Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 182/6265/18

провадження № 51-2461км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого|ОСОБА_1 ,|

суддів|ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,|

за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника |  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),|

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 на вирок Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2019 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця  м. Дніпра, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК),

Обставини справи

1.  Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області вироком від 7 листопада 2019 року засудив ОСОБА_8 за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Також суд задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 та стягнув із засудженого на її користь 80 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

2.  Суд визнав доведеним, що 25 червня 2018 року близько 16:00 за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті помсти з метою вбивства кухонним ножем завдав ОСОБА_10 16 ударів у різні частини тіла, заподіявши смертельних тілесних ушкоджень.

3.  Дніпровський апеляційний суд вироком від 21 лютого 2020 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову і призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. Також апеляційний суд збільшив розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_9 до 200 000 грн.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4.  У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 і 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), просить змінити оскаржені судові рішення, пом`якшити призначене покарання до 10 років позбавлення волі та відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 .

5.  Захисник стверджує, що призначене покарання є явно несправедливим через суворість, а суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували позитивних даних про особу засудженого та пом`якшуючих покарання обставин, зокрема визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

6.  Окрім того, захисник вважає, що суди допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 , яка не входить до кола осіб, передбачених статтею 1168 Цивільного кодексу України, на користь яких може бути присуджено відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи.

7.  Прокурор у своїй касаційній скарзі, наводячи доводи, аналогічні доводам захисника, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Позиції учасників касаційного розгляду

8.  Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

9.  До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_9 надіслала до суду заперечення на касаційні скарги сторони захисту і прокурора. Зазначила, що була єдиною близькою родичкою загиблої та зазнала тяжких моральних страждань у зв`язку з її вбивством. Вважає, що оскільки вона визнана потерпілою в кримінальному провадженні і є єдиною спадкоємицею померлої, то має право на відшкодування моральної шкоди.

10.  У судовому засіданні захисник підтримав доводи своєї касаційної скарги та не заперечив проти касаційної скарги прокурора.

11.  Прокурор підтримав доводи касаційної скарги сторони обвинувачення, а також доводи касаційної скарги захисника в частині вирішення цивільного позову, однак заперечував проти пом`якшення покарання.

Оцінка Суду

12.  Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що  касаційні скарги захисника та прокурора належить задовольнити частково.

13.  Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

14.  Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, дійшов висновку, що призначене ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину через м`якість, не враховує обставин вчинення злочину, даних про особу засудженого, а також не є достатнім для виправлення останнього та запобігання вчиненню нових злочинів. На цій підставі апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання та призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

15.  Приймаючи своє рішення, апеляційний суд врахував характер злочинних дій засудженого, а саме що те, що він завдав потерпілій ножем 16 ударів у ділянки життєво важливих органів, взяв до уваги дані про особу засудженого, який раніше не судимий, не одружений, тимчасово не працює, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Обставиною, що пом`якшує покарання, цей суд врахував визнання вини, а обставиною, що обтяжує покарання, – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

16.  Суд не має підстав ставити під сумнів таке рішення апеляційного суду і вважає, що воно ухвалено із дотриманням вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам.

17.  Разом з тим Суд не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення цивільного позову та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_9 .

18.  Сторони обвинувачення і захисту посилаються на порушення судом норми матеріального права, передбаченої статтею 1168 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

19.  Суд зазначає, що кримінально процесуальне законодавство передбачає ширше коло осіб, які можуть бути визнані потерпілими від злочину.

20.  Відповідно до частини 6 статті 55 КПК, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої – третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи.

21.  Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КПК близькими родичами та членами сім`ї є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

22.  За обставин цієї справи Суд не вважає за необхідне вирішувати питання про застосування статті 1168 ЦК до ситуації завдання шкоди внаслідок вчинення злочину.

23.  Як установлено, ОСОБА_9 була двоюрідною сестрою убитої ОСОБА_10 і не проживала спільно з померлою, а тому не є близькою родичкою чи членом сім`ї померлої відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 3 КПК. Відповідно вона не має правових підстав для відшкодування шкоди, завданої вбивством потерпілої, в порядку правонаступництва, передбаченому частиною 6 статті 55 КПК.

24.  Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку, що оскаржені рішення судів першої і апеляційної інстанцій необхідно скасувати в частині вирішення цивільного позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2019 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині рішення про стягнення із засудженого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди і відмовити в задоволенні цивільного позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде оголошено 30 листопада 2020 року о 16-й годині.

Судді:

ОСОБА_1                      ОСОБА_2                               ОСОБА_3