Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа №  484/3922/16-к

провадження №  51-3283км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                     ОСОБА_4 ,

за участю прокурора       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 серпня                    2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12016150110002505,за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останнього разу – за вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2015 року за ч. 1 ст. 395 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді арешту на строк 1 місяць,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 289 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 серпня                    2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим і виправдано за ч. 2 ст. 185 та                                      ч. 2 ст. 289 КК у зв`язку з недоведеністю його вини.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 в частині стягнення на його користь з ОСОБА_7 шкоди, заподіяної злочинами, відмовлено.

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що 28 вересня 2016 року він за попередньою змовою зі ОСОБА_9 вдерлися до гаража      ОСОБА_8 , розташованого на подвір`ї біля будинку АДРЕСА_2 , та незаконно заволоділи мопедом марки "Ямаха Мінт" білого кольору, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди на суму 4520 грн.

Також ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він того ж вечора за  попередньою змовою зі ОСОБА_9 з вказаного подвір`я ОСОБА_8 таємно викрали велосипед марки "Україна", чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди на суму 600 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вину ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 289 КК, стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, тому виправдав його у зв`язку з недоведеністю його вини.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 серпня 2019 року щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_7 залишено без змін.

Цими ж судовими рішеннями засуджено ОСОБА_9 за ч. 2 і ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 і ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць. У касаційному порядку вирок та ухвала щодо ОСОБА_9 не оскаржуються.

Вимоги касаційної скарги і узгоджені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 серпня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року щодо ОСОБА_7 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду незаконними, необґрунтованими і немотивованими. Зазначає, що суд першої інстанції усупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) у мотивувальній частині свого рішення не навів підстав для виправдання ОСОБА_7 із зазначенням мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення, а лише перерахував надані прокурором докази без надання їм конкретної оцінки. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 і ст. 419 КПК, оскільки апеляційний суд не перевірив і не дав вичерпних та переконливих відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог ст. 94 КПК і невідповідності його висновків про виправдання ОСОБА_7 фактичним обставинам справи, не зазначив підстав, через які визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. Звертає увагу, що на підтвердження своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі, прокурор просив апеляційний суд повторно дослідити всі докази, які, на його думку, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 і ч. 2 ст. 185 КК, проте суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК відмовив прокурору в задоволенні цього клопотання. Вважає, що до виправдання ОСОБА_7 призвели технічні помилки, допущені в обвинувальному акті стосовно кольору викраденого у ОСОБА_10 мопеда "Ямаха Мінт", які апеляційний суд не дав можливості стороні обвинувачення виправити, скасувавши виправдувальний вирок і призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу прокурора                     ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, просив скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від                             14 квітня 2020 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу таке судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.

Частиною 2 ст. 419 КПК передбачено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Частиною 3 вказаної статті визначено, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до положень ст. 92 КПК у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести  перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у разі, якщо у кримінальному провадженні не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК  мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення і захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався.

З матеріалів провадження вбачається, що суд провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності.

Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.

Спростовуючи пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення, суд навів мотиви, виходячи з яких відкидає докази обвинувачення, і обґрунтовано дійшов висновку про його невинуватість, вказавши в мотивувальній частині вироку підстави виправдання.

Зокрема, суд проаналізував показання обвинуваченого ОСОБА_7 , який у суді заперечував свою причетність як до незаконного заволодіння мопедом "Ямаха Мінт" з гаража ОСОБА_8 , так і до крадіжки велосипеда "Україна" з подвір`я останнього.

Дав належну оцінку суд і показанням засудженого ОСОБА_9 , який стверджував, що всі інкриміновані йому злочини, у тому числі незаконне заволодіння мопедом "Ямаха Мінт" і крадіжку велосипеда "Україна", що належали потерпілому                  ОСОБА_8 , він вчинив самостійно без участі інших осіб.

Суд першої інстанції проаналізував показання потерпілого ОСОБА_8 , який у суді підтвердив обставини, вчинених щодо нього кримінальних правопорушень, при цьому наголосив, що йому не відомо, хто саме їх вчинив.

Дав суд належну оцінку й показанням свідка ОСОБА_11 , за словами якого,                    ОСОБА_7 продав йому мопед "Ямаха" темного кольору за 1300 грн.

Зокрема, суд дійшов обґрунтованого висновку, що показання потерпілого                     ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_11 не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, оскільки перший не був очевидцем злочинів і суду пояснив, що не знає крадіїв, а другий свідчив про те, що він в обвинуваченого придбав мопед "Ямаха" саме темного кольору, і ці його показання підтверджуються даними протоколу огляду місця події та вилучення в ОСОБА_11 мопеда "Ямаха" темно-синього кольору, тоді, як ОСОБА_7 висунуто обвинувачення в незаконному заволодінні                    28 вересня 2016 року мопедом "Ямаха Мінт" білого кольору.

Також суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення письмові докази і правильно резюмував, що і вони не доводять винуватості ОСОБА_7 у кримінальних правопорушеннях, згідно з обвинуваченням: незаконному заволодінні мопедом "Ямаха Мінт" білого кольору і крадіжці велосипеда "Україна", вчинених                   28 вересня 2016 року.

Як правильно вказав суд, заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_12 про вчинені кримінальні правопорушення від 11 вересня 2016 року, протокол огляду гаража, розташованого біля будинку АДРЕСА_2 від 11 вересня 2016 року, заява ОСОБА_13 про дозвіл на проведення огляду домоволодіння та видачу мопеда "Сузукі", розписка ОСОБА_12 про отримання від працівників поліції мопеда "Сузукі", а також протокол огляду господарських приміщень, розташованих біля будинку АДРЕСА_3 ,                    від 18 листопада 2016 року не стосуються обвинувачення ОСОБА_7 і є доказами щодо інших епізодів злочинів, учинених засудженим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 .

Інші ж письмові докази: заява ОСОБА_14 про добровільну видачу мопеда "Ямаха Мінт", який він придбав у ОСОБА_15 ; протокол від  5 листопада 2016 року про огляд мопеда марки "Ямаха Мінт" темного кольору на території Первомайського ВП ГУНП за адресою: вул. Грушевського, 29, м. Первомайськ Миколаївської області; розписка ОСОБА_8 про отримання від працівників поліції мопеда "Ямаха Мінт", мопеда "Ямаха Артістік", телевізора "Оріон" і двох коліс від велосипеда "Україна", а також висновки експертів № 09/3-91 від 11 травня 2017 року та № 48 від 19 травня 2017 року взагалі не доводять вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 289 КК.

Отже, у ході судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 289 КК. За таких обставин суд першої інстанції  на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, виправдав ОСОБА_7 , оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені цим обвинуваченим.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується.

Що стосується апеляційного розгляду, то його також проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Твердження прокурора щодо безпідставності виправдання, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції належним чином перевірив і дав вмотивовані відповіді на них. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Доводи прокурора про невиконання апеляційним судом вимог ст. 404 КПК є безпідставними. В апеляційній скарзі прокурор просив апеляційний суд дослідити матеріали кримінального провадження, дати оцінку всім доказам, зібраним під час досудового розслідування і дослідженим у ході судового розгляду судом першої інстанції.

Як убачається з матеріалів провадження, предметом дослідження суду апеляційної інстанції були всі письмові докази, зібрані стороною обвинувачення в ході досудового розслідування.

Проаналізувавши вказані докази, суд апеляційної інстанції небезпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про те, що всі вони не доводять винуватості                  ОСОБА_7 у кримінальних правопорушеннях згідно з висунутим йому обвинуваченням: у незаконному заволодінні мопедом "Ямаха Мінт" білого кольору, а також у крадіжці велосипеда "Україна", вчинених 28 вересня 2016 року.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд не допитав повторно свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_16 і потерпілого ОСОБА_8 , чим порушив вимоги КПК, не ґрунтуються на вимогах закону.

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цього клопотання прокурора, оскільки прокурор не навів обставин, які б вказували на необхідність  повторного виклику і допиту зазначених осіб, як того вимагає ч. 3 ст. 404 КПК.

Крім того, апеляційний суд, відмовляючи в допиті свідка ОСОБА_16 , звернув увагу на те, сторона обвинувачення не забезпечила участь у судовому засіданні цього свідка обвинувачення. Остання не була допитаною ані на досудовому слідстві, ані судом першої інстанції. Сідок ОСОБА_16 неодноразово викликалася до суду першої інстанції, проте не з`являлася без поважних причин, тому ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 липня 2019 року було ухвалено здійснити її привід, який так і не було виконано через її відсутність за місцем проживання (т. 3, а. с. 176, 195).

Отже, істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 серпня                    2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                     ОСОБА_3