Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 127/19961/18

провадження № 51–6146км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

захисника                                          ОСОБА_5

засудженого                                     ОСОБА_6 ,

прокурора                                          ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника                  ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні                                    № 12018020010002627 за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Вінниці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня            2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, долю речових доказів та обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу .

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та стягнуто на її користь з ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди              14649,19 грн та моральної шкоди 20 000 грн.

Місцевий суд встановив, що ОСОБА_6 17 червня 2018 року близько 19:05  перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля будинку № 99-б                               на вул. Келецькій у м. Вінниці,  діючи повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом проник в автомобіль "Peugeot 206"                     д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , та намагався завести двигун, а коли це не вдалося почав штовхати його руками у бік вул. А. Первозванного, під час чого скоїв зіткнення з іншим автомобілем і, залишивши викрадений транспортний засіб на дорозі, з місця події зник.

При перегляді цього вироку 11 жовтня 2019 року Вінницький апеляційний суд скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким визначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності, а також збільшив до 40 000 грн суму, яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілої             ОСОБА_8 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_6 просять змінити вирок апеляційного суду через суворість призначеного ОСОБА_6 покарання та його невідповідність ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про особу засудженого та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Вважають, що саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

На думку сторони захисту, при призначенні покарання ОСОБА_6 апеляційний суд належним чином не врахував його щирого каяття в скоєному, позитивну характеристику та молодий вік.

Зазначають, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував свого рішення про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої і при цьому не врахував, що потерпілій було частково відшкодовано шкоду в розмірі 15 000 грн.

У запереченнях на касаційні скарги потерпіла ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_9 просять залишити ці скарги без задоволення, а оскаржуваний вирок апеляційного суду без зміни.

Позиція інших учасників судового провадження

У судовому засіданні  засуджений і захисник свої касаційні скарги підтримали.

Прокурор виступив проти задоволення касаційних скарг і просив залишити вирок апеляційного суду в силі.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), суд касаційної інстанції переглядає оспорюване рішення у межах касаційних скарг, в яких висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, а також юридично-правова оцінка діяння               за ч. 2 ст. 289 КК не заперечуються.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Цих приписів закону суд апеляційної інстанції дотримався.

Так, предметом розгляду суду апеляційної інстанції були апеляційні скарги прокурора, представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 на вирок суду першої інстанції.

В апеляційних скаргах сторона обвинувачення зазначала про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність (не було застосовано до засудженого додаткове покарання у виді конфіскації майна), а представник потерпілої, крім того, вважав, що покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років є надто м`яким, оскільки не забезпечує його мети – виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Сторона захисту в апеляційних скаргах просила змінити вирок місцевого суду та пом`якшити ОСОБА_6 призначене покарання, застосувавши положення            ст. 69 КК.

Суд апеляційної інстанції встановив, що підстав для застосування до засудженого положень ст. 69 КК у справі немає та залишив апеляційні скарги ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_10 без задоволення.

Разом із тим, доводи сторони обвинувачення в апеляційних скаргах про м`якість покарання призначеного засудженому апеляційний суд визнав обґрунтованими. Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої, скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку, апеляційний суд взяв до уваги тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке згідно з положеннями ст. 12 КК відноситься до тяжких злочинів, дані про його особу, зокрема те, що останній раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, судимості за які не знято та не погашено, а також позитивну характеристику засудженого надану за місцем проживання. Вчинення ОСОБА_6 злочину в стані алкогольного сп`яніння апеляційний суд визнав обставиною, що обтяжує покарання.

При цьому не залишив поза увагою апеляційний суд і визнання ним своєї вини у вчиненому та активне сприяння в розкритті злочину, які врахував як обставини, що пом`якшують покарання.

Посилання сторони захисту в касаційних скаргах про наявність у провадженні достатніх підстав для застосування до засудженого положень ст. 69 КК не є прийнятними, адже застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності кількох обставин, які не тільки пом`якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Однак таких обставин судами першої та апеляційної інстанцій в справі встановлено не було. Не знайшов таких підстав при перевірці матеріалів кримінального провадження і суд касаційної інстанції.

Не можна погодитись і з обґрунтованістю доводів касаційних скарг сторони захисту про безпідставне збільшення судом апеляційної інстанції розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 128 КПК потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами визначеними КПК з дотриманням норм та положень Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) моральна шкода, крім іншого, також може полягати у душевних стражданнях, яких зазнала особа в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї або членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування, як компенсація за заподіяну моральну шкоду в кримінальному провадженні, визначається судом у залежності від характеру вчиненого кримінального правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, стану його здоров`я, повної чи часткової втрати здібностей та можливостей вести звичайний уклад життя, який був до цього, втраті можливостей реалізувати свої плани у зв`язку порушенням законних прав чи заподіянням шкоди майну або здоров`ю унаслідок злочину. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги достатності, розумності та справедливості.

З матеріалів провадження вбачається, що в результаті злочину було пошкоджено автомобіль потерпілої ОСОБА_8 унаслідок чого вона зазнала сильного стресу та душевних страждань, оскільки на той момент вона здійснювала догляд за малолітньою дитиною і пошкодження її транспортного засобу вимагало від неї додаткових життєвих зусиль і часу для відновлення звичного укладу життя (необхідність звернення до СТО для ремонту автомобіля, отримання консультацій юристів, звернення до правоохоронних органів, участь у слідчих діях тощо).

Тому колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин справи та перенесених потерпілою моральних страждань рішення суду апеляційної інстанції про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 40 000 грн у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди не суперечить вимогам статей 23, 1167 ЦК і відповідає засадам достатності, розумності та справедливості.

Що стосується доводів сторони захисту в касаційних скаргах про часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди в сумі 15 000 грн з боку засудженого, то ця обставина має бути врахована при виконанні вироку відповідним органом, що відповідає за виконання судових рішень.

У той же час, наведені стороною захисту в касаційних скаргах доводи про  відсутність правових підстав для конфіскації житла, яке на праві власності належить засудженому, колегія суддів вважає слушними.

Положеннями ст. 59 КК передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК.

Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий корисливий злочин і відповідно до наявних у справі даних раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини.

Санкція ч. 2 ст. 289 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років із конфіскацією майна або без такої.

З урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженого рішення апеляційного суду про необхідність призначення ОСОБА_6   додаткового покарання у виді конфіскації майна є обґрунтованим.

Разом з тим, зматеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрований в кв. АДРЕСА_1 , Ѕ частка якої є його єдиним нерухомим майном та місцем проживання, а відтак вирок Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в цій частині слід змінити зазначивши у ньому про застосування до засудженого додаткового покарання у виді конфіскацію майна, окрім житла.

Таке рішення буде забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Зважаючи на викладене касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_6 змінити. Вважати засудженим ОСОБА_6 за ч. 2               ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності, окрім житла.

У решті в судове рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                             ОСОБА_3