Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 753/19896/19

провадження № 51-1899 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                           ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019000000002077.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 5 грудня 2019 року затверджено угоду про визнання винуватості від 4 жовтня 2019 року, укладену між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_8 .

Даним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, чч. 4, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 209 КК та призначено йому узгоджене сторонами угоди покарання: за ч. 1 ст. 255 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за чч. 4, 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підстав ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки, з покладенням обов`язків визначених ч. 1 ст. 76 КК. Призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 209 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу у розмірі 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 000 гривень, яке відповідно до ч. 3 ст. 72 КК виконується самостійно.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, чч. 4, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 209 КК та призначено йому узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 255 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за чч. 4, 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. 75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки, з покладенням обов`язків визначених ч. 1 ст. 76 КК. Призначено ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 209 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу у розмірі 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 000 гривень, яке відповідно до ч. 3 ст. 72 КК виконується самостійно.

Крім того, звернено в дохід держави грошові кошти, здобуті злочинним шляхом у розмірі 160 000 доларів США, вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , а також 60 доларів США, вилучені з індивідуального сейфу № НОМЕР_1 у ПАТ "КБ "Приватбанк" за адресою: м. Одеса, вул. Леонтовича, 12.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 5 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить ухвалу Київського апеляційного суду від                          17 січня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

У касаційній скарзі захисник зазначає, що вирок суду першої інстанції щодо                          ОСОБА_6 оскаржувався ним з підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК, тобто призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджено сторонами угоди, однак апеляційний суд всупереч зазначеній нормі відмовив у відкритті апеляційного провадження без належного з`ясування доводів апеляційної скарги, не виклав мотиви ухваленого рішення.

Захисник також зазначає, що судом першої інстанції фактично було призначене покарання засудженому ОСОБА_6 суворіше, ніж узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 4 жовтня 2019 року.

Позиції інших учасників судового провадження

Учасники судового провадження належним чином повідомлені про день і час розгляду касаційної скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня                          2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, проте в судове засідання вони не з`явились, клопотань про відкладення розгляду не надійшло, що не перешкоджає касаційному розгляду.

Мотиви Суду

Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в  оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Суддя-доповідач апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК може  відмовити у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК, при цьому на суддю-доповідача покладено обов`язок викладення мотивів постановленого рішення.

Елементом апеляційного провадження, що передує відкриттю апеляційного провадження є попередньо-перевірочна діяльність судді-доповідача, що регламентована кримінальним процесуальним законом, зокрема ст.ст. 398, 399 КПК.

Законом чітко регламентовано підстави за наявності яких апеляційне провадження може завершуватися раніше ухвалення рішення по суті апеляційної скарги  апеляційною інстанцією.

Отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач відповідно до ст. 398 КПК має перевіряти її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження, тобто вирішити питання щодо відповідності вимогам закону стосовно змісту, а також, виходячи з аналізу ст. 399 КПК за критеріями подання її належним суб`єктом, у межах наданих йому законом прав та на судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, у строки, з підстав і додержанням правил підсудності, встановлених кримінальним процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок суду першої інстанції, яким затверджено угоди про визнання винуватості від 4 жовтня 2019 року, укладені між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції не дотримався вимог кримінального процесуального закону, дійшовши передчасних висновків щодо відсутності правових підстав для відкриття апеляційного провадження, не навів мотивів ухваленого рішення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 5 грудня 2019 року затверджено угоду від 4 жовтня                        2019 року про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та призначено узгоджене сторонами покарання.

Крім того, зазначеним вироком звернено в дохід держави грошові кошти здобуті злочинним шляхом у розмірі 160 000 доларів США, вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , а також 60 доларів США, вилучені з індивідуального сейфу № НОМЕР_1 у ПАТ "КБ "Приватбанк" за адресою: м. Одеса, вул. Леонтовича, 12. За твердженням захисника судом застосовано конфіскацію майна, яка є додатковим покаранням, передбаченим санкціями статтей КК, за якими визнано винуватим та призначено покарання ОСОБА_6 .

Відповідно до усталеної судової практики в разі призначення додаткового покарання рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, має містити посилання на статтю Загальної частини КК, якою передбачено умови та порядок застосування цього виду покарання. У даному кримінальному провадженні процесуальний статус вилучених коштів судом, як вбачається з вироку, не встановлено, відсутні посилання на норму закону, на підставі якої вирішено питання щодо грошових коштів, у тому випадку, коли судом застосовано спеціальну конфіскацію чи вирішено долю речових доказів. Надані матеріали кримінального провадження не містять даних про процесуальний статус зазначених грошових коштів.

Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, наводить у змісті ухвали висновки з питань, які безпосередньо позиціонуються в апеляційній скарзі як предмет апеляційного перегляду і мали б бути оцінені апеляційним судом в ході розгляду апеляційної скарги по суті.

Твердження захисника що затверджена угода про визнання винуватості не передбачала конфіскацію грошових коштів, а суд застосував конфіскацію майна, що є більш суворим, ніж узгоджено сторонами угоди, покаранням, підлягали перевірці в апеляційному порядку.

Допущені апеляційним судом порушення вимог КПК є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що з урахуванням вимог                         п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити судове рішення з дотриманням вимог КПК, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись ст. ст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                  ОСОБА_3