Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 495/6827/18

провадження № 51-3426 км 20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , котрий діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 3 липня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 , котрий діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на бездіяльність слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР).

6 грудня 2018 року Апеляційний суд Одеської області відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на вказану ухвалу слідчого судді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 3 липня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за заявою захисника ОСОБА_6 про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2018 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року про відмову                     у задоволенні скарги щодо внесення відомостей до ЄРДР.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд  в порушення вимог статей 459-467 Кримінального процесуального кодексу України                        (далі – КПК) безпідставно відмовив у відкритті провадження за його заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду про відмову                   у відкритті апеляційного провадження. На його думку, апеляційний суд проігнорував рішення Конституційного Суду України (далі – КСУ) від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, яким визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, тим самим необґрунтовано обмежив його доступ до правосуддя.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому, доводи захисника ОСОБА_6 щодо незаконності ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за його заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу слідчого судді є необґрунтованими.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною визнається встановлена КСУ неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

Рішенням Другого сенату КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, ухваленого за конституційною скаргою ОСОБА_9 , визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто, рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що КСУ може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Однак у тексті рішення КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 відсутні положення, які би дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість                                 у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що положення ч. 3 ст. 307 КПК втрачають чинність  з дня ухвалення КСУ цього рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на день прийняття Апеляційним судом Одеської області ухвали від 6 грудня 2018 року про відмову                у відкритті апеляційного провадження норма ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, не була визнана неконституційною.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Ухвалу суду апеляційної інстанції, про перегляд якої за виключними обставинами звернувся до апеляційного суду захисник ОСОБА_6 , постановлено 6 грудня                 2018 року. На момент її прийняття суд апеляційної інстанції застосував чинні норми КПК. Натомість Рішення Другого сенату КСУ № 4-р (ІІ)/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК, яке захисник вважає виключною обставиною, ухвалено 17 червня 2020 року. Тобто, на момент ухвалення вказаного рішення КСУ кримінально-процесуальні відносини у зазначеному провадженні вже припинилися. А це означає, що дія рішення КСУ не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

Крім того, положення ч. 1 ст. 459 КПК слід розуміти як такі, що передбачають можливість перегляду за виключними обставинами судових рішень, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції. Натомість, перегляд за виключними обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд правильно відмовив у відкритті провадження за заявою захисника ОСОБА_6 про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2018 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року.

Що стосується тверджень захисника з приводу відсутності у суду процесуальної можливості відмовити у відкритті провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами судового рішення, то вони є неспроможними з огляду на наступне.

Так, ч. 2 ст. 462 КПК передбачено, що не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її на відповідність вимогам ст. 462 цього Кодексу                  і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими  або виключними обставинами.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 3 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17, положення ч. 2 ст. 464 КПК про те, що "суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами", слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.

Таким чином, ухвала Одеського апеляційного суду від 3 липня 2020 року                             є законною та відповідає вимогам ст. 419 КПК. При цьому помилкове посилання апеляційного суду при відмові у відкритті провадження за виключними обставинами на ч. 4 ст. 399 КПК замість ч. 2 ст. 464 КПК саме по собі не впливає на правильність ухваленого судом рішення та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 3 липня 2020 року залишити без зміни,                     а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                     ОСОБА_3