Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

УХВАЛА

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 703/2432/17

провадження № 51-1025км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання           ОСОБА_4 ,

прокурора                           ОСОБА_5 ,

у ході розгляду у відкритому судовому засіданні касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Звенигородки Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.

ОСОБА_6 засуджено за те, що він, будучи звільненим 30 грудня 2016 року за згодою сторін з посади начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Смілянської міської ради, маючи 10 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування, достовірно знаючи про спеціальні обмеження, встановлені Законами України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та "Про запобігання корупції", зокрема у частині, яка стосується обов`язку суб`єктів декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, умисно таку декларацію за 2016 рік не подав, маючи всі необхідні технічні умови для вчинення таких дій.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого статтею 366-1 КК.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор не погоджується із ухвалою апеляційного суду, порушує питання про її скасування та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог стверджує, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, оскільки належним чином не дослідив доказів, наданих стороною обвинувачення, на обґрунтування його винуватості, зокрема дані листа НАЗК від 28 серпня 2017 року з додатками, з яких вбачається, що ОСОБА_6 як користувач Інформаційно-телекомунікаційної системи "Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" у період після 09 листопада 2016 року на дату перевірки (13 липня 2017 року) жодних дій не вчиняв, вхід до системи не здійснював.

Крім того, як стверджує скаржник, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам статті 404 КПК доказів безпосередньо не досліджував, при цьому надав їм іншої оцінки, аніж місцевий суд.

Ухвала апеляційного суду не містить докладних мотивів прийнятого рішення, в результаті чого вимогам статті 419 КПК не відповідає.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики. На обґрунтування поданого клопотання стверджує, що у Касаційному кримінальному суді Верховного Суду існує різна практика застосовування норм КПК за обставин визнання неконституційною норму закону, передбачену статтею 366-1 КК. Зокрема, різні підходи до правозастосування, викладені у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 11 листопада 2020 року у справі №310/2328/19, та в ухвалі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду  ухвалою від 25 листопада 2020 року у справі №712/10247/18.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, наведені ним, на обґрунтування необхідності передачі кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 на розгляд палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно з вимогами частини 1 статті 434-1 КПК суд, якийрозглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає таке кримінальне провадження на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї палати або у складі такої палати.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) стаття 366-1 КК. Таким чином, кримінальне правопорушення за статтею 366-1 КК на даний час декриміналізовано.

Під час судового розгляду касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, постановлену стосовно ОСОБА_6 було встановлено, що у Верховному Суді існують різні правові позиції при застосуванні колегіями суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду норми права у випадку перебування на розгляді суду касаційної скарги на судові рішення, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи за статтею 366-1 КК, яка на момент касаційного провадження визнана неконституційною.

Зокрема, у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 11 листопада 2020 року (справа №310/2328/19, провадження №51-2334км20) суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення без зміни, дійшовши висновку щодо відсутності підстав для задоволення поданої скарги.  Предметом касаційного оскарження у наведеній справі були вирок місцевого суду, яким особу виправдано у зв`язку із відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого статтею 366-1 КК, та ухвала апеляційного суду, якою вищезазначене судове рішення залишено без змін.

При цьому колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду  ухвалою від 25 листопада 2020 року (справа №712/10247/18, провадження №51-4615км20) касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу апеляційного суду закрила, оскільки дійшла висновку про неможливість подальшого розгляду поданої скарги. У цій справі предметом касаційного оскарження була ухвала апеляційного суду, якою скасовано обвинувальний вирок та закрито кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з відсутністю події злочину.

Враховуючи, що Суд у цій справі дійшов до протилежної позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеній в раніше ухваленому рішенні Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 25 листопада 2020 року (справа №712/10247/18, провадження №51-4615км20), колегія суддів вважає, що від такого висновку слід відступити.

За таких обставин, з метою забезпечення єдності судової практики, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 підлягає передачі на розгляд палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі частини 1 статті 434-1 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 434-1, 434-2, 441 КПК, Суд

ухвалив:

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року передати на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду на підставі частини 1 статті 434-1 КПК.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |ОСОБА_2 |ОСОБА_3 |