Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 669/658/19

провадження № 51-3381 км 20

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

захисника                                                 ОСОБА_6 (в режимі

відеоконференції),

засудженого                                            ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, до покарання у виді арешту на строк 5 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 03 листопада 2018 року приблизно о 18.30, керуючи автомобілем "BMW 530", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 21 кілометрі автодороги Н-02 "Кременець-Біла Церква", був засліплений світлом фар зустрічного автомобіля "ВАЗ 21703", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , після чого порушив вимоги п.п.10.1, 12.1, 19.3 Правил дорожнього руху та допустив зустрічне ковзне зіткнення з передньою лівою частиною цього автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "ВАЗ 21703" ОСОБА_8 отримав легкого та середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, пасажир автомобіля "ВАЗ 21703" ОСОБА_9 - середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації його дій, просить змінити ухвалені щодо нього судові рішення через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, призначивши основне покарання у виді штрафу та виключивши з них рішення про призначення йому додаткового покарання. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що судовими інстанціями при призначенні покарання в повній мірі не враховано всіх пом`якшуючих обставин, зокрема того, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Вказує на те, що суд, позбавивши його права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, не дав йому можливості працювати й відшкодовувати потерпілим завдані збитки.

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни судові рішення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то вони частково заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді арешту на певний строк, врахував ступінь тяжкості та необережний характер вчиненого злочину, дані про особу засудженого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом`якшують покарання, а також висновок органу пробації та позицію потерпілих.

Тобто, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді арешту на певний строк, дотримався вимог статей 65 – 67 КК України.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі засудженого, Суд не знаходить.

Обвинувачений ОСОБА_7 , не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, подав апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини ухвали, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом`якшують покарання – визнання вини, активного сприяння розкриттю злочину, дані про його особу, зокрема, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні трьох дітей, а також позицію потерпілих, які наполягали на призначенні реальної міри покарання. При цьому суд вказав на те, що покарання у виді арешту призначене в мінімальних межах санкції  ч. 1 ст. 286 КК України й не знайшов обґрунтованих підстав для його пом`якшення.

Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції і вважає його достатньо вмотивованим.

Проте Суд уважає надмірно суворим призначене ОСОБА_7 додаткове покарання, строк якого (2 роки) суди першої та апеляційної інстанцій визначили, не навівши належного обґрунтування.

Тому Суд, зважаючи на характер та конкретні обставини вчиненого злочину, відомості про засудженого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працює на посаді машиніста і його робота пов`язана з наявністю прав на керування транспортними засобами, висловив намір відшкодувати потерпілим завдані збитки, не дивлячись на відсутність судових рішень про стягнення коштів, дійшов висновку про можливість пом`якшення ОСОБА_7 додаткового покарання.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

Пом`якшити призначене ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до 1 (одного) року.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                      ОСОБА_3