Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 702/493/18

провадження № 51-1479км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої                                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

захисника                                                   ОСОБА_5 ,

прокурора                                                   ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_5 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250220000381, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Монастирище Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішеннь і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 29 липня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Вирішено питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, речових доказів і процесуальних витрат.

За ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року вказаний вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання та постановлено пом`якшити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, зменшивши його строк з 14 до 12 років.

Згідно з вироком ОСОБА_7 05 листопада 2016 року близько 22:30, діючи умисно та маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, спрямованих на позбавлення життя останнього, перебуваючи на території колишнього аеродрому, розташованого на АДРЕСА_2 , з пістолета марки ПМ здійснив три постріли, два з яких – у голову потерпілому, в результаті чого останній, отримавши вогнепальні кульові поранення голови з переломами кісток основи та склепіння черепа з розтрощенням головного мозку, помер.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що під час судового розгляду не доведено винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України поза розумним сумнівом, оскільки в основу обвинувального вироку місцевий суд поклав показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які мали всі підстави обмовити засудженого. Крім того, їх показання є неповними, не відображають усіх обставин заподіяння смерті потерпілому. Вважає, що складений стосовно ОСОБА_7 обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, адже у ньому належним чином не зазначені формулювання обвинувачення, фактичні обставини справи та форма вини засудженого. При цьому вирок місцевого суду ухвалено з порушенням правил підсудності з огляду на те, що подання про її зміну з Уманського міськрайонного суду Черкаської області до Придніпровського районного суду м. Черкас, є необґрунтованим.  На переконання касатора, судовий розгляд цього провадження проведений із порушенням загальних засад кримінального  провадження, оскільки місцевий суд фактично перейшов на сторону обвинувачення, відповідним чином не дослідив доказів, наданих сторонами та допустив суперечності у своїх висновках, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 . Також зазначає, що відомості, отримані під час НСРД у процесі судового слідства, суду не були відкриті, а отже прокурор діяв усупереч вимогам ст. 290 КПК України. У свою чергу, суд апеляційної інстанції допущених порушень місцевого суду не усунув, належно не проаналізував зібраних у кримінальному провадженні доказів, у зв`язку з чим рішення судів попередніх інстанції не відповідають положенням ст. 370 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від представника потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 – адвоката ОСОБА_14 надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника засудженого, у яких він наводить аргументи щодо процесуальних порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цього кримінального провадження. Просить скасувати ухвалені судові рішення та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Захисник ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу і просив задовольнити її з викладених у ній підстав.

Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника засудженого, вважаючи її необґрунтованою, та просила залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

За статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_7 , суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, що підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Обґрунтовуючи ці висновки, суд врахував показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які, зокрема, чітко вказали на ОСОБА_7 як на особу, яка здійснила постріли в потерпілого ОСОБА_8 , спричинивши смерть останньому.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що показання зазначених свідків, дані під час судового розгляду, повністю узгоджуються з показаннями, даними ними в ході проведення слідчих експериментів за їх участю, зафіксованими у відповідних протоколах від 13, 15 і 16 листопада 2016 року. При цьому суд закцентував на тому, що здобута під час таких слідчих дій інформація по суті відповідає показанням, які безпосередньо отримано від свідків у судовому засіданні.

Крім того, суд першої інстанції не встановив особистої заінтересованості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у процесі дачі ними показань і вказав, що таких висновків дійшов, ураховуючи логічне формулювання і послідовність їх показань як під час їх допиту в судовому засіданні, так і під час слідчих експериментів. Свідки не плутались у ході свідчень щодо послідовності подій ні під час прямого допиту прокурором, ні під час перехресного допиту стороною захисту. Вони давали свідчення твердо і впевнено, переконливо відповідали на питання.

Доводи захисника щодо неналежної оцінки цих показань та їх невідповідності обставинам справи були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції.

Так, апеляційний суд зазначив, що показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які вони безпосередньо давали в судовому засіданні суду першої інстанції є чіткими, послідовними, узгоджуються з протоколами слідчих експериментів за їх участю, протоколами оглядів місця подій, висновками експертів від 07 листопада 2017 року № 63/17-34, від 19 квітня 2017 № 05-7-02/161 року й іншими доказами у кримінальному провадженні, є об`єктивними та достовірними і викривають дії ОСОБА_7 щодо вбивства потерпілого ОСОБА_8 , а отже, місцевий суд, давши їм належну правову оцінку, правомірно поклав в основу вироку.

Разом із цим апеляційний суд, перевіряючи доводи захисника, викладені в його апеляційній скарзі щодо недоведення винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, зробив висновок, що аналіз наведених доказів у їх сукупності з доказами, на які є посилання у вироку суду, спростовують зазначені доводи захисника.

Із таким погоджується і колегія суддів.

Твердження захисника про невідповідність обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 вимогам ст. 291 КПК України також були перевірені судом апеляційної інстанції.

Мотивуючи свої висновки щодо безпідставності вищенаведених тверджень захисника, апеляційний суд дійшов переконання, що місцевий суд, ухвалюючи вирок відповідно до положень ст. 374 КПК України, належно встановив, що обвинувальний акт в повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказані дані про час, місце, спосіб вчинення злочину, форму вини, вид і розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, та достатньо повно сформульовано обвинувачення відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 115 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи захисника щодо порушень правил підсудності під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 . Суд вважає неспроможними з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду.

Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше 5 днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала (ч. 2 ст. 34 КПК України).

Як видно з матеріалів кримінального провадження, за ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07 вересня 2018 року задоволено подання в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області і постановлено передати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 (№ 12016250220000381) з цього суду до Придніпровського районного суду м. Черкас (т. 1, а.п. 121).

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються.

Отже, Придніпровський районний суд м. Черкас розглянув це кримінальне провадження з дотриманням правил підсудності, визначених кримінальним процесуальним законом.

Також безпідставними є доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо порушень вимог ст. 290 КПК України у зв`язку з невідкриттям стороні захисту матеріалів НСРД, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджено проведення таких слідчих дій під час досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні. До того ж, суд першої інстанції, мотивуючи висновки щодо доведення винуватості ОСОБА_7 , не послався на жоден доказ, отриманий у результаті проведення НСРД.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були  би  безумовними  підставами  для  скасування  чи  зміни  судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.

Стосовно заперечень представника потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 – адвоката ОСОБА_14 на касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 колегія суддів зазначає таке.

У запереченнях ставиться вимога про скасування судових рішень та наводяться доводи про незаконність цих рішень, а отже, з урахуванням того, що представник потерпілого не звертався до суду касаційної інстанції у межах строку на касаційне оскарження, такі доводи не підлягають перевірці.

Беручи до уваги наведене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 слід залишити без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 29 липня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_7 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                               ОСОБА_3