Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 521/184/18

Провадження № 51 – 5331 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

захисника засудженого ОСОБА_6       адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017160470004605 від 20 листопада 2017 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 289 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року щодо нього.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 289 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк         3 роки.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців і на нього покладено відповідні обов`язки.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_6  не обирався.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та стягнуто з         ОСОБА_6 на її користь майнову шкоду в сумі 36 118 гривень 56 копійок та моральну шкоду в сумі 25 750 гривень.

Стягнуто з  ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на залучення експертів в наступних розмірах: авто-товарознавча експертиза № 311 від 07.12.2017 року -            1581 гривня 92 копійки; трасологічна експертиза № 1431-Д від 11.12.2017 року  -            989 гривень 60 копійок.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2017 року на майно, яке було вилучено 19 листопада 2017 року під час огляду місця події, а саме: автомобіль "MAZDA 626", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу "MAZDA 626", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ; ключ від замку запалювання вказаного транспортного засобу; 2 одноразових медичних шприца, з залишками речовини бурого кольору; посвідчення працівника Одеської обласної ради на ім`я ОСОБА_9 ; студентський квіток на ім`я  ОСОБА_6 ; ампули у кількості 53 штук та 6 упаковок медичного препарату "Димедрол".

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, у період часу з 18 години 30 хвилин 18 листопада 2017 року по 16 годину 50 хвилин 19 листопада 2017 року ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, шляхом пошкодження замку запалювання, завів двигун легкового автомобіля марки "MAZDA 626", д.р.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 , після чого сів у вказаний автомобіль за кермо та поїхав у невідомому напрямку, тим самим незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, спричинивши потерпілій  ОСОБА_8 згідно висновку експерта № 311 від 07.12.2017 року матеріальну шкоду на загальну суму                                 37 118 гривень 56 копійок.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року ОСОБА_6 звільнено від покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного вироком  Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року на підставі ст. 78 ч. 1 КК України.

Вироком Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_10 , скасовано вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким йому призначено за ст. 289 ч. 1 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. Строк відбування покарання  ОСОБА_6 вказано обчислювати з моменту приведення вироку до виконання. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду, призначити йому за ст. 289 ч. 1 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтовано суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі. В обґрунтування своєї вимоги посилається на те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому щиро розкаявся, має захворювання на гепатит С та є учасником програми замісної підтримуючої терапії, відповідно до якої йому необхідно щоденно приймати ліки ЗПТ. Також посилається на те, що він сумлінно виконував обов`язки, покладені на нього за вироком Малиновського районного суду м. Одеси, у зв`язку із чим його на підставі         ст. 78 ч. 1 КК України було звільнено від покарання у виді позбавлення волі, призначеного йому цим вироком.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого від інших учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.

В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за              ст. 289 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного йому покарання.

Апеляційний суд, приймаючи рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_6 покарання за доводами апеляційної скарги прокурора, в тому числі і щодо можливості його виправлення за умови застосування до нього ст. 75 КК України, врахував наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Так, апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що       ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому, зазначивши, що він був затриманий співробітниками поліції після скоєння наїзду на бордюр на викраденому автомобілі, тобто, незаконні дії ОСОБА_11 викрито працівниками поліції і судом першої інстанції не наведено, які саме активні дії він вчинив під час розслідування злочину для його розкриття. Крім того, апеляційний суд зазначив, що місцевим судом не дано оцінки обставині того, що ОСОБА_11 скоїв злочин, перебуваючи під дією метадону, що є обставиною, яка обтяжує покарання, та під час затримання у нього було вилучено            2 одноразових медичних шприца з залишками речовини бурого кольору, ампули у кількості 53 штук та 6 упаковок медичного препарату "Димедрол". Тим самим, незаконно заволодівши транспортним засобом та керуючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, своєю злочинною поведінкою ОСОБА_11 свідомо поставив під загрозу життя та здоров`я оточуючих людей, нехтуючи можливістю настання суспільно небезпечних наслідків. Крім того, апеляційний суд врахував і те, що ОСОБА_6 відшкодував потерпілій ОСОБА_8 лише 1000 гривень із стягнутих на її корить 37 118 гривень 56 копійок майнової шкоди, а також думку потерпілої       ОСОБА_8 , яка в суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги прокурора та погодилась із запропонованою прокурором мірою покарання ОСОБА_6 .

Оцінивши поведінку засудженого ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду справи, а також усі обставини кримінального провадження обставини у їх сукупності, в тому числі і ті, на які засуджений посилається у касаційній скарзі, апеляційний суд зробив висновок про те, що його висловлювання, надані ним в ході судового розгляду про його щире каяття у скоєному, носять лише формальний характер.

Врахувавши вказані обставини, не встановивши обставин, що пом`якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_6 із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, визнавши неправильним застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України, скасувавши вирок в цій частині та постановивши новий вирок. Новим вироком апеляційний суд визначив, що покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах санкції частини 1 статті 289 КК України з реальним його відбуванням буде справедливим за своїм видом, достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів. ПризначенеОСОБА_6 апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 , що, на його думку, дають підстави для застосування до нього положень ст. 75 КК України, належним чином були враховані апеляційним судом і їм була дана відповідна належна оцінка.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, зміни вироку апеляційного суду та призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України колегія суддів не знаходить.

Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене за наявності відповідних підстав в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |ОСОБА_2 |ОСОБА_3 |

| | |

||||