Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 759/11795/18

провадження № 51-2968км19

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

потерпілого                                                ОСОБА_6 ,

захисника                                                   ОСОБА_7 ,

особи, яка звільнена від

кримінальної відповідальності            ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110080000179, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Черняхів Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року за клопотанням прокурора звільнено  ОСОБА_8   від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, на підставі   ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12013110080000179 відносно ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, закрито.

Органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрювався у тому, що             03 квітня 2010 року близько 09:00, перебуваючи на робочому місці своєї дружини в кіоску, розподіленому на дві частини, під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 , в ході якого ОСОБА_8 на ґрунті виниклих під час конфлікту неприязних стосунків, умисно завдав декілька ударів кулаками в обличчя потерпілому, в результаті чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після цього правою ногою завдав одного удару в пахову ділянку ОСОБА_6 , спричинивши йому легких тілесних ушкоджень.

Київським апеляційним судом ухвалою від 01 вересня 2020 року вищезазначену ухвалу залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_8  через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_8   після допиту навесні 2011 року, останній став невідомим органу досудового розслідування, а тому до нього мають застосовуватися положення ч. 2 ст. 49 КК.  Крім того, вказує, що суд першої інстанціїне звернув уваги на той факт, що йому фактично було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що потребує проведення додаткової судмедекспертизи та перекваліфікації дій ОСОБА_8 . Вказані порушення вимог процесуального закону апеляційний суд залишив поза увагою. Також він не виконав вказівки суду касаційної інстанції, не дав вмотивованих відповідей на усі доводи його апеляційної скарги, не навів вичерпних відповідей щодо необґрунтованості апеляційної скарги та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 КПК. Крім того, потерпілий зазначає, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні його позовних вимог.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 та особа, яка звільнена від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційної скарги потерпілого.

Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу потерпілого необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги потерпілого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Однак наведених вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 не дотримався.

Так, постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року  було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції з огляду на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме положень ст. 419 КПК.

Призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, касаційний суд у мотивувальній частині зазначеної постанови від 29 січня 2020 року вказав, що апеляційним судом не надано оцінки наведеним доводам апеляційної скарги потерпілого про те, що він повідомляв правоохоронним органам відомості про ОСОБА_8 , який вчинив щодо нього злочин, і зазначав, що перший допит останнього було проведено ще в 2011 році, також наполягав на тому, що мало місце зупинення перебігу давності. Крім того, посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності не були досліджені всі обставини, які мають значення для його правильного вирішення.

При новому розгляді провадження суд апеляційної інстанції  дійшов висновку, що апеляційна скарга потерпілого є необґрунтованою, а доводи потерпілого про те, що він повідомляв правоохоронним органам відомості про особу ОСОБА_8 , який заподіяв йому тілесні ушкодження і перший допит останнього був проведений ще у 2011 році, а тому мало місце зупинення перебігу давності, є безпідставними. При цьому зазначив, що матеріали провадження, зокрема витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та додаток до нього з переліком відомостей щодо руху кримінального провадження, не містять даних, що мало місце ухилення        ОСОБА_8 від досудового слідства або вчинення ним іншого злочину. У розшуку ОСОБА_8 не перебував.

Однак колегія суддів вважає, що апеляційний суд вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку, повною мірою не виконав, зокрема, не навів достатніх мотивів на спростування вищевказаних доводів апеляційної скарги потерпілого, оскільки, як убачається з матеріалів провадження, ані витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, ані додаток до нього з переліком відомостей про призначення слідчих і прокурорів та пред`явлення підозри ОСОБА_8 (т. 2,    а.к.п. 126 -127) не містять відомостей про те, коли органом досудового слідства було допитано ОСОБА_8 , чи зупинявся перебіг давності та з яких підстав, чи ухилявся   ОСОБА_8 від досудового слідства, чи вчинялися ним інші злочини та чи перебував він у розшуку. Цих даних прокурор суду апеляційної інстанції не надав.

В судовому засіданні касаційної інстанції ОСОБА_8 зазначив, що дійсно допитувався органом досудового слідства в 2011 році, проводились слідчі дії, зокрема очна ставка між ним та потерпілим.

Наведене свідчить, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419, ч.2 ст. 439 КПК при розгляді апеляційної скарги потерпілого та дійшов передчасного висновку щодо обґрунтованості ухвали суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8   від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження, не виконавши при цьому вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку.

Отже, під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог  кримінального процесуального закону (ч.1ст. 412 КПК), що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судового рішення у касаційному порядку.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга потерпілого ОСОБА_6 – задоволенню частково.

Інші доводи касаційної скарги підлягають перевірці і з`ясуванню апеляційним судом при новому розгляді.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                           ОСОБА_3