Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 712/8416/18

провадження № 51-1120км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                           ОСОБА_1 ,

суддів                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12018251010002569, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя м. Черкас,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від

17 жовтня 2019 року ОСОБА_6 засуджено до покарання: за ч. 2

ст. 186 КК – у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 263 КК – у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 289 КК – у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2016 року, та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк

6 років 1 місяць без конфіскації майна.

Цивільний позов не заявлено.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 08 квітня 2018 року близько 19:30 повторно, маючи прямий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, перебуваючи навпроти вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , шляхом здійснення нападу, діючи відкрито для сторонніх осіб, умисно з корисливою метою, ігноруючи волю

ОСОБА_8 , шляхом ривка з рук останнього заволодів його мобільним телефоном  марки "Samsung J5" вартістю 2100 грн.

19 квітня 2018 року в ранковий час, ОСОБА_6 , перебуваючи біля сміттєвого бака на вул. Чиковані в м. Черкасах неподалік парку "Хіміків", без передбаченого законом дозволу придбав, а саме знайшов, металевий предмет, зовні схожий на боєприпаси до підствольного гранатомета, який у подальшому незаконно переносив та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу. Цього ж дняо 13:00 працівники поліції при припиненні адміністративного правопорушення зупинили ОСОБА_6 та з його добровільної згоди під час проведення поверхневого огляду в зовнішній кишені куртки виявили та вилучили металевий предмет, зовні схожий на боєприпаси, який є

40-мм пострілом ВОГ-25П до підствольних гранатометів ГП-25 (ГП-30) і відноситься до категорії боєприпасів.

26 травня 2018 року близько 09:00 повторно, діючи з прямим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, перебуваючи на території міського цвинтаря № 2 на вулиці Руставі в м. Черкасах, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого продажу незаконно заволодів транспортним засобом, що був припарковий поблизу могил на цвинтарі, а саме  мопедом марки "Honda Pal", білого кольору, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 1008,80 грн, який належить ОСОБА_9 .

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 03 лютого 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 у порядку ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) змінив. На підставі ч. 2 ст. 416 КПК призначене судом покарання пом`якшив і вважав ОСОБА_6 засудженим за вказаним законом до покарання відповідно за:

- ч. 2 ст. 186 КК – до позбавлення волі на строк 4 роки;

- ч. 1 ст. 263 КК – до позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 2 ст. 289 КК – до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК ОСОБА_6 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2016 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації майна. У решті вказаний вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та надання судом неправильної правової оцінки обставинам справи і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про оголошення перерви з метою підготовки до допиту обвинуваченого та судових дебатів, чим порушено право обвинуваченого на захист. За епізодом злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК, вважає, що протокол огляду місця події від

19 квітня 2018 року є недопустимим доказом, оскільки виявлення та вилучення в ОСОБА_6 пострілу до гранатомета відбувалося з порушенням норм кримінального процесуального закону. За цим же епізодом протокол огляду речового доказу від 17 травня 2018 року та висновок вибухотехнічної експертизи № 5/38 від 11 травня 2018 року просить визнати недопустимими доказами за принципом "плодів отруєного дерева". Вважає, що за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом показання потерпілого

ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є недопустимими доказами, а протокол огляду місця події від 26 травня 2018 року та протокол пред`явлення особи для впізнання від 26 червня 2018 року є неналежними доказами, а отже не доводять винуватості ОСОБА_6 , оскільки свідчать лише про факт управління ОСОБА_6 мопедом, що належав ОСОБА_9 , але не вчинення ним інкримінованого злочину.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга захисника ОСОБА_7   задоволенню не підлягає, просила судові рішення залишити без зміни.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Як убачається з касаційної скарги захисника, доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 186 КК, та кваліфікація його дій захисником не оспорюються.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК, підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд безпосередньо дослідив і оцінив відповідно до правил ст. 94 КПК.

Зокрема, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, підтверджується:

–показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що 19 квітня 2018 року на територіїї парку "Хіміків" у м. Черкасах затримали невідомого чоловіка, у якого звисала кишеня. Під час проведення поверхневого огляду виявили невідомий предмет, схожий на боєприпас. Викликали слідчо-оперативну групу та вибухотехніків. Останні повідомили, що цей предмет є гранатою. Затриманий чоловік добровільно витягнув з кишені боєприпас;

–показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що він у парку "Хіміків" у

м. Черкасах був понятим при вилученні з кишені затриманого чоловіка гранати, яку той добровільно видав. Чоловік пояснив, що він її щойно знайшов у парку;

–показаннями свідка – понятого ОСОБА_15 , який бачив невідомий металевий предмет, але де затриманий цей предмет зберігав, пояснити не може;

–даними протоколу огляду місця події від 19 квітня 2018 року з фототаблицею до нього;

–даними протоколу огляду відеозапису з місця події від 17 травня 2018 року;

–даними висновку вибухотехнічної експертизи від 11 травня 2018 року

№ 5/38.

Доводи у скарзі захисника про визнання недопустимими доказами протоколу  огляду місця події від 19 квітня 2018 року і похідних від нього доказів є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у протоколі огляду місця події від 19 квітня 2018 року зафіксовано факт виявлення у

ОСОБА_6 в парку "Хіміків" у м. Черкасах гранати до підствольного гранатомета ВОГ-25П, яка відноситься до категорії боєприпасів. Огляд проводився за участю затриманого ОСОБА_6 , понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , спеціаліста, яким роз'яснено їхні права та обов`язки. Жодних зауважень від учасників, зокрема від ОСОБА_6 , не надходило, про що свідчать їхні підписи. Таким чином, порушень норм кримінального процесуального закону під час проведення огляду місця події колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги про незаконність затримання ОСОБА_6 та проведення його особистого обшуку є неспроможними, оскільки суперечать зазначеним доказам про те, що працівники поліції, здійснюючи свої обов`язки з охорони громадського порядку, зупинили його та він добровільно видав предмет, що містився в кишені його куртки.

Винуватість ОСОБА_6 за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, підтверджується:

–показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що він на центральному цвинтарі № 2 на вул. Руставі у м. Черкасах залишив мопед, який через деякий час зник, відразу зателефонував у поліцію, пізніше приїхали працівники поліції, з якими він на автозаправці побачив ОСОБА_6 , мопед знаходився поряд з ним;

– показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що вони у складі патруля 26 травня 2018 року після отримання повідомлення про незаконне заволодіння мопедом при огляді території побачили зазначений транспортний засіб, водієм виявився ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння;

– даними протоколу огляду місця події від 26 травня 2018 року з фототаблицею до нього;

–даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від

26  червня 2018 року.

На думку колегії суддів, зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх допустимості, а тому місцевий суд правильно обґрунтував ними обвинувачення та правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК.

Доводи у касаційній скарзі про недопустимість показань потерпілого

ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не можна взяти до уваги, оскільки зазначені особи повідомили суду про факти, які сприймали особисто, а саме бачили ОСОБА_6 , у володінні якого перебував мопед. Крім того, показання потерпілого і свідків узгоджуються з іншими доказами, зокрема

з даними протоколів огляду місця події та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2018 року. Доводи захисника про неналежність показань свідків та письмових доказів є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 85 КПК вони прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції перевірив та визнав безпідставними доводи захисника ОСОБА_7 про порушення місцевим судом прав обвинуваченого

у зв'язку з ненаданнямйому часу для підготовки до судових дебатів. Апеляційний суд правильно зазначив, що дане кримінальне провадження тривалий час перебувало у провадженні Соснівського районного суду

м. Черкаси, в судових засіданнях постійно брали участь обвинувачений

і його захисник, а тому, враховуючи відносно незначну кількість епізодів злочинної діяльності, сторона захисту мала можливість за цей час належним чином підготуватись до судових дебатів і взагалі до судового розгляду.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 , у результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6   залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,  є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                              ОСОБА_3