Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 396/1143/17

провадження № 51-26 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника                                        ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120230000490, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючого на отриманні неповнолітню дитину та двох батьків похилого віку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , інваліда ІІ групи, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від                       24 січня 2018 року   ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Початок строку відбуття покарання ухвалено відраховувати з часу приведення вироку до виконання, зарахувавши ОСОБА_7 в строк покарання, строк тримання під вартою з 27 квітня 2017 року – 20 червня 2017 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК, п. 2 Перехідних положень Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року – із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Продовжено застосування до засудженого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою на 60 днів, який ухвалено обраховувати з 24 січня 2018 року по 24 березня 2018 року включно.

Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат.

Звернуто в дохід держави в частині конфіскації майна належні засудженому ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3400,0 грн.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначення покарання та зарахування строку попереднього ув`язнення. Постановлено вважати засудженим ОСОБА_7 за ч.3 ст.187 КК до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зараховано ОСОБА_7 , відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VІІ від 26 листопада 2015 року), в строк відбування покарання у виді позбавлення волі - строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 27 квітня 2017 року по 07 листопада 2018 року. У решті вирок суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаним з проникненням у житло, за таких обставин.

27 квітня 2017 року, близько 3.00 год., ОСОБА_7 , маючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом пошкодження вхідних дверей, за допомогою фізичної сили та сокири намагався проникнути до приміщення літньої кухні домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому був помічений господарями даного домоволодіння ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , до яких застосував газовий балончик та сокиру, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілих.

Після спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що його дії є явними, погрожуючи фізичною розправою, відкрито заволодів грошовими коштами у сумі 27 600 грн. потерпілих, чим завдав їм майнову шкоду на зазначену суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити покарання ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Застосувати до                    ОСОБА_7 ст. 75 КК, звільнивши його від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.

Захисник вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 суди попередніх інстанцій не врахували обставин, які дали б підстави для застосування ст. ст. 69, 75 КК.

Захисник зазначає про невідповідність висновку суду апеляційної інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 судом першої інстанції за ч. 3 ст. 187 КК як вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 не підтримала касаційну скаргу захисника, просила залишити судові рішення без зміни.

Захисник ОСОБА_6 підтвердила касаційну скаргу, просила змінити судові рішення судів попередніх інстанцій.

Мотиви Суду

Згідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 187 КК у касаційному порядку не оскаржуються. Доводи захисника про невідповідність висновку суду апеляційної інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 судом першої інстанції за ч. 3 ст. 187 КК як вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, спрямовані на зміну вироку в частині пом`якшення покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у                                  ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі виду та розміру покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував обставини скоєння злочину та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані, які характеризують особу обвинуваченого і дійшов висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Обставинами, що пом`якшують покарання засудженому, суд визнав наявність у обвинуваченого тяжких хронічних захворювань та його інвалідність. Обставини, що обтяжують покарання – вчинення злочину щодо двох осіб похилого віку. Даних для застосування ст. 69 КПК судом не встановлено. При цьому суд дослідив дані про особу засудженого: раніше не судимий; розлучений; інвалід ІІ–ї групи, пенсіонер, страждає на хронічний токсоплазмоз з враженням ЦНС на фоні набутого імунодефіциту, страждає ураженням мозку; у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває; згідно висновку судово-психіатричної експертизи є осудним; за місцем проживання характеризується посередньо; має на утриманні дитину, 2002 року народження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного покарання. Призначено покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

При призначенні покарання, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Врахував, що засуджений ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції вину визнав повністю, добровільно відшкодував заподіяну шкоду та захворів на тяжку хворобу після ухвалення вироку.

На думку колегії суддів Верховного Суду, призначене апеляційним судом засудженому ОСОБА_7 покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тобто в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК та є справедливим щодо досягнення мети покарання, виходячи з вимог ст. 50 КК, а також відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Переконливих доводів, які б свідчили, що призначене ОСОБА_7 покарання, є явно несправедливим, захисником не наведено.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність висновку суду апеляційної інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК як вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з урахуванням її позиції, спрямовані виключно на зміну судових рішень у частині призначеного покарання, тому колегія суддів Верховного Суду вважає, що виправлення зазначеної помилки можливе відповідно до вимог ст. 379 КПК.

За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тому касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року щодо       ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від                    24 січня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від                                25 травня 2020 року залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                              ОСОБА_3