Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

3 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 225/5455/19

Провадження №  51-4144 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого –                                  ОСОБА_1 ,

суддів:                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                                    ОСОБА_4 ,

за участю прокурора                        ОСОБА_5 ,

захисника в режимі

відеоконференції                              ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за                        № 12019050220000794 та № 12019050220000755 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,                               ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Торецьк Донецької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 7 травня 2019 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого               ОСОБА_7 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від                    28 лютого 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 28 травня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року ОСОБА_7 засуджено за:

-         ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

-         ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 7 травня 2019 року, та призначено остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання.

Вирішено питання про запобіжний захід, процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 травня 2020 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він, 20 червня                2019 року у денний час доби, більш точний час не встановлено, по вул. Центральній          м. Торецька Донецької області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, під приводом інтересу взяв у малознайомого ОСОБА_8 наручний годинник, вартістю 200 грн., що належить ОСОБА_9 , та усвідомлюючи, що його дії є очевидними для сторонніх осіб, не звертаючи на зауваження ОСОБА_8 , відкрито заволодів ним, завдавши такими діями матеріальну шкоду на вказану суму.

Окрім того, 28 червня 2019 року, у денний час доби, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись на центральній площі по вул. Дружби м. Торецька Донецької області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, під приводом інтересу взяв у ОСОБА_8 мобільний телефон, вартістю 591,67 грн., який належить   ОСОБА_9 , та усвідомлюючи, що його дії є очевидними для сторонніх осіб, не звертаючи на зауваження ОСОБА_8 , відкрито заволодів вказаним майном, завдавши тим самим матеріальну шкоду на вказану суму.

Окрім того, 3 липня 2019 року, приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА_7 , знаходячись на території домоволодіння ОСОБА_10 , по АДРЕСА_3 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії є таємними для сторонніх осіб, підійшов до мопеда "Skymoto SPIDER 50", який належить ОСОБА_10 , завів його за допомогою ключа запалювання, який знаходився в замку запалювання, після чого виїхав з двору, тим самим заволодів вищевказаним мопедом, вартістю 3120 грн, чим завдав останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити постановлені судові рішення щодо ОСОБА_7 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження в частині засудження за              ч. 2 ст. 289 КК України закрити. Зазначає, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки власник мопеда ОСОБА_10 надав ОСОБА_7 дозвіл на користування транспортним засобом.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, судові рішення вважала законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, кваліфікація його дій за відповідною частиною вказаної статті та захід примусу в касаційній скарзі не оскаржуються.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується із кваліфікацією дій засудженого за фактом заволодіння транспортним засобом та вказує, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Під незаконним заволодінням транспортним засобом (ст. 289 КК України) слід розуміти умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Цей злочин визнається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Відповідно до обставин, встановлених судами під час розгляду матеріалів кримінального провадження, аналіз дій ОСОБА_7 , пов'язаних із використанням мопеда, що належить ОСОБА_10 , не дає підстав для сумніву у спрямованості його умислу на незаконне заволодіння даним транспортним засобом.

Про це свідчить відсутність згоди потерпілого ОСОБА_10 на користування обвинуваченим його мопедом без повідомлення потерпілого про це, про що він вказав суду; поведінка ОСОБА_7 як до, так і після заволодіння скутером, яка полягала в тому, що він не переконався в отриманні дозволу на користування мопедом від його власника, встановивши, що потерпілого немає вдома та побачивши на території домоволодіння останнього мопед, завів його за допомогою ключа запалювання, який знаходився в замку запалювання, після чого виїхав з двору, а згодом продав його свідку ОСОБА_11 .

Окрім того, 3 липня 2019 року потерпілий ОСОБА_10 звернувся до поліції із заявою про вчинення крадіжки його мопеда, що також підтверджує відсутність надання ним згоди ОСОБА_7 на користування належним йому транспортним засобом.

Таким чином, заволодіння ОСОБА_7 мопедом ОСОБА_10 відбулося всупереч волі останнього, шляхом запуску двигуна та приведення його у рух.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 289 КК України.

При цьому всім наявним доказам суд першої інстанції відповідно до вимог                              КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам                  ст. 374 КПК України.

Зазначені захисником доводи щодо кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 289 КК України також були перевірені судом апеляційної інстанції, який належним чином їх проаналізував та навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_7 .

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника, з підстав, викладених у ній, не знаходить.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 28 травня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника                        ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                                ОСОБА_12