Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 536/332/20

провадження № 51–3083км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 травня 2020 року щодо ньогоу кримінальному провадженні №12020170220000055.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 травня           2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На зазначений вирок засуджений подав апеляційну скаргу в якій просив це рішення скасувати та закрити кримінальне провадження.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в поданій апеляційній скарзі не заперечував фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції та оскаржував постановлений цим судом вирок лише через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки заподіяв тілесні ушкодження потерпілому з необережності, а тому, на його думку, його дії були неправильно кваліфіковані місцевим судом за ч. 1                         ст. 121 КК. Враховуючи ці обставини вважає, що він мав право на апеляційне оскарження вироку, а апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою.

Також зауважує, що оскаржуваною ухвалою суд апеляційної інстанції помилково відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника, який апеляційної скарги на вирок не подавав.

З урахуванням наведеного вважає, що ухвала апеляційного суду не ґрунтується на вимогах закону і підлягає скасуванню.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

Прокурор просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.

Інших учасників було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді касаційної інстанції, однак вони у судове засідання не прибули і заяв про відкладення  розгляду справи не подавали.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованими з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 412 КПК регламентовано, що істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильної кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК, і просив цей вирок скасувати та закрити кримінальне провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого апеляційний суд в ухвалі послався на те, що кримінальне провадження в суді першої інстанції було розглянуто за правилами ч. 3              ст. 349 КПК і встановлені судом фактичні обставини справи ніхто з учасників не оспорював, а тому дійшов висновку, що засуджений оскаржив вказаний вирок на підставах, з яких він згідно з вимогами цієї норми не міг бути оскаржений.

Однак із правильністю такого висновку погодитись не можна.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції застосував положення КПК щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень (ч. 2 ст. 394 цього Кодексу), проте залишив поза увагою, що такі особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку на інших підставах, не вказаних у цій статті, у тому числі на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації дій особи судом першої інстанції.

Водночас, відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к, провадження № 13-3зво18), національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій указаним Кодексом не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у кримінальних провадженнях, в яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

На вказані обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, а тому при вирішенні питання про відкриття провадження припустився процесуальної помилки, що стало наслідком ухвалення судового рішення яке не ґрунтується на вимогах закону.

Допущені порушення є істотними, оскільки вони перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що вказану апеляційну скаргу було подано засудженим ОСОБА_6 та помилково вказав в ухвалі про відмову у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_7 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

З огляду на зазначене касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у цьому  суді, під час якого апеляційному суду слід взяти до уваги наведене та з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 травня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                             ОСОБА_3