Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 161/6929/18

провадження № 51-2087км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючого судді|ОСОБА_1 ,|

суддів|ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , |

за участю: секретаря судового засідання прокурора|  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,|

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 березня 2020 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Ківерці Волинської області,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі — КК).

Обставини справи

1. Луцький міськрайонний суд Волинської області вироком від 28 серпня 2019 року засудив ОСОБА_6 за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки і на підставі статті 75 КК суд звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалість 3 роки.

2.  Суд визнав доведеним, що 30 вересня 2018 року близько 02:30 засуджений, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Мерседес Бенц 250 Б", у с. Буяни Луцького району Волинської області перевищив допустиму швидкість, не впорався з керуванням, через зустрічну смугу руху з`їхав в лівий відносно руху транспортного засобу кювет, де зіткнувся з придорожнім деревом, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав смертельні тілесні ушкодження. За висновком суду ДТП знаходиться в причинному зв`язку із порушенням засудженим вимог пунктів 2.3, 12.1,12.4, 12.9 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

3.  Волинський апеляційний суд ухвалою від 13 березня 2020 року залишив вирок без змін.

Доводи касаційної скарги

4.  У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування статті 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

5.  На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не оцінив належним чином доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не повною мірою врахував обставин, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, зокрема, не взяв до уваги, що злочинні дії вчинені в стані алкогольного сп`яніння і призвели до тяжких наслідків.

6.  Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

7.  До початку судового розгляду потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали до Суду заперечення, в якому просили відмовити в касаційні скарзі прокурора.

Позиції  учасників касаційного розгляду

8.  Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

9.  У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги.

Оцінка Суду

10.  Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони обвинувачення належить задовольнити.

11.  Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

12.  Як випливає зі змісту статті 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження попередження нових злочинів й виправлення засудженого є можливим без його ізоляції від суспільства.

13.  Приймаючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував обставини вчинення злочину та позитивні данні про особу засудженого. Також суд взяв до уваги, що внаслідок вказаного необережного злочину засуджений втратив свого двоюрідного брата, зобов`язався утримувати малолітнього сина потерпілої, а потерпілі просили суд призначити покарання, не пов`язане із позбавленням волі, щоб засуджений міг і надалі допомагати в утриманні малолітньої дитини. До обставин, які пом`якшують покарання, суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а до обтяжуючих обставин – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд погодився з таким рішенням суду першої інстанції та залишив скаргу прокурора без задоволення.

14.  Суд вважає, що суди попередніх інстанцій недостатньо врахували обставини вчинення злочину, а саме характер порушень вимог ПДР, адже засуджений у стані алкогольного сп`яніння рухався у населеному пункті зі значним перевищенням дозволеної швидкості (близько 140 км/год) за поганих погодних умов.

15.  Суд неодноразово зазначав, що вчинення злочину, передбаченого статтею 286 КК, водієм, який керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, зазвичай виключає застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.[1]

16.  Отже, висновок суду щодо наявності підстав для застосування до засудженого положень статті 75 КК є необґрунтованим, його було зроблено без урахування усталеної судової практики застосування цієї норми матеріального права.

17.  Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, зазначених порушень кримінального закону не усунув.

18.  Сукупність цих обставин свідчить про необґрунтоване застосування статті 75 КК, що потягло порушення принципу співмірності й невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину через м`якість, як про це обґрунтовано йдеться в касаційній скарзі прокурора. Невмотивованість висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства не дає можливості переконатись у розумному використанні судами попередніх інстанцій наданих їм дискреційних повноважень при призначенні покарання.

19.  Суд вважає, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 438 КПК та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

20.  Під час нового розгляду апеляційний суд має з дотриманням положень глави 31 КПК, належно оцінити обставини, які мають значення при обранні виду і розміру покарання в межах санкції частини 2 статті 286 КК та порядку його відбування, й ухвалити рішення, що відповідає статті 370 КПК. При цьому слід мати на увазі, що за тих же самих обставин справи та даних про особу засудженого призначення йому покарання із застосуванням статті 75 КК є неправильним.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати і  призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

[1]     Постанови від 19 березня 2019 року у справі № 393/409/17 (провадження № 51-1384км18), https://reyestr.court.gov.ua/Review/80783401; від 02.04.2019 у справі № 384/110/18 (провадження № 51-9555км18), http://reyestr.court.gov.ua/Review/81013288; від 29.05.2018 у справі № 484/3291/16-к (провадження № 51-2658км18), http://reyestr.court.gov.ua/Review/74551477; від 03.09.2019 у справі № 166/753/17 (провадження № 51-8396км18), http://reyestr.court.gov.ua/Review/84211593