Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 695/2872/19

провадження № 51-5685км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

потерпілих                                      ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Черкаського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12019250000000120, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Лисянка Черкаської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від

17 грудня 2019 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він  28 квітня

2019 року приблизно о 18:37, керуючи автомобілем "Mercedes Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в адміністративних межах Золотоніського району Черкаської області у напрямку міста Золотоноша Черкаської області по автодорозі із двостороннім рухом "Золотоноша - Вознесенське - ст. Драбів", яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1 та 1 1.3 цих же Правил не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому під час руху по заокругленню проїзної частини автодороги вправо, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, за відсутності необхідності виконувати обгін чи об`їзд перешкоди, змінив напрямок руху вліво, виїхав на смугу зустрічного руху, а у момент виявлення автомобіля "ВАЗ-2109", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який також, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1 та 11.3 цих же Правил, рухався у зустрічному напрямку, займаючи зустрічну смугу руху, знову змінив напрямок руху вправо та допустив зіткнення з даним транспортним засобом.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди: водій автомобіля "ВАЗ-2109", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці події; пасажир вказаного вище автомобіля ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці події.

Порушення ОСОБА_9 вимог пунктів 2.3 б), 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків – спричинення загибелі двох осіб.

Вироком Черкаського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року рішення районного суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема не застосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість та просить пом`якшити призначене засудженому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Захисник стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, а потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поклалися на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та потерпілих, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі захисника не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке призначено засудженому, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання та призначення покарання, яке ОСОБА_9 має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення злочину, характер, спосіб та наслідки скоєного.

Доводи касаційної скарги захисника про неправильне врахування апеляційним судом при ухваленні вироку обставин, які пом`якшують покарання та позитивно характеризують особу засудженого, обґрунтованими визнати не можна.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції при визначенні виду та розміру покарання врахував дані, які характеризують особу засудженого, а також наявність на його утриманні малолітньої дитини та те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно із положеннями ст. 12 КК України належить до тяжкого злочину, характер дій засудженого, який допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, наслідки діяння, зокрема спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , від яких останні померли на місці події. Водночас суд зважив на наявність обставин, що пом`якшують покарання та на відсутність обставин, що його обтяжують. Крім того, судом враховано позицію потерпілих щодо визначення засудженому покарання. На підставі наведених даних апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 покарання, яке він має відбувати реально без застосування положень ст. 75 КК України, однак у мінімальних межах розміру, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість

не вбачається та перевіркою матеріалі провадження не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище дані про особу винного, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин скоєння  злочину, характер, спосіб та наслідки вчиненого не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України відсутні.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду –

без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

постановив:

Вирок Черкаського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника

ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                            ОСОБА_3