Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 946/8505/19

провадження № 51–2587км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

прокурора                                          ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката                ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області          від 27 листопада 2019 року задоволено клопотання слідчого СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області у кримінальному провадженні                                       № 12019160150002411 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1                                ст. 358 Кримінального кодексу України (далі – КК) та накладено арешт на автомобіль Volkswagen Transporterн.з. НОМЕР_1 і свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_2 вилучені під час огляду місця події 25 листопада 2019 року на вул. Михайлівській, 27 у м. Ізмаїлі Одеської області.

Це рішення слідчого судді адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 оскаржив в апеляційному порядку.

При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження суддя Одеського апеляційного суду ухвалою від 21 травня 2020 року повернув апеляційну скаргу адвоката в зв`язку з тим, що її подано особою, яка не має права подавати таку скаргу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.

На обґрунтування своїх вимог адвокат зазначає, що суддя апеляційного суду не обґрунтував належним чином рішення про повернення апеляційної скарги і не надав власнику арештованого майна ОСОБА_7 можливості надати суду документи, які підтверджують його право власності на це майно, а тому оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягає скасуванню.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Інших учасників було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді касаційної інстанції, однак вони у судове засідання не прибули і заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За правилами ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IVвстановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У своїх численних рішеннях, зокрема у рішенні в справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99 від 24 червня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що "Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка… декларує верховенство права як спільну спадщину Договірних Держав. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, щоб коли суди остаточно вирішили справу, їхні рішення не могли бути поставлені під сумнів. Правова визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судового рішення. Цей принцип передбачає, що жоден учасник процесу не вправі вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного або нового розгляду справи. Повноваження вищих судів на перегляд справи мають використовуватися для виправлення судових помилок чи порушень у відправленні правосуддя, але не для нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція і сама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру" (пункти 51-52 рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК апеляційний суд розглядає справи за апеляціями на судові рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили.

У розумінні положень ст. 170, п. 3 ч. 2 ст. 171, п. 9 ст. 309 КПК правом оскаржити рішення слідчого судді про накладення арешту на майно наділений його власник (володілець).

Як убачається з матеріалів провадження, ухвала слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року про арешт майна в апеляційному порядку власником майна ОСОБА_8 не оскаржувалась, набрала законної сили і набула статусу рішення, яке не підлягає оскарженню.

Крім того, ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді від 27 листопада 2019 року, відмовлено.

Суддя апеляційного суду приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги адвоката цілком слушно послався в ухвалі на те, що вилучене працівниками поліції свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2  на ім`я ОСОБА_7 не підтверджує його право власності на вказаний транспортний засіб, оскільки відповідно до висновку експерта № 36                      від 09 грудня 2019 року воно не відповідає встановленому зразку аналогічного бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що перебуває в офіційному обігу на території України, і всі зображення на ньому нанесені за допомогою кольорового друкуючого пристрою зі струменевим способом друку, що вказує на його підробку.

Також суддя апеляційного суду вказав в ухвалі про те, що адвокатом           ОСОБА_6 не долучено до апеляційної скарги і не надано суду інших даних та доказів про те, що арештований автомобіль дійсно належить ОСОБА_7 , а тому дійшов обґрунтованого висновку про повернення її заявнику, відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, оскільки така подана особою, що не має права її подавати.

Доказів, які би вказували на протилежне адвокатом до матеріалів касаційної скарги не долучено.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6 доводи не спростовують правильність висновків наведених в оспорюваній  ухвалі і не ставлять під сумнів законність цього рішення.

Ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не суперечить загальним засадам кримінального провадження, практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 9 КПК.

Під час касаційної перевірки ухвали апеляційного суду судом касаційної інстанції не виявлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і були підставами для його скасування, а тому приводів для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року про повернення його апеляційної скарги  – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                               ________________                        _________________

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                ОСОБА_3