Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

1 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 755/15405/15-к

провадження № 51-684 км 20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового                                                                                                                    засідання                                                     ОСОБА_4 ,

прокурора                            ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників                           ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від                           19 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 січня                 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42015010000000094, за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у смт. Отиня Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрований на АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України             (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року      ОСОБА_11 засуджено за ч. 1 ст. 111 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) у строк відбування покарання ОСОБА_11 зараховано строк його попереднього ув`язнення               з 28 квітня 2015 року до 14 січня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_11 визнано винуватим у тому, що він умисно, будучи громадянином України, на шкоду суверенітетові та недоторканості України надав іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Згідно з вироком ОСОБА_11 ,будучи громадянином України, достовірно знаючи, що постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII достроково припинено його повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, 11 квітня 2014 року в період часу з 10:00 по 11:00, більш точний час не встановлений, перебуваючи в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що по вул. Карла Маркса, 18 в м. Сімферополі, з мотивів невизнання державної влади України на території Автономної Республіки Крим та в м. Сімферополі, з власної ініціативи, реалізуючи умисел на проведення підривної діяльності проти України, 11 квітня 2014 року прийняв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу "Державна Рада Республіки Крим", на якому одноголосно 88 колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, у тому числі ОСОБА_11 , прийнято так звану "Конституцию Республики Крым", як суб`єкта Російської Федерації.

Він же, достовірно знаючи про те, що територія Автономної Республіки Крим                       є невід`ємною частиною України, утворення та діяльність "Державної Ради Республіки Крим", а також прийнятих нею актів є незаконною, маючи на меті продемонструвати лояльність іноземній державі, а саме Російській Федерації,                    у проведенні підривної діяльності проти України, упродовж березня - липня                      2014 року, більш точний час не встановлено, перебуваючи у м. Феодосія, прийняв рішення про участь у проведенні призначених так званою "Державною Радою Республіки Крим", незаконних виборів до Феодосійської міської ради так званої "Республіки Крим".

Діючи на виконання зазначеного умислу, ОСОБА_11 упродовж липня 2014 року, більш точний час не встановлений, у невстановленому місці подав до незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія "Республіки Крим" документи для реєстрації кандидатом у депутати Феодосійської міської ради так званої "Республіки Крим". Рішенням незаконно створеної територіальної виборчої комісії міста Феодосія №14/110-1 від 31 липня 2014 року "Про реєстрацію                 ОСОБА_11 кандидатом у депутати Феодосійської міської ради Республіки Крим першого скликання по одномандатному виборчому округу № 9" ОСОБА_11 зареєстровано кандидатом у депутати до Феодосійської міської ради.

Продовжуючи реалізацію умислу, направленого на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_11 прийняв участь у незаконно призначених виборах, які відбулися 14 вересня 2014 року, однак не набрав необхідної кількості голосів для обрання його депутатом.

Такі дії ОСОБА_11 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 111 КК, як умисне, на шкоду суверенітетові та недоторканості України надання громадянином України іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_11 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_11 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вказує на неконкретність висунутого ОСОБА_11 обвинувачення в частині способу та наслідків вчинення інкримінованого злочину. Посилається на порушення передбаченого у ст. 481 КПК порядку здійснення повідомлення про підозру, яке ОСОБА_11 , як особі зі спеціальним статусом, повинно було вручатися Генеральним прокурором або його заступником. Вважає, що положення ч. 1 ст. 111 КК щодо ОСОБА_11 застосовано неправильно. Вирок грунтується на припущеннях.                            У матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі та достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Після заміни складу колегії судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції не було розпочато спочатку. Суд ухвалив вирок поза межами нарадчої кімнати. Всупереч приписам ст. 419 КПК вказані порушення залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг та безпідставно залишив вирок без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_11 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Стверджує, що умислу на вчинення державної зради у ОСОБА_11 не було. Вказує на відсутність у матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР та відсутність повноважень у слідчих і прокурорів на здійснення досудового розслідування. На думку захисника, в основу обвинувального вироку покладено недопустимі докази, які у своїй сукупності є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК. Суд не зазначив у вироку яким саме способом  засуджений вчинив державну зраду та яку шкоду при цьому спричинено. Вказані порушення залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисники підтримали касаційні скарги, прокурори заперечили проти їх задоволення.

Мотиви Суду

За змістом статтей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали,                      а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_11 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційному порядку захисники ОСОБА_11 адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 заперечували правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження. Стверджували, що покладені в основу обвинувального вироку докази є недопустимими та недостатніми для підтвердження висунутого ОСОБА_11 обвинувачення. Зокрема, оспорювали законність процедури початку досудового розслідування, відсутність у матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР, відсутність повноважень у слідчого та прокурора на проведення досудового розслідування, посилались на порушення вимог процесуального закону при затриманні ОСОБА_11 , здійсненні йому повідомлення про підозру, а також незалучення при цьому захисника. Вказували, що обвинувальний вирок суду було ухвалено поза межами нарадчої кімнати. Такі порушення сторона захисту вважала істотними та такими, що тягнуть недопустимість отриманих доказів.

Однак, залишаючи апеляційні скарги захисників без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, всіх доводів апеляційних скарг не перевірив, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зокрема, не перевіреними залишились доводи апеляційних скарг щодо порушення процедури початку досудового розслідування. Жодної уваги апеляційний суд не приділив питанню дотримання правил підслідності даного кримінального провадження, наявності у слідчих прокуратури Автономної Республіки Крим повноважень на здійснення досудового розслідування злочину, передбаченого                      ч. 1 ст. 111 КК, виходячи з приписів ст. 216 КПК, а також положень ст. 12 Закону України № 1207-VII від 15.04.2014 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Також без належної уваги залишились доводи апеляційних скарг щодо недотримання строків здійснення ОСОБА_11 повідомлення про підозру, незабезпечення підозрюваному захисника, а також щодо ухвалення судом вироку поза межами нарадчої кімнати.

Формально зазначивши в ухвалі про відсутність відповідних порушень, апеляційний суд свого висновку не мотивував, на кожен із зазначених доводів змістовної відповіді не дав, не вказав в ухвалі чим спростовуються такі доводи та не обґрунтував свого рішення про відмову у задоволенні апеляційних скарг у цій частині.

Враховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, можуть вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_11 , відповідні доводи сторони захисту потребували ретельної перевірки з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими, чого суд апеляційної інстанції не зробив. При цьому, саме лише посилання апеляційного суду в ухвалі на голослівність і безпідставність відповідних доводів апеляційних скарг в даному випадку є недостатнім для спростування позиції сторони захисту.

Таким чином, належним чином не перевіривши доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_11 без зміни.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вказане в свою чергу позбавляє касаційний суд можливості перевірити правильність застосування щодо ОСОБА_11   положень ч. 1 ст. 111 КК.

Разом із тим, за результатами касаційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи касаційних скарг щодо необхідності повідомлення ОСОБА_11 повідомлення про підозру, як особі зі спеціальним статусом, виключно Генеральним прокурором або його заступником, а також щодо порушення процедури судового розгляду після заміни складу колегії.

Як убачається з матеріалів справи та було предметом перевірки суду апеляційної інстанції, на час вчинення злочину ОСОБА_11 вже не був депутатом Автономної Республіки Крим, тому дотримання приписів ст. 481 КПК щодо порядку здійснення йому повідомлення про підозру, як особі зі спеціальним статусом, в даному випадку не вимагалося.

Також, в ході апеляційного розгляду встановлено, що після заміни складу колегії суддів першої інстанції судовий розгляд було розпочато спочатку, суд повторно дослідив всі докази кримінального провадження і саме цими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні після зміни складу колегії, обґрунтував свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Враховуючи викладене, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню,                  а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_11 – скасуванню, з підстав істотного порущення вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисників задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року щодо ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                             ОСОБА_13