Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 223/397/20

Провадження № 51 – 5567 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020050540000079 від 27 травня 2020 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2020 року кримінальне провадження № 12020050540000079, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2020 року, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 7 КПК України.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Вугледарського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2020 року повернуто прокурору на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що він не є особою, яка має право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 . Зазначає, що він є прокурором, який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та відповідно до         ст. 393 КПК України має право на апеляційне оскарження ухвали Вугледарського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2020 року. В обґрунтування своєї позиції також посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду сформульований у постанові від 27 листопада 2019 року в справі № 629/847/15-к.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасників касаційного розгляду,   перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частина 3 статті 399 КПК України визначає підстави для повернення апеляційної скарги, однією з яких є подача апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з цієї підстави має бути належним чином обґрунтованим, із зазначенням мотивів чому особа, яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола тих осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення у конкретному кримінальному провадженні в розумінні ст. 393 ч. 1 КПК України.

Проте, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурора цим вимогам не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п. 15 КПК України прокурор – це особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень.

Згідно з ст. 37 ч. 1 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Пунктом 20 частини 2 статті 36 КПК України встановлено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як убачається з наявної в матеріалах кримінального провадження постанови керівника Волноваської місцевої прокуратури від 27 травня 2020 року (т. 1, а.п. 7), прокурор ОСОБА_8 відповідно до положень ст. 37 КПК України входить до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, та наділений правами прокурора приймати процесуальні рішення та вчиняти процесуальні дії, в тому числі подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже висновки апеляційного суду про те, що прокурор ОСОБА_7 не уповноважений оскаржувати ухвалу місцевого суду відповідно до ст. 24 ч. 5 Закону України "Про прокуратуру", оскільки він не брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, є передчасними, оскільки такий висновок прийнятий без врахування вимог ст. 393 ч. 1 п. 6 КПК України щодо права прокурора на подання апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), передбачене ст. 393, ст. 425, пунктами 15, 20 частини 2 ст. 36 КПК України право на подання апеляційної чи касаційної скарг прокурором, який входить до складу групи прокурорів, визначеної в порядку ст. 37 цього Кодексу, не обмежується його участю в судових засіданнях з розгляду конкретного кримінального провадження у судах попередніх інстанцій. Група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні відповідно до ст. 37 КПК України, діє як єдиний суб`єкт на стороні обвинувачення – прокурор. Якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі в судових засіданнях, він має право на подання апеляційної чи касаційної скарг.

Аналогічні висновки щодо права прокурора на апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному провадженні, де його включено до групи прокурорів у кримінальному провадженні, зроблено у постановах Касаційного кримінального суду Верховного суду від 28 січня 2020 року (справа № 755/16489/16-к, касаційне провадження № 51 - 1326 км 19), від 04 лютого 2020 року (справа № 200/3548/17, касаційне провадження № 51 – 10559 км 18), від 22 жовтня 2020 року (справа                № 758/13221/19, касаційне провадження № 51 – 2772 км 20).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги прокурора на підставах, передбачених ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України, є необґрунтованим і прийнятим без врахування вимог кримінального процесуального закону.

Допущене апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі             ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7  задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |ОСОБА_2 |ОСОБА_3 |