Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 677/590/19

провадження № 51-3849 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2020 року щодо                      ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120192740170000070, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Корчівка Красилівського району Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого за договором на виконання робіт з ДП "Старокостянтинівський молочний завод", учасника бойових дій, який має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, раніше судимого 8 квітня 2019 року Білогірським районним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 185 КК з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 1020 грн,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.

На підставі ст. 76 КК зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_7 запобіжний захід ухвалено не застосовувати.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 11939,23 грн моральної шкоди.

Вирішено питання про долю речових доказів.

14 травня 2020 року вироком Хмельницького апеляційного суду вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року скасовано в частині призначеного покарання ОСОБА_7 .

Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши до нього термін перебування ОСОБА_7 під вартою з 2 березня 2019 року по 2 жовтня 2019 року.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він                            1 березня 2019 року близько 19 години 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у будинку АДРЕСА_2 , під час сварки на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли з ревнощів, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, ножем наніс три удари в ліву бокову частину спини та два удари в живіт                   ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота без пошкодження внутрішніх органів, гемоперитонеуму, яке відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та тілесні ушкодження у вигляді не менше чотирьох колото-різаних ран тулуба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Захисник зазначає про помилковість висновку апеляційного суду щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність з огляду на невідповідність позицій потерпілої та прокурора висловленим ними в суді першої інстанції.

Захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, не зазначив обставин, які не були враховані судом першої інстанції при обранні виду та міри покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.

Потерпіла ОСОБА_8 подала заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду- без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за правилами ст. 414 КПК є з`ясуванням судом питання щодо тяжкості вчиненого злочину у розумінні закону (ст. 12 КК) в конкретному випадку. Суд при призначенні покарання всебічно, повно та неупереджено враховує обставини кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного злочину, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію злочину, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Особа обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК визначається сукупністю фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалюється вирок, які існують на момент ухвалення такого рішення та мають важливе значення для призначення покарання з огляду на мету і засади його призначення.

Відповідно до положень ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосування більш суворого покарання, скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. При цьому згідно з нормами ст. 370 КПК таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових                злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності                                    та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 121 КК у касаційній скарзі захисника не оспорюються. Потерпіла та прокурор в апеляційному порядку оскаржували рішення суду першої інстанції в частині призначеного покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 вид та міру покарання, суд апеляційної інстанції врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Апеляційний суд, призначаючи покарання ОСОБА_7 , зазначив, що судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_7 згідно даних довідки, виданої виконавчим комітетом Корчівської сільської ради Красилівського району за час проживання в с. Корчівка з вересня 2018 року по лютий 2019 року характеризується позитивно; працевлаштований; є учасником бойових дій; на утриманні має четверо неповнолітніх дітей; повністю відшкодував потерпілій завдану матеріальну та моральну шкоду; згідно даних довідок Красилівської ЦРЛ від 4 березня 2019 року на обліку в лікаря-нарколога, психіатра не перебуває.

Поза увагою суду першої інстанції залишились обставини, які вплинули на обрання ОСОБА_7 виду та міри покарання.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_7 відповідно до довідки про судимість раніше був неодноразово судимим за злочини проти життя та здоров`я особи, судимість за які погашена у встановленому законом порядку, останнього разу вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 8 квітня 2019 року за умисний злочин. Суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_7 належних висновків для себе не зробив. У разі призначення покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК не виключена можливість, що ОСОБА_7 у майбутньому продовжить злочинну діяльність. До таких висновків дійшов апеляційний суд з огляду на характеристику, яка врахована судом першої інстанції лише як позитивна. У цій характеристиці зазначено, що ОСОБА_7 характеризується як такий, що активної участі у житті громади не брав, зловживав спиртним напоями.

Суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував, що відповідно до даних досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_7 часто проявляє агресію (фізичну та вербальну) відносно оточуючих, яка в більшості випадків пов`язана із негативними стосунками із колишньою дружиною. Обвинуваченому властива втрата контролю над поведінкою та мисленням. Враховуючи характеристику особи обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (в тому числі і для окремих осіб).

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК, вчинено ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, що враховано судом як обставину, яка обтяжує покарання.

Враховуючи всі вищевказані обставини, характер і ступінь суспільної небезпеки цього злочину, який посягає на життя та здоров`я людини, особу засудженого, який належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення засудженого ОСОБА_7 можливо лише шляхом призначення останньому реальної міри покарання у виді позбавлення волі.

Потерпіла у судах першої та апеляційної інстанцій наполягала на призначенні засудженому ОСОБА_7 покарання згідно вимог закону. У суді апеляційної інстанції потерпіла наполягала на призначенні засудженому ОСОБА_7 реального покарання у виді позбавлення волі.

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а покарання засудженому ОСОБА_7   призначено з дотриманням статей 50, 65 КК.

Виходячи з того, що  кримінальне покарання найбільш істотно обмежує конституційні права і свободи людини та громадянина, воно повинно призначатись засудженим у суворій відповідності з вимогами ст. 65 КК з урахуванням обставин конкретної справи і даних про особу обвинуваченого. Разом з тим, існує необхідність  неухильного дотримання судом вимог закону щодо забезпечення принципу індивідуалізації покарання при його призначенні з врахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи обвинуваченого та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

На переконання суду касаційної інстанції, призначене ОСОБА_7 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням і не може вважатися явно несправедливим через його суворість, а підстав для застосування щодо нього положень ст. 75 КК, про що захисник зазначає у касаційній скарзі, не вбачається.

Закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2020 року залишити без задоволення.

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2020 року щодо                         ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                  ОСОБА_3