Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 759/3602/20

провадження № 51-3386 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                                ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Херсона, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року, засуджено ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю даного вироку та вироку Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року ОСОБА_7 визначено основне покарання у виді 2 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн).

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 03 січня 2020 року, знаходячись поблизу будинку № 9 по вул. Осіння у м. Києві, у невстановленої особи незаконно, повторно придбав наркотичний засіб – метадон (фенадон), масою 0,096 г, який зберігав при собі без мети збуту, до часу його вилучення працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити та призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Свої вимоги захисник мотивує тим, що ОСОБА_7 призначено надмірно суворе покарання, без урахування всіх обставин, що його пом`якшують, та даних про його особу.

Позиція учасника судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника. Водночас прокурор просить у порядку ст. 433 КПК України змінити судові рішення стосовно ОСОБА_7 , врахувавши нову редакцію ч. 2 ст. 309 КК України, з огляду на положення Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років обмеження волі.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, в касаційній скарзі захисником не оспорюються.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судовими інстанціями визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обставини, що пом`якшує покарання – щирого каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винуватого, зокрема, те що він у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий, не працює, не одружений, позитивно характеризується, має місце реєстрації та проживання.

Тобто суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, дотримався вимог статей 65-67, 71 КК України.

З таким рішенням погодився й суд апеляційної інстанції, достатньо переконливо мотивувавши свої висновки.

Тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника Суд не знаходить.

Водночас відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.

22 листопада 2018 року було прийнято Закон України № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", який вступив у дію 01 липня 2020 року.

Цим законом, зокрема, внесено зміни до ст. 309 КК України, за змістом яких кримінальна відповідальність за частиною другою цієї норми Закону настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.

ОСОБА_7 раніше засуджувався за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року. Новий злочин він учинив 03 січня 2020 року, тобто більше ніж через рік після попереднього засудження.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Проаналізувавши вищевказані положення ст. 309 КК України в редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 року та в редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року та співставивши їх з пред`явленим ОСОБА_7 обвинуваченням, Суд дійшов висновку про перекваліфікацію його дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції Закону України № 2617-VIII), оскільки він незаконно придбав і зберігав наркотичний засіб без мети збуту.

При призначенні ОСОБА_7 за цим Законом покарання Суд ураховує встановлені судами першої та апеляційної інстанцій конкретні обставини вчинення злочину, докази на підтвердження характеристики його особи, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують.

Також Суд зважає на те, що за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року ОСОБА_7 повністю відбув призначене покарання у виді штрафу.

З урахуванням наведеного, на підставі ч. 2 ст. 433 КПК України судові рішення першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_7 підлягають зміні.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

В порядку ст. 433 КПК України вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України й призначити йому за цим Законом покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                          ОСОБА_3