Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

4 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 488/2146/18

провадження № 51-5492км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання                            ОСОБА_4 ,

прокурора                           ОСОБА_5 ,

захисника                            ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 5 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150050002894, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2010 року за ч. 2 ст.187, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 6 місяців 10 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 – на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК – на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2010 року та визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 2 місяці з конфіскацією майна.

Згідно з вироком 8 грудня 2017 року приблизно о 1:00 ОСОБА_7 , діючи повторно, знаходячись біля будинку № 2 по просп. Корабелів у м. Миколаєві, наздогнав потерпілу ОСОБА_8 та застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, відкрито викрав у неї майно на загальну суму 550 грн.

Крім того, 23 грудня 2017 року приблизно о 17:00 ОСОБА_7 , діючи повторно, знаходячись біля будинку № 22 по вул. Океанівській у м. Миколаєві, наздогнав потерпілу ОСОБА_9 , повалив на землю та застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, відкрито викрав у неї майно на загальну суму 3549, 90 грн.

Також, 31 січня 2018 року приблизно о 18:15 ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , наздогнав потерпілу ОСОБА_10 та штовхнув, від чого остання втратила рівновагу і впала, чим завдав потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого, ОСОБА_7 ривком вирвав з рук потерпілої жіночу сумочку та заволодів її майном на загальну суму 600 грн.

Крім того, 31 січня 2018 року в проміжок часу між 19:00 до 19:30 ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 зайшов за потерпілою ОСОБА_11 до під`їзду вищевказаного будинку, наздогнав останню та наніс їй не менше трьох ударів в область голови та обличчя, чим завдав потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого заволодів майном потерпілої на загальну суму 17600 грн.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого, а вирок суду – без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, судом в основу вироку покладено неналежні та недопустимі докази, що також залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, а тому судові рішення підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати постановлені щодо ного судові рішення. На думку засудженого, в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази на підтвердження винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, а показання потерпілих є суперечливими.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги засудженого вбачається, що він крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просить дати іншу оцінку доказам у справі, ніж ту, яку дав суд першої та апеляційної інстанції, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочинів, за які його засуджено, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зокрема, як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_7 у відкритому викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 доводиться показаннями останньої, котра у суді пояснила, що коли вона заходила до під`їзду свого будинку та піднімалась сходами, засуджений у цей момент піднімався по парапету, він взявся за її сумку та наказав віддати. Вона відмовилась, після чого ОСОБА_7 завдав їй ударів руками та ногами, потім вирвав сумку і пішов. Оскільки біля під`їзду було зовнішнє освітлення вона чітко бачила засудженого, його обличчя було відкрите, вона впізнала ОСОБА_7 за ознаками обличчя, гострому носу, худорлявій статурі та зросту. При пред`явленні особи для впізнання потерпіла впізнала ОСОБА_7 , як особу, котра відкрито заволоділа її майном.

Також, винуватість ОСОБА_7 у відкритому викрадення майна потерпілої ОСОБА_9 доводиться показаннями остатньої, котра пояснила, що коли вона прямувала додому біля будинку на неї наскочив чоловік повалив на землю таким чином, що вона опинилась на колінах та почав завдавати ударів по голові, потім душив, зірвав з шиї сумку та побіг. В подальшому, ОСОБА_7 , з паспортом на ім`я ОСОБА_12 , звернувся до ломбарду для отримання фінансового кредиту під заставу мобільного телефону, який належить потерпілій, що підтверджується відповіддю наданою з вказаної установи, а також товарними чеками та фотознімками коробки від телефону, які добровільно надала потерпіла. Факт звернення до ломбарду не заперечував сам ОСОБА_7 в судовому засіданні. Відповідно до протоколу обшуку проведеного за місцем проживання засудженого, було виявлено та вилучено паспорт на ім`я ОСОБА_12 , який використовував ОСОБА_7 у ломбарді, що він і підтвердив у суді.

Крім того, винуватість ОСОБА_7 у розбійному нападі на ОСОБА_10 підтверджується показання потерпілої, яка пояснила, що коли вона підійшла до свого дому та відкривала двері, хтось ухватив її за шию і з силою штовхнув у спину, від чого вона впала. Після цього засуджений почав виривати сумочку, яка висіла у неї на плечі. В цей момент потерпіла повернула голову та побачила засудженого. Біля під`їзду було зовнішнє освітлення, тому вона чітко стверджувала, що це був саме ОСОБА_7 , оскільки впізнала його за рисами обличчя, залисинами на голові, статурі та зросту. Висновком судової дактилоскопічної експертизи встановлено, що виявлені сліди пальців рук при огляді місця події належать ОСОБА_7 . Згідно висновку експертизи протиправними діями засудженого потерпілій ОСОБА_10 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Винуватість ОСОБА_7 у розбійному нападі на потерпілу ОСОБА_11 доводиться показаннями останньої, котра в суді зазначила, що коли зайшла у під`їзд свого будинку на неї хтось напав та сильно вдарив ззаду по голові, від чого вона впала. Коли опритомніла, лежала на спині, їй рукою давили на обличчя, вона намагалась вивернутися і в цей час у неї забрали сумочку з майном. Від ударів на голові було розсічення на яке в подальшому накладались шви. Згідно висновку експертизи ОСОБА_11 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Далі, засуджений ОСОБА_7 з паспортом на ім`я ОСОБА_12 у присутності ОСОБА_13 звернувся до ломбарду з приводу закладу належного потерпілій мобільного телефону, що підтверджується відповіддю з ломбарду та відеозаписом з камер спостереження.

Суд оцінивши показання потерпілих у сукупності із іншими доказами, зокрема протоколами огляду місць подій, слідчих експериментів, висновками експертиз, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК.

Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку, а тому доводи, викладені в касаційних скаргах засудженого та його захисника про протилежне, є необґрунтованими.

Як убачається, з матеріалів кримінального провадження, обшук за місцем проживання ОСОБА_7 проведено в присутності понятих, під час якого було виявлено та вилучено паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_12 , з яким засуджений звертався до ломбарду для отримання фінансового кредиту під заставу викраденого майна. При цьому, вказану слідчу дію було проведено на підставі ухвали слідчого судді, а тому доводи сторони захисту про відсутність правових підстав для проведення обшуку та, як наслідок визнання отриманих доказів недопустимим, є безпідставними.

Переглядаючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та обґрунтовано відмовив у її задоволенні, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг та скасування судових рішень – відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 5 травня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                          ОСОБА_3