Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 727/1355/20

провадження № 51-3587км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисників                                                  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 лютого 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260040000899, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Снячів Сторожинецького району Чернівецької області та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 лютого 2020 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він з метою особистого збагачення та керуючись корисливим мотивом, за не встановлених органом досудового розслідування обставин створив за допомогою програмного забезпечення для смартфонів, планшетів та ПК "Telegram", інтернет-магазин із назвою "PabloEskobar", через який здійснював реалізацію наркотичних засобів та психотропних речовин на території м. Чернівців, методом віддаленого продажу, а саме так званих закладок, при цьому покупці наперед розплачувалися за наркотичні засоби та психотропні речовини грошовими коштами через електронні термінали самообслуговування, після чого ОСОБА_8 ховав наркотичний засіб або психотропну речовину на території м. Чернівців та відправляв координати місць, де були заховані наркотичні засоби або психотропні речовини, покупцям, які потім їх забирали.

Так, ОСОБА_8 , за не встановлених органом досудового розслідування обставин, придбав з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який зберігав при собі. Після цього, знайшовши покупця, керуючись корисливим мотивом, 11 червня 2019 року приблизно о 17:00 вищевказаним способом за грошові кошти в сумі 315 грн методом закладки за адресою: вул. Університетська, 8, м. Чернівці, збув ОСОБА_9 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс.

Крім того, ОСОБА_8 повторно придбав з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який зберігав при собі, після чого 10 жовтня 2019 року приблизно о 17:00 методом закладки збув не встановленій органом досудового розслідування особі пакетик із вищезазначеним засобом, який сховав у під`їзді № 8 у будинку № 23 на вул. Небесної Сотні в м. Чернівцях.

Також цього самого дня у період часу з 17:05 до 17:15 ОСОБА_8 тим же методом закладки збув не встановленій органом досудового розслідування особі пакетик з особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, який сховав біля будинку № 76 на вул. Федьковича в м. Чернівцях.

Крім того, ОСОБА_8 виготовив психотропну речовину – амфетамін, запакував та зберігав його із метою збуту. 10 жовтня 2019 року, їдучи до м. Чернівців, де повинен був реалізувати амфетамін покупцеві методом віддаленого продажу, перевозячи на автомобілі марки "BMW 3" (д.н.з. НОМЕР_1 польської реєстрації), який використовував для здійснення злочинної діяльності, на дорозі                       вул. Головної 7 у с. Снячів Сторожинецького району Чернівецької області      ОСОБА_8 був затриманий працівниками поліції. Під час здійснення обшуку його автомобіля у нього було вилучено згорток фольги, всередині якого містилася психотропна речовина – амфетамін.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 27 квітня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_8 судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що протоколи обшуків житла і автомобіля від 10 жовтня 2019 року, які зазначені за номерами 10 та 11 у реєстрі матеріалів досудового розслідування, не долучені до матеріалів кримінального провадження. Крім того, стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи (протоколи, постанови та ухвали), які стосуються вилучених під час досудового розслідування речових доказів, а саме грошових коштів (70 євро, 450 єгипетських фунтів та 58 500 грн) та автомобіля марки "BMW 3" (д.н.з. НОМЕР_1 польської реєстрації). На думку захисника, невирішення судами питання про згадані речові докази є істотним порушенням процесуального права.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали подану ОСОБА_6 касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав, що постановлені у кримінальному провадження судові рішення є законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Частиною 1 ст. 412 КПК встановлено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК, а також правильність призначення покарання Верховний Суд не перевіряє, оскільки законність й обґрунтованість судових рішень в цій частині захисник не оскаржує.

Згідно зі ст. 349 КПК суд має право визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Крім того, як передбачено ч. 3 вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.

Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не заперечував кваліфікації дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_8 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і належно роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК за згодою усіх учасників судового провадження доказів щодо фактичних обставин справи суд не досліджував.

Вищезазначене підтверджується як журналом судового засідання від 27 лютого 2020 року, так і технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судовий розгляд у суді першої інстанції.

Правильності застосування районним судом положень ч. 3 ст. 349 КПК, щодо визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечує і захисник у касаційній скарзі.

Що стосується доводів захисника про невирішення судами питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні, то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 100 КПК, вирішуючи питання про речові докази, серед іншого, ухвалив конфіскувати в дохід держави: пакувальний пристрій "Hualian" моделі FS, планшет "Fuji Japan", мобільні телефони "Huawei", "Lenovo", "Meizu", "Samsung" та ноутбук "Acer" із зарядним пристроєм, документами на нього і чеками.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, просив конфісковане в дохід держави майно, а саме ноутбук "Acer" із зарядним пристроєм, документами і чеками до нього, мобільні телефони "Huawei", "Meizu" повернути його дружині, оскільки вона є їх власником.

Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку дійшов висновку про безпідставність викладених в апеляційній скарзі доводів засудженого і залишив вирок без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 без задоволення.

Відхиляючи ці доводи засудженого, апеляційний суд, зазначив, що його вимога повернути його дружині ноутбук і мобільні телефони є необґрунтованою, оскільки ці предмети підлягають конфіскації через те, що слугували засобами для розповсюдження та збуту наркотичних засобів.

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 акцентує увагу на невирішенні судами питання щодо речових доказів, а саме автомобіля марки "BMW 3" (д.н.з. НОМЕР_1 польської реєстрації) та грошових коштів (70 євро, 450 єгипетських фунтів та 58 500 грн).

Згідно з матеріалами кримінального провадження, вказані в касаційній скарзі захисника процесуальні документи стосовно вищезазначених речових доказів відсутні в матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .

До того ж, з вироку місцевого суду вбачається, що суд не вирішував питання про долю автомобіля і грошей, які згідно з доданими захисником до касаційної скарги копіями постанов слідчого від 11 жовтня 2019 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та на які потім був накладений арешт.

Невирішення судом питання щодо вказаних речових доказів, на думку колегії суддів, не вплинуло на правильність вирішення питань доведеності винуватості, кримінально-правової кваліфікації, призначення покарання у цьому кримінальному провадженні та не є істотним порушенням вимог КПК і не може бути єдиною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають під час виконання вироку.

Верховний Суд зазначає, що порушене в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 питання може бути вирішено в порядку, передбаченому розділом VIII "Виконання судових рішень" КПК, а тому для його вирішення сторона захисту не позбавлена можливості звернутися до місцевого суду з відповідним клопотанням у порядку статей 537, 539 КПК.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга захисника не містить.

Отже, Верховний Суд доходить висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено достатні мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.

Під час розгляду кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасуванняпостановлених у кримінальному провадженні судових рішень.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 лютого 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 квітня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                                ОСОБА_3