Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020року

м. Київ

Справа №173/1357/18

Провадження № 51-3332км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

захисників                                                  ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_8 та захисників засудженого ОСОБА_9 – адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018040430000450 по обвинуваченню

ОСОБА_9 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з встановленими судом першої інстанції, 05 травня 2018 року близько 21 год. 45 хв. ОСОБА_9 , знаходячись біля магазину "У кумів", який розташований по вул. Центральній, 48 в с. Заріччя Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, вживав спиртні напої. В цей час до нього підійшов ОСОБА_8 , який також знаходився в стані алкогольного сп`яніння, та став пред`являти ОСОБА_9 претензії з приводу того, що останній безпідставно підозрює його у скоєнні крадіжки майна, в результаті чого між ними виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_8 наблизився на відстань витягнутої руки до ОСОБА_9 та зробив спробу нанести останньому удар кулаком своєї правої руки в обличчя, на що ОСОБА_9 , маючи намір, спрямований на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх подальшого настання, скляною пляшкою ємністю 0,5 л, частково наповненою пивом, яку він в цей момент утримував у своїй правій руці, умисно, цілеспрямовано наніс один удар ОСОБА_8 в область голови зліва, від якого скляна пляшка розбилася. В цей час до вищевказаних осіб підійшли їх знайомі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які знаходились неподалік, розборонили ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , таким чином припинивши вказаний конфлікт.

Внаслідок протиправних умисних дій ОСОБА_9 , потерпілому ОСОБА_8 заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких та легких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року вказаний вирок місцевого суду змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок залишений без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисники засудженого, вказуючи на невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, порушують питання про зміну судових рішень і застосування відносно засудженого положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно визнано обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, оскільки ні освідування, ні судово-медична експертиза з даного приводу не проводилася. Зазначається, що не у повному обсязі враховано дані про особу засудженого, зокрема те, що засуджений офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи. Також вказується, що позитивні характеристики засудженого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, фактичне визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку дають підстави для застосування відносно нього положень ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 , вказуючи на невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про зміну судових рішень і застосування відносно засудженого положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Касаційна скарга мотивована тим, що засудженим повністю відшкодовано майнову та моральну шкоду, що засуджений примирився з потерпілим, що свідчить про щире каяття засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Захисники засудженого підтримали свою касаційну скаргу та касаційну скаргу потерпілого.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг, вважала їх безпідставними, а покарання, призначене ОСОБА_9 , таким, що відповідає вимогам ст. ст. 50 та 65 КК України.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги захисників щодо безпідставного визнання судами обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, Верховний Суд доходить висновку, що вказані твердження є необґрунтованими.

Так, згідно з показаннями самого засудженого ОСОБА_9 , які він дав у судовому засіданні, перед конфліктом з потерпілим він купив пляшку пива і розпивав її, вказане підтвердили і свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , а тому вважати, що висновок суду про вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння є неправильним, Верховний Суд підстав не знаходить.

Поряд з наведеним, інші доводи касаційної скарги захисників та касаційної скарги потерпілого Верховний Суд вважає слушними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За змістом норм ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За матеріалами провадження, суд першої інстанції призначив ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. З таким рішенням суд апеляційної інстанції не погодився. В обґрунтування такого висновку апеляційної інстанції зазначив, що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення покарання хоча і врахував те, що ОСОБА_13 раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, частково відшкодував завдану шкоду, однак при цьому залишив поза увагою те, що ОСОБА_9 фактично визнав провину, щиро кається у вчиненому, добровільно відшкодував завдану злочином шкоду, внаслідок чого потерпілий в судових дебатах відмовився від матеріальних претензій та цивільний позов до суду не подавав, що свідчить про те, що ОСОБА_9 дає своїй поведінці належну оцінку і дійсно готовий нести передбачену законом відповідальність,

Також апеляційний суд цілком слушно вказав , що судом першої інстанції не в повній мірі враховано поведінку ОСОБА_9 як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду в суді першої інстанції, яка полягає у тому, що останній добросовісно виконував обов`язки, покладені на нього ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з`являвся за кожним викликом прокурора та суду, не ухилявся від розгляду провадження, добровільно надавав органам досудового розслідування та суду пояснення про всі обставини вчинення злочину, не чинив перешкод під час розгляду провадження, що свідчить про активне сприяння обвинуваченого розкриттю злочину.

Виходячи з наведеного апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_9 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

Верховний Суд погоджується з видом та розміром призначеного ОСОБА_9 покарання. Разом з тим, Верховний Суд вважає висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_9 положень ст. 75 КК України безпідставним.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Задовольняючи касаційні скарги щодо звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, Верховний Суд виходить з даних про особу засудженого, зокрема того, що ОСОБА_9 раніше не судимий, позитивно характеризується, визнав вину, відшкодував завдану шкоду. Також Верховний Суд виходить з того, що ініціатором конфлікту був потерпілий, також суд касаційної інстанції враховує поведінку засудженого перед вчиненням кримінального правопорушення, під час конфлікту та після спричинення тілесних ушкоджень. Крім того Верховний Суд враховує і думку потерпілого, який, про що свідчить подана ним касаційна скарга, наполягає на тому, що виправлення засудженого можливе і без ізоляції останнього від суспільства.

З огляду на обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, фактичне визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку), а також враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_9 , суд касаційної інстанції вважає, що ці обставини в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину та свідчать про можливість застосування відносно ОСОБА_9 положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування призначеного апеляційним судом покарання з випробуванням.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, касаційна скарга захисників підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга потерпілого - задоволенню.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнити.

Касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_9 – адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року відносно ОСОБА_9 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

-          періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-          повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                            ОСОБА_3