Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 750/3264/19

провадження № 51-1532км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої                                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270010000230, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту на строк 4 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено питання стосовно цивільного позову, заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.

За ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 12 січня 2019 року близько 16:50, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21124 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) в стані алкогольного сп`яніння, рухався по вул. Доценка зі сторони вул. Космонавтів у напрямку вул. Генерала Пухова в м. Чернігові.

Здійснюючи рух  у вказаному напрямку, в районі будинку № 17-А на вул. Доценка ОСОБА_6 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому пішохід перетинав проїзну частину, не зупинився і не надав дорогу пішоходу, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в момент виникнення небезпеки для руху, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину вул. Доценка в межах нерегульованого пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 .

Унаслідок наїзду потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 13 лютого 2019 року № 69 мають середній ступінь тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі–ДТП) водій ОСОБА_6 перемістив транспортний засіб; не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, не викликав бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; не повідомив про ДТП орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції; не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, не огородив їх та не організував об`їзду місця пригоди.

У дорожній обстановці, що склалася за наведених вище обставин, водій ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.9 а), 12.3, 18.1, 2.10 а), в), г), д), е) Правил дорожнього руху.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи, зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дав оцінки зібраним у справі доказам, зокрема жодним чином не врахував того, що згідно з планом-схемою ДТП наїзд на пішохода було здійснено поза межами нерегульованого пішохідного переходу. Вказане залишив поза увагою і суд апеляційної інстанції. Крім цього, на переконання касатора, суди попередніх інстанцій безпідставно послались у своїх рішеннях на показання свідка ОСОБА_9 , надані ним під час судового розгляду судом першої інстанції, оскільки в ході досудового розслідування його не було допитано, відомості про нього не були відкриті стороні захисту, а отже мають місце порушення вимог ст. 290 КПК України. Також захисник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не спростували доводів сторони захисту про відсутність у матеріалах справи будь-яких письмових доказів, які би містили об`єктивні дані щодо спроможності ОСОБА_6 вчасно виявити на проїзній частині пішохода. Крім того, захисник не погоджується із висновками судів щодо віднесення витрат на професійну правову допомогу до судових витрат.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримала касаційну скаргу, вважаючи її необґрунтованою, і просила залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити  суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 404 КПК  України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Положеннями ч. 2 ст. 419 КПК України встановлено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте у цьому кримінальному провадженні таких вимог закону апеляційний суд дотримався не у повній мірі.

Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, належним чином не перевірив доводів захисника щодо некоректності висновків про те, що наїзд на пішохода було здійснено саме на нерегульованому пішохідному переході в межах відповідного знака.

Зокрема, суд формально зазначив, що факт ДТП, яка сталася 12 січня 2019 року підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 січня 2019 року та планом-схемою до нього, згідно з якими слідчим зафіксовано, що ДТП сталася в межах нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 "Пішохідний перехід" в районі будинку № 17-А на вул. Доценка, в м. Чернігові.

При цьому суд належним чином не дослідив вказаного вище плану-схеми, зокрема щодо обставин, які оспорюються, а саме місця наїзду на пішохода та межі нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2.

Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що доводи захисника про неврахування місцевим судом під час ухвалення вироку дорожніх умов, обстановки ДТП та не про невстановлення об`єктивної можливості водія виявити пішохода, є безпідставними.

Спростовуючи такі доводи захисника, апеляційний суд послався на те, що у судах першої та апеляційної інстанцій ні обвинувачений, ні його захисник не заперечували фактичних обставин ДТП, а взагалі заперечували участь у ній ОСОБА_6 .

Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження та ухвали апеляційного суду, сторона захисту оспорювала обставини ДТП, зокрема захисник порушував питання щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції  про те, що наїзд на пішохода було здійснено в межах нерегульованого пішохідного переходу.

При цьому з обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 видно, що останній скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 в межах нерегульованого пішохідного переходу, чим порушив, зокрема, п. 18.1 Правил дорожнього руху.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що чітке відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані у своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Отже, апеляційний суд всебічно, повно та неупереджено не проаналізував усіх обставин кримінального провадження, не надав належної оцінки окремим доказам, дослідженим під час судового розгляду, й не навів обґрунтованих мотивів на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України під час розгляду провадження в апеляційному порядку, що перешкодило постановити законне та обґрунтоване рішення і відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування прийнятого рішення.

Беручи до уваги наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й те, що вирішення інших викладених у скарзі доводів пов`язано

з переоцінкою сукупності зібраних доказів, колегія суддів не вбачає підстав для їх перевірки під час касаційного розгляду та вважає, що з урахуванням вимог, заявлених в апеляційній скарзі засудженого, зазначені доводи має перевірити суд апеляційної інстанції, а отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Під час нового розгляду необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника засудженого, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 березня 2020 рокущодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                               ОСОБА_3