Батьківщина" сільськогосподарського виробництва на спірних земельних ділянках.

40. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив таке: "Відмінність правових оцінок зазначених судових рішень щодо наявності у ДП "ДГ АФ "Надія" належно оформлених та зареєстрованих документів як передумови такого користування спірними земельними ділянками не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про необґрунтованість стверджень відповідача про фактичне користування такими земельними ділянками СТОВ "Батьківщина", яке здійснювало господарську діяльність у відповідності до укладених договорів з ДП "ДГ АФ "Надія".

41. Однак колегія суддів зауважує, що такий висновок відсутній у рішенні суду першої інстанції та не відповідає мотивам, з яких виходив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та згідно з якими СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГ АФ "Надія" відповідно до укладених договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02, укладених між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та користувачем вказаних земельних ділянок - ДП "ДГА "Надія", а відповідачами не надано суду доказів, які вказують саме на самовільне зайняття СТОВ "Батьківщина" земельної ділянки.

42. Також колегія суддів звертає увагу, що сам позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на момент проведення перевірки відповідачем здійснював господарську діяльність на спірних земельних ділянках відповідно до укладених договорів між ним та ДП "ДГА "Надія" (про що також позивач зазначає у відзиві на касаційну скаргу), а отже, Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведеності відповідачем тієї обставини, що саме СТОВ "Батьківщина" здійснювало свою діяльність на цих земельних ділянках, оскільки зазначена обставина не оспорювалась у межах спірних правовідносин.

43. Щодо правомірності користування спірними земельними ділянками ДП "ДГ АФ "Надія" суди виходили з того, що вказаний факт встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі № 818/1383/18 (при постановленні якого у свою чергу враховані обставини у справі № 818/1066/17) та у справі № 920/691/18.

44. Однак колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій про достатність вказаних доказів для встановлення відсутності факту самовільного зайняття земельної ділянки позивачем та, зокрема, протиправності винесеного припису передчасними у зв`язку з наступним.

45. Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що у справі № 920/691/18 встановлені обставини фактичного користування спірними земельними ділянками саме ДП "ДГА "Надія", яке здійснило сільськогосподарське виробництво з вирощення кукурудзи на таких ділянках, оскільки станом на час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції рішенням Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, ДП "ДГА "Надія" відмовлено у задоволенні позову про визнання права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га та подальшому постановою Верховного Суду від 05.08.2019 зазначені рішення у справі № 920/691/18 залишено без змін.

46. Водночас колегія суддів зауважує, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 920/691/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.10.2020, заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" про відмову від позову задоволено частково: прийнято відмову Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" від позову у справі №920/691/18; визнано нечинним судове рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18; провадження у справі № 920/691/18 закрито.

47. Верховний Суд, ухвалюючи постанову у цій справі від 02.10.2020, зазначив, зокрема, що оскільки судові рішення апеляційної та касаційної інстанцій, прийняті після рішення суду першої інстанції, яке надалі визнано нечинним, автоматично втрачають юридичну силу та не можуть мати жодних правових наслідків.

48. Також є помилковим посилання судів на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 818/1383/18, залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, яким адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017 № 432 "Про внесення змін до наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 № 23" в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, земельних ділянок, зазначених в додатку до наказу від 09.08.2017 № 432 у пункті 1-57 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, загальною орієнтовною площею 3228 га, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 у справі № 818/1066/17, залишену без змін та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, якою адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 05.04.2017 № 8-18-0.332-4810/2-17; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" від 02.02.2017: № 43, № 43/1, № 43/2, № 43/3, № 43/4, з огляду на наступне.

49. Предметом спору у цих справах не було встановлення наявності/відсутності у ДП "ДГА "Надія" права постійного користування земельними ділянками, на яких СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність відповідно до укладених з ДП "ДГ АФ "Надія" договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02.

50. Колегія суддів звертає увагу, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

51. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене статтею 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

52. За змістом частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

53. Водночас передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

54. Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

55. Обставини, установлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

56. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

57. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

58. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17 та від 09.11.2018 у справі № 816/988/17.

59. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 сформульовано висновок, про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 32 рішення).

60. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 № 809/551/17.

61. Однак ДП "ДГА "Надія", яке було учасником справ №818/1383/18, №818/1066/17 та № 920/691/18 та відносно якого встановлювалися обставини під час розгляду цих справ, не є учасником цієї справи, як і СТОВ "Батьківщина", яке є позивачем у цій справі, не було учасником зазначених справ.

62. Зважаючи на наведене, суди дійшли помилкового висновку щодо преюдиційності обставин, викладених у справах № 818/1383/18, № 818/1066/17 та № 920/691/18, при розгляді даної справи.

63. Водночас колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

64. Таким чином, суд, що розглядає справу, не може покликатися на висновки судів, наведені у судових рішеннях, що набрали законної сили (окрім Верховного Суду України, а з 15.12.2017 - Верховного Суду), а повинен вирішити яку правову норму належить застосувати до правовідносин та зробити відповідні висновки самостійно.

65. Водночас судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не встановлено наявності у ДП "ДГА "Надія" доказів отримання акта на право користування земельною ділянкою або іншого правовстановлюючого документа, виданого та зареєстрованого відповідно до вимог статті 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, статей 23, 30 Земельного кодексу України 1990 року або статей 125, 126 Земельного кодексу України у чинній редакції, а, відповідно, безпідставними є висновки судів, що СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГ АФ "Надія" відповідно до укладених договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02 між ДП "ДГА "Надія" та позивачем, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного припису.

66. Колегія суддів враховує, що встановлення відповідачем самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб`єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з неоформленням її у встановленому порядку.

67. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі № 818/1000/17.

68. Колегія суддів наголошує, що факт укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та ДП "ДГА "Надія", за умови відсутності доказів щодо правомірності користування останнім земельними ділянками (майнові права на які нібито набував позивач згідно з зазначеними договорами), не може свідчити про правомірність набуття позивачем прав на них та, відповідно, не унеможливлює прийняття уповноваженим органом у межах, передбачених чинним законодавством, відповідних заходів реагування, приписів, санкцій, спрямованих на усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

69. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

70. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

71. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

72. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

73. З огляду на вищевикладене, відповідно до положення статей 350, 351 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, в іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

74. Оскільки суд касаційної інстанції в частині залишає без змін оскаржувані судові рішення, а в іншій - ухвалює рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то, зважаючи на відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити частково.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 в частині, в якій позов задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07.02.2019 № 47-ДК/0005Пр/03/01/-19, скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н.В. Коваленко

Це не юридична консультація. Перевіряйте текст постанови в реєстрі за посиланням угорі.

А як вирішували справи, схожі на вашу?

Підберемо рішення за вашою статтею та обставинами, покажемо, чим вони завершувались і який строк типовий.

Перевірити мою справу