Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа №520/3210/19

адміністративне провадження №К/9901/36127/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Приватного підприємства "Трейдагроінвест" до Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області) (далі -ГУ ДПС у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 (суддя Шляхова О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 (головуючий суддя: Подобайло З.Г., судді: Бартош Н.С., Ральченко І.М.),

У С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Приватне підприємство "Трейдагроінвест"" (далі - ПП "Трейдагроінвест", Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність щодо не подання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) 2 090 701,75 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП "Трейдагроінвест"; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь ПП "Трейдагроінвест" заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 090 701,75 грн та пеню в розмірі 488 880,53 грн, нараховану на цю суму заборгованості за період з 06.09.2017 по 29.03.2019; стягнути на користь ПП "Трейдагроінвест" судові витрати зі сплати судового збору та оплати професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 106 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Обґрунтовуючи позов, ПП "Трейдагроінвест" посилалося на те, що заявлені ним в порядку, встановленому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2015 року та за березень 2015 року суми бюджетного відшкодування (2 087 818,75 грн та 2 883,00 грн відповідно) є узгодженими за наслідками проведеної ГУ ДФС перевірки щодо достовірності заявлених до відшкодування сум (акт перевірки від 31.08.2017 № 11232/20-4- 12-02-08/36815613), утім, станом на дату звернення Підприємства до суду з позовом ці суми податку не відшкодовані. Порушення права Підприємства на отримання бюджетного відшкодування зумовлене невиконанням відповідачем процедури, встановленої нормами статті 200 ПК та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39), щодо надання органу казначейства висновку про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. У зв`язку із затримкою виплати узгодженої суми бюджетного відшкодування з ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК на користь ПП "Трейдагроінвест" підлягає стягненню й пеня, нарахована на суму бюджетної заборгованості за період прострочення (з 06.09.2017 по 29.03.2019 (дата звернення до суду з позовом).

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправною бездіяльність ГУ ДФС щодо не подання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2 090 701,75 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП "Трейдагроінвест"; стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 090 701,75 грн та пеню в розмірі 488 880,53 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 06.09.2017 по 29.03.2019; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС на користь ПП "Трейдагроінвест" суму сплаченого судового збору у розмірі 19 210,00 грн та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10 000,00 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що: ПП "Трейдагроінвест" виконало умови, встановлені пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК щодо реалізації платником ПДВ права на отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податкові (звітні) періоди - лютий 2015 року та березень 2015 року; заявлені позивачем до бюджетного відшкодування за ці податкові (звітні) періоди в порядку, встановленому пунктом 200.7 статті 200 ПК, суми (2 087 818,75 грн та 2 883,00 грн відповідно) є узгодженими з 01.09.2017 та підтвердженими за наслідками проведеної ГУ ДФС перевірки щодо достовірності декларування Підприємством сум бюджетного відшкодування за лютий та березень 2015 року, результати якої викладені в акті від 31.08.2017 № 11232/20-40-12-02-08/36815613; ГУ ДФС не було вчинено дій щодо надання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, як це було встановлено чинними на момент виникнення спірних правовідносин нормами статті 200 ПК та Порядку № 39. Враховуючи зазначені обставини, не відшкодовані Підприємству в установлений нормами статті 200 ПК строк суми ПДВ за податковими деклараціями за лютий, березень 2015 року є сумою бюджетної заборгованості, на яку відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК підлягає нарахуванню пеня за період з 06.09.2017 по 29.03.2019 в розмірі 488 880,53 грн, на стягнення якої позивач має право. За висновком суду спосіб захисту порушеного права позивача на отримання бюджетного відшкодування у вигляді стягнення на його користь з Державного бюджету України через ГУ ДФС заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, відповідає змінам у податковому законодавстві щодо порядку повернення такої заборгованості, а також правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18).

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019, у якій заявляє вимоги про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ГУ ДФС посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК. ГУ ДФС зазначає, що чинним законодавством не передбачено механізмів відшкодування сум податку на додану вартість, включених до Тимчасового реєстру, а тому відсутні технічні можливості виплатити ПП "Трейдагроінвест" суми бюджетного відшкодування за лютий та березень 2015 року. Також відповідач вказав, що станом на момент узгодження заявленого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий та березень 2015 року в загальній сумі 2 090 701,75 грн, з огляду на зміни у податковому законодавстві щодо алгоритму дій платника податків та контролюючих органів в процедурі бюджетного відшкодування з ПДВ, визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не надання до органу Державної казначейської служби України висновку про підтвердження заявленого платником ПДВ суми бюджетного відшкодування не відповідає чинному законодавству.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Суд допустив процесуальну заміну відповідача на ГУ ДПС у Харківській області відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Приватне підприємство "Трейдагроінвест" подало до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС податкові декларації з податку на додану вартість: за лютий 2015 року (від 20.03.2015 №9045394288), в якій заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2 096 110,00 грн; за березень 2015 року (від 20.04.2015 №9073482421), в якій заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2 883,00 грн.

Перевірка достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за цими податковими деклараціями була проведена ГУ ДФС в серпні 2017 року (з 18.08.2017 по 23.08.2017) на підставі звернення ПП "Трейдагроінвест". За результатами перевірки складено акт від 31.08.2017 № 11232/20-40-12-02-08/36815613, згідно з висновками в якому позивач порушив підпункт 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, що призвело до завищення суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 30 декларації) за лютий 2015 року, на 6 633,00 грн.

Встановлені актом перевірки порушення слугували підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 № 0039871202 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 6 633,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 658,25 грн.

Позовні вимоги Підприємства стосуються сум бюджетного відшкодування, заявлених відповідно до податкових декларацій з ПДВ за лютий, березень 2015 року, правильність визначення яких підтверджена за результатами зазначеної перевірки.

Суди встановили, що сума бюджетного відшкодування, щодо якої заявлено позов, позивачу не виплачена.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено нормами статті 200 ПК.

Так, пунктом 200.7 статті 200 ПК в редакції до внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII, які набрали чинності з 01.01.2016 (ця редакція була чинною на момент виникнення правовідносин щодо розрахунків за податковими деклараціями з ПДВ, суми бюджетного відшкодування за якими позивач просить стягнути) (далі - так само), встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 цієї статті протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункти 200.12 та 200.13 цієї ж статті).

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК).

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Законами України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII та "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК (в редакції зазначених законів) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзаци перший, другий підпункту 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті).

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК).

За правилами абзацу другого пункту 200.15 статті 200 після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

З нормами статті 200 ПК узгоджуються норми пунктів 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Право платника ПДВ на повернення суми бюджетного відшкодування не може бути обмежено з підстав, які не встановлені законом, зокрема і з такої підстави, як відсутність правового регулювання Тимчасового реєстру заяв, запровадження якого передбачено пунктом 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК.

Суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши наведені норми, та врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, зробили правильний висновок, що право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування порушено і що способом захисту, який забезпечить поновлення цього права, є стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

Разом з тим, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не врахували темпоральні межі права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування, встановлені пунктом 102.5 статті 102 ПК. Згідно з положеннями цього пункту заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Норму цього пункту слід застосовувати у системному зв`язку з нормою пункту 102.4, якою встановлено, що податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою платника податків у самостійному погашенні грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення. Таким чином, законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання, як не сплаченої, так і надміру сплаченої (такої, що підлягає відшкодуванню) у податковому правовідношенні припиняються. Це стосується і суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки за своєю сутністю вона є надміру сплаченою платником ПДВ сумою податку при придбанні товарів (послуг), в порівнянні із сумою його податкових зобов`язань за податковий (звітний) період.

Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи норми пунктів 200.10 та 200.11 статті 200 ПК в редакції, чинній станом на дати подання Підприємством податкових декларацій з ПДВ за лютий, березень 2015 року, а також ту обставину, що зазначені податкові декларації позивач подав 20.03.2015 та 20.04.2015 відповідно, тобто в останній день граничного терміну подання податкової декларації з ПДВ, встановлений нормою підпункту 49.18.1 пункту 49.1 статті 49 ПК, право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, стягнення яких стосується позов, позивач отримав 20.04.2015 (щодо суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією за лютий 2015 року) та 21.05.2015 (щодо суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією за березень 2015 року), тобто після спливу 30 календарних днів, впродовж яких контролюючий орган повинен був провести камеральну перевірку та прийняти відповідне рішення. Неприйняття рішення контролюючим органом щодо заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування, так само, як і не проведення документальної позапланової перевірки, в установлені пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 ПК терміни, не виключало право позивача на бюджетне відшкодування. Доводів щодо неправомірної поведінки контролюючого органу, пов`язаної із зволіканням щодо узгодження заявлених до відшкодування сум ПДВ за податковими деклараціями за лютий, березень 2015 року, позивач не наводить. Так само, не впливає на строкові межі права позивача на отримання бюджетного відшкодування за лютий, березень 2015 року й та обставина, що позапланова документальна перевірка, якою підтверджена сума бюджетного відшкодування за ці податкові (звітні) періоди, була проведена в серпні 2017 року.

ГУ ДФС в судовому процесі посилалося на те, що до цього проведення виїзної документальної перевірки, про що були прийняті рішення у формі висновку, викладеному в довідках про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, від 17.04.2015 (стосовно перевірки податкової декларації за лютий 2015 року) та від 20.04.2015 (стосовно податкової декларації за березень 2015 року), було неможливим у зв`язку з відсутністю Підприємства за основним місцем обліку. Будь-яких доводів на спростування цього позивач не навів.

Вимога позивача про повернення бюджетного відшкодування в розмірі 2 090 701,75 грн (за лютий 2015 року - 2 087 818,75 грн та за березень 2015 року -2883,00 грн) заявлені поза межами строку давності, оскільки з позовом до суду позивач звернувся 29.03.2019 (а.с.72).

У зв`язку з викладеним позивач втратив право вимоги щодо зазначеної суми бюджетного відшкодування, а також не має права і на стягнення пені, нарахованої на цю суму заборгованості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям судового рішення, встановленим статтею 242 КАС, як такі, що ухвалені внаслідок незастосування судами норм пункту 102.5 статті 102 ПК, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов ПП "Трейдагроінвест" не підлягає задоволенню, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню.

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 скасувати.

В позові Приватного підприємства "Трейдагроінвест" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду