Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 686/14994/16-к

провадження № 51-5095км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

засудженого                                                ОСОБА_6 ,

захисника                                                     ОСОБА_7 ,

потерпілого                                                  ОСОБА_8 ,

представника потерпілого                       ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16  липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240010004066, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Шкло Яворівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 185 КК – у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, за ч. 1 ст. 357 КК – у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_6 визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 100  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 задовольнив частково, вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 357 КК скасував, а кримінальне провадження закрив. У решті вирок залишив без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду постановою від 26 листопада 2019 року скасував ухвалуАпеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року в частині закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, і призначив  новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 задовольнив частково. Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2017  року в частині призначеного ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 357 КК покарання змінено. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК звільнено його від призначеного покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Виключено з вироку рішення про призначення ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК та визначено вважати його засудженим за ч. 1 ст. 185 КК до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. В іншій частині вирок залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у кінці грудня 2012 року, перебуваючи в будинку потерпілого ОСОБА_8 у АДРЕСА_2 , де на усних домовленостях з останнім здійснював ремонтні роботи, побачивши в руках ОСОБА_10 розписку, написану ОСОБА_8 15 червня 2012 року, про отримання від нього в борг коштів у сумі 10 тис. дол. США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить 79 925 грн), вирвав її з рук останньої та залишив у себе, викравши в такий спосіб з корисливих мотивів у ОСОБА_8 належний йому офіційний документ – боргову розписку.

Крім того, ОСОБА_6 у кінці червня 2014 року, перебуваючи в будинку ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрав належні останньому електроінструменти, якими він користувався під час проведення ремонтних робіт у будинку, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2268,07 грн.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає про те, що апеляційний суд, задовольнивши клопотання сторони захисту про повторне дослідження письмових доказів, так їх і не дослідив, чим порушив принципи змагальності сторін, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призвело до необґрунтованого засудження йогоза ч. 1 ст. 357 КК. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі його захисника доводів та не надав вичерпної відповіді на всі доводи, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_8 просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу апеляційного суду, прокурор ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_8 та представник потерпілого ОСОБА_9 просили касаційну скаргу залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 419 КПК  в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив постановляючи ухвалу, а також положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку місцевого суду дотримався.

Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК у  касаційній скарзі не оскаржуються.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, з яким погодився апеляційний суд, є  обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з  дотриманням ст. 23 КПК.

Доводи в касаційній скарзі ОСОБА_6 про необґрунтованість його засудження за ч. 1 ст.  357 КК були ретельно перевірені судом та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Так, захисник засудженого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі вказував на те, що вирок місцевого суду ґрунтується на суперечливих та недопустимих доказах, а висновки цього суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати вирок та закрити кримінальне провадження.

Суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою сторони захисту, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них достатньо переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх  необґрунтованими, спростувавши твердження захисника щодо безпідставності засудження ОСОБА_6 . Зокрема, суд зазначив, що винуватість останнього доведено: показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який підтвердив, що позичив у  засудженого 10 тис. дол. США та повернув їх у присутності ОСОБА_11 , у відповідь на що ОСОБА_6 повернув йому оригінал розписки, яку він зберігав у коробці на другому поверсі будинку. Від свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 дізнався, що оригінал розписки перебуває у ОСОБА_6 ; показаннями свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що під час прибирання будинку ОСОБА_8 побачила коробку, в  якій була розписка, вона почала читати її вголос, у той час до неї підійшов ОСОБА_6 і забрав вказаний документ; показаннями свідка ОСОБА_11 , який розповів, що в кінці літа 2012  року він позичив ОСОБА_8 10 тис. дол. США для повернення боргу ОСОБА_6 , разом вони пішли до останнього, де ОСОБА_8 у його присутності віддав ОСОБА_6 борг, а ОСОБА_6 повернув розписку; показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_6 просив його пояснити ОСОБА_8 , що якщо потерпілий не поверне йому земельної ділянки, яку було викуплено у колишньої дружини, то ОСОБА_6 звернеться до суду з позовом про стягнення коштів за розпискою в сумі 10 тис. дол. США. При цьому ОСОБА_6 пояснив, що насправді кошти ОСОБА_8   йому повернув, однак у нього є оригінал розписки; даними оригіналу розписки та іншими доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ст. 94 КПК у їх сукупності та взаємозв`язку.

Враховуючи сукупність зазначених доказів, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК. З висновками судів нижчих інстанцій погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.

Що стосується касаційних доводів засудженого про недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 КПК щодо безпосередності дослідження доказів, то вони є безпідставними з огляду на таке.

Положеннями ст. 404 КПК чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи сторони захисту, провівши за клопотанням учасників судового провадження з додержанням вимог ст. 404 КПК часткове дослідження доказів, при цьому повторно допитав свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 й ОСОБА_12 і дослідив матеріали кримінального провадження. За наслідками проведеного дослідження доказів суд, проаналізувавши всі зібрані фактичні дані в логічному взаємозв`язку й оцінивши їх на підставі ст. 94 КПК  з точки зору належності, достовірності, допустимості та відповідно достатності, дійшов умотивованого висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК.

Водночас з матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд частково задовольнив клопотання сторони захисту, яке було заявлене в судовому засіданні 26  травня 2020 року, про дослідження матеріалів закритого кримінального провадження № 12016240010002209 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК, та приєднання цих матеріалів у копіях до матеріалів кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, і надав можливість повторно ознайомитися захиснику ОСОБА_7 з матеріалами кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК, та зробити ксерокопії для подальшого захисту ОСОБА_6 і надання їх апеляційному суду. Наступного судового засідання, яке відбулося 11 червня 2020 року, апеляційний суд також частково задовольнив клопотання захисника ОСОБА_7 та долучив до матеріалів кримінального провадження копії матеріалів кримінального провадження №  12016240010002209 для надання оцінки цим матеріалам у нарадчій кімнаті, оскільки підстав, передбачених ст. 404 КПК, для повторного дослідження усіх матеріалів, зазначених у клопотанні, стороною захисту наведено не було й апеляційним судом не встановлено.

Усупереч доводам засудженого під час здійснення кримінального провадження апеляційний суд не порушив загальних засад, закріплених у ст. 7 КПК, а з огляду на положення ст. 404 вказаного Кодексу цей суд не був зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази, адже він не дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Незгода ОСОБА_6   з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Під час перевірки вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону та на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, надав вичерпну відповідь.

При цьому суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК прийняв рішення про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 357 цього Кодексу.

Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався згідно з вимогами кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає правилам статей 370, 419 КПК, а тому твердження засудженого про порушення судом апеляційної інстанції приписів кримінального процесуального закону є безпідставними.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі й тих порушень, на які вказував засуджений у своїй касаційній скарзі, Суд не встановив.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16  липня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й  оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                           ОСОБА_3