Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

08 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 320/6061/17

провадження № 51-2288км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року про залишення без задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 жовтня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від

25 жовтня 2019 року ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 189, ч. 1

ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік та покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2

ст. 189 КК України – на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 263 КК

України – на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України – на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна.

Не погодившись із зазначеним вироком, захисник ОСОБА_7 02 грудня

2019 року подала апеляційну скаргу, яку ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2019 року було повернуто у зв`язку з її подачею після закінчення строку на апеляційне оскарження та відсутністю заяви про поновлення цього строку.

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 03 січня 2020 року подали апеляційні скарги на вищезазначений вирок з клопотаннями про поновлення строку на його апеляційне оскарження.

Однак ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року клопотання ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 жовтня 2019 року було залишено без задоволення, а апеляційні скарги із усіма доданими до них матеріалами повернуті особам, які їх подали.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений стверджує, що  строк на апеляційне оскарження ухваленого щодо нього вироку фактично не був пропущеним, оскільки, відповідно до ст. 46 КПК України, захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, а відтак і строк на подання апеляційної скарги захиснику потрібно рахувати з моменту вручення судового рішення засудженому.

Крім того, засуджений також посилається на те, що захиснику не було надано розумного строку для  ознайомлення з матеріалами провадження, що є поважною причиною для пропуску строку апеляційного оскарження вироку.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважала доводи касаційної скарги безпідставними та просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду:

Згідно з вимогами ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було досліджено під час судового розгляду й оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, зазначений суд прийняв рішення про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку, керуючись тим, що об`єктивно непереборних обставин, які б унеможливлювали подачу апеляційних скарг у строк , встановлений КПК України, виявлено не було, а доводи про наявність таких підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні, виявилися безпідставними.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і касаційний суд.

Положеннями ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а згідном з ч. 3 цієї статті для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

При цьому, ч. 1 ст. 117 КПК України, встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.

Як видно з матеріалів провадження, оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_6 судом було проголошено 25 жовтня 2019 року (т. 2 а. с. 245), при цьому засудженому ОСОБА_6 , який тримався під вартою, копію зазначеного судового рішення було вручено 05 листопада 2019 року (т. 5 а. с. 36).

Однак, незважаючи на те, що строк на апеляційне оскарження вироку суду захисником закінчувався 25 листопада 2019 року, останній апеляційну скаргу подав 02 грудня 2019 року, тобто поза строком на апеляційне оскарження, не порушуючи питання на поновлення такого строку.

При цьому, доводи засудженого, наведені у його касаційній скарзі, про те, що оскільки захисник подав апеляційну скаргу в його інтересах, строк на апеляційне оскарження фактично мав обчислюватися, як встановлено положеннями ч. 3

ст. 395 КПК України, є неспроможними, оскільки відповідно до ст. 46 КПК України захисник хоча і користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює, але крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо обвинуваченим, а саме до таких прав і належить право на апеляційне оскарження судового рішення.

Також виявилися неспроможними і доводи касаційної скарги засудженого про те, що поважними причинами пропуску захисником строку подачі апеляційної скарги було ненадання захиснику розумного строку для ознайомлення з матеріалами провадження у повній мірі.

Як убачається з матеріалів провадження предметом апеляційного розгляду, за результатами якого було ухвалено оскаржуване в касаційному порядку судове рішення, було клопотання ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 жовтня 2019 року до апеляційних скарг вказаних осіб на зазначений вирок, подані 03 січня 2020 року.

Разом з тим, аналогічна апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 , подана до апеляційного суду 02 грудня 2019 року, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2019 року, була повернута разом з додатками особі, яка її подала.

Вказану ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги в касаційному порядку оскаржено не було, а натомість сторона захисту подала нові апеляційні скарги.

З огляду на наведені обставини, посилання засудженого на ненадання захиснику розумного строку для ознайомлення з матеріалами провадження ознайомлення з матеріалами провадження не можна визнати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження стороною захисту судового рішення.

Що стосується посилання засудженого на неправильне застосування кримінального закону в частині призначення йому остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України, то вони не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки в межах даного касаційного провадження судове рішення, яким було призначено засудженому покарання, не оскаржується.

Враховуючи викладене, доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_8 про незаконність ухвали апеляційного суду безпідставні та не ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду не встановлено, а тому у задоволенні касаційних вимог засудженого ОСОБА_8 слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року про залишення без задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 жовтня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу

ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                           ОСОБА_3