- ст. 78 КАС
- ст. 341 КАС
- ст. 90 КАС
- ст. 242 КАС
- ст. 6 КАС
- ст. 350 КАС
- ст. 351 КАС
- ст. 139 КАС
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
24. Як убачається зі змісту касаційної скарги, відповідач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині, у якій позов задоволено, а тому суд касаційної інстанції переглядає їх в межах доводів та вимог касаційної скарги саме у цій частині.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Показати мотиви повністю
26. Згідно з положеннями частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
27. Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
28. Відповідно до статті 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 (чинного на момент утворення радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції) відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких установлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
29. Статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (чинного на момент утворення ДП "ДГА "Надія") встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
30. Згідно з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
31. За змістом частини першої статті 92 Земельного кодексу України (тут і далі також - у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного припису) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
32. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
33. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
34. Згідно з положеннями статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
35. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що положеннями Земельного кодексу Української РСР 1970 року (що був чинним на момент утворення радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції), Земельного кодексу України у редакції 1990 року та у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного припису, передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою набувається у встановленому законом порядку та засвідчується державним актом на право користування землею або іншими правовстановлюючими документами (договорами, рішеннями уповноважених органів тощо), зареєстрованими у встановленому порядку.
36. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/3771/15 та від 10.11.2020 у справі №818/1000/17.
37. Як установлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, на території Перехрестівської сільської ради Роменського району складені акти від 05.02.2019 №47- ДК/16/АП/09/01/-19 та №47-ДК/2/АО/10/01/-19, у висновках яких стверджувалось про самовільне зайняття СТОВ "Батьківщина" земельної ділянки площею 185,8509 га (кадастровий номер 5924187100:02:004:0005) та земельної ділянки площею 140,3261 га. (кадастровий номер 5924187100:01:002:0079), які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що визнано порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.
38. На підставі цих висновків Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області винесено припис керівнику Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" від 07.02.2019 №47-ДК/0005Пр/03/01/-19, яким зобов`язано в тридцятиденний термін вжити заходи щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.
39. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення у цій справі, виходив із того, що відповідачем не надано належних доказів, які б доводили здійснення саме СТОВ "Батьківщина" сільськогосподарського виробництва на спірних земельних ділянках.
40. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив таке: "Відмінність правових оцінок зазначених судових рішень щодо наявності у ДП "ДГ АФ "Надія" належно оформлених та зареєстрованих документів як передумови такого користування спірними земельними ділянками не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про необґрунтованість стверджень відповідача про фактичне користування такими земельними ділянками СТОВ "Батьківщина", яке здійснювало господарську діяльність у відповідності до укладених договорів з ДП "ДГ АФ "Надія".
41. Однак колегія суддів зауважує, що такий висновок відсутній у рішенні суду першої інстанції та не відповідає мотивам, з яких виходив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та згідно з якими СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГ АФ "Надія" відповідно до укладених договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02, укладених між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та користувачем вказаних земельних ділянок - ДП "ДГА "Надія", а відповідачами не надано суду доказів, які вказують саме на самовільне зайняття СТОВ "Батьківщина" земельної ділянки.
42. Також колегія суддів звертає увагу, що сам позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на момент проведення перевірки відповідачем здійснював господарську діяльність на спірних земельних ділянках відповідно до укладених договорів між ним та ДП "ДГА "Надія" (про що також позивач зазначає у відзиві на касаційну скаргу), а отже, Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведеності відповідачем тієї обставини, що саме СТОВ "Батьківщина" здійснювало свою діяльність на цих земельних ділянках, оскільки зазначена обставина не оспорювалась у межах спірних правовідносин.
43. Щодо правомірності користування спірними земельними ділянками ДП "ДГ АФ "Надія" суди виходили з того, що вказаний факт встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі № 818/1383/18 (при постановленні якого у свою чергу враховані обставини у справі № 818/1066/17) та у справі № 920/691/18.
44. Однак колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій про достатність вказаних доказів для встановлення відсутності факту самовільного зайняття земельної ділянки позивачем та, зокрема, протиправності винесеного припису передчасними у зв`язку з наступним.
45. Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що у справі № 920/691/18 встановлені обставини фактичного користування спірними земельними ділянками саме ДП "ДГА "Надія", яке здійснило сільськогосподарське виробництво з вирощення кукурудзи на таких ділянках, оскільки станом на час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції рішенням Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, ДП "ДГА "Надія" відмовлено у задоволенні позову про визнання права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га та подальшому постановою Верховного Суду від 05.08.2019 зазначені рішення у справі № 920/691/18 залишено без змін.
46. Водночас колегія суддів зауважує, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 920/691/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.10.2020, заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" про відмову від позову задоволено частково: прийнято відмову Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" від позову у справі №920/691/18; визнано нечинним судове рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18; провадження у справі № 920/691/18 закрито.
47. Верховний Суд, ухвалюючи постанову у цій справі від 02.10.2020, зазначив, зокрема, що оскільки судові рішення апеляційної та касаційної інстанцій, прийняті після рішення суду першої інстанції, яке надалі визнано нечинним, автоматично втрачають юридичну силу та не можуть мати жодних правових наслідків.
48. Також є помилковим посилання судів на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 818/1383/18, залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, яким адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017 № 432 "Про внесення змін до наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 № 23" в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, земельних ділянок, зазначених в додатку до наказу від 09.08.2017 № 432 у пункті 1-57 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, загальною орієнтовною площею 3228 га, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 у справі № 818/1066/17, залишену без змін та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, якою адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 05.04.2017 № 8-18-0.332-4810/2-17; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" від 02.02.2017: № 43, № 43/1, № 43/2, № 43/3, № 43/4, з огляду на наступне.
49. Предметом спору у цих справах не було встановлення наявності/відсутності у ДП "ДГА "Надія" права постійного користування земельними ділянками, на яких СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність відповідно до укладених з ДП "ДГ АФ "Надія" договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02.
50. Колегія суддів звертає увагу, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
51. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене статтею 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
52. За змістом частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
53. Водночас передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
54. Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
55. Обставини, установлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
56. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.
57. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
58. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17 та від 09.11.2018 у справі № 816/988/17.
59. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 сформульовано висновок, про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 32 рішення).
60. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 № 809/551/17.
61. Однак ДП "ДГА "Надія", яке було учасником справ №818/1383/18, №818/1066/17 та № 920/691/18 та відносно якого встановлювалися обставини під час розгляду цих справ, не є учасником цієї справи, як і СТОВ "Батьківщина", яке є позивачем у цій справі, не було учасником зазначених справ.
62. Зважаючи на наведене, суди дійшли помилкового висновку щодо преюдиційності обставин, викладених у справах № 818/1383/18, № 818/1066/17 та № 920/691/18, при розгляді даної справи.
63. Водночас колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
64. Таким чином, суд, що розглядає справу, не може покликатися на висновки судів, наведені у судових рішеннях, що набрали законної сили (окрім Верховного Суду України, а з 15.12.2017 - Верховного Суду), а повинен вирішити яку правову норму належить застосувати до правовідносин та зробити відповідні висновки самостійно.
65. Водночас судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не встановлено наявності у ДП "ДГА "Надія" доказів отримання акта на право користування земельною ділянкою або іншого правовстановлюючого документа, виданого та зареєстрованого відповідно до вимог статті 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, статей 23, 30 Земельного кодексу України 1990 року або статей 125, 126 Земельного кодексу України у чинній редакції, а, відповідно, безпідставними є висновки судів, що СТОВ "Батьківщина" здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ДП "ДГ АФ "Надія" відповідно до укладених договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02 між ДП "ДГА "Надія" та позивачем, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного припису.
66. Колегія суддів враховує, що встановлення відповідачем самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб`єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з неоформленням її у встановленому порядку.
67. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі № 818/1000/17.
68. Колегія суддів наголошує, що факт укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво від 01.02.2019 № 01/02 та № 02/02 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та ДП "ДГА "Надія", за умови відсутності доказів щодо правомірності користування останнім земельними ділянками (майнові права на які нібито набував позивач згідно з зазначеними договорами), не може свідчити про правомірність набуття позивачем прав на них та, відповідно, не унеможливлює прийняття уповноваженим органом у межах, передбачених чинним законодавством, відповідних заходів реагування, приписів, санкцій, спрямованих на усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.
69. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
70. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
71. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
72. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
73. З огляду на вищевикладене, відповідно до положення статей 350, 351 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, в іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.
74. Оскільки суд касаційної інстанції в частині залишає без змін оскаржувані судові рішення, а в іншій - ухвалює рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то, зважаючи на відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Постанови, на які посилаються мотиви
- Справа № 826/3771/1524.01.2019текст є у нас
- Справа № 818/1000/1710.11.2020
- Справа № 920/691/1822.02.2019
- Справа № 920/691/1823.01.2020
- Справа № 818/1383/1811.07.2018
Усього посилань: 9