Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 644/9375/18

провадження № 51-4092км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220530002249, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 18 липня 2018 року, протягом робочого дня Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з 09:00 до 18:00, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, з метою уникнення відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення подав через канцелярію Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, за адресою: м. Харків, пр. Архітектора Альошина, 7, власноручно складене клопотання про долучення до матеріалів вищезазначеної адміністративної справи довідки, яка спростовує факт його знаходження в стані алкогольного сп`яніння та підробленого документу - довідки з Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. І.О. Мещанінова про проходження ним, ОСОБА_6 , у медичному закладі дослідження крові на вміст алкоголю, реєстраційний № 1324 від 06 червня 2018 року, згідно якої 06 червня 2018 року о 03:55 в крові ОСОБА_6 не виявлено етилового спирту, - яка мала всі необхідні реквізити і підтверджувала факт, що має юридичне значення та за формою оформлена правильно, проте лікарями Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова така довідка не видавалась.

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Харкова на розгляді перебувала адміністративна справа щодо ОСОБА_6 , відносно якого працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за фактом зупинення 06 червня 2018 року, приблизно о 01:40, біля будинку № 2-а на  вул. 12- го Квітня в м. Харкові, автомобіля марки "Аudi 80", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , в стані алкогольного сп`яніння.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзізасуджений у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження те, що він вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки довідка в розумінні ст. 358 КК України не має жодних ознак офіційного документа складеного, виданого чи посвідченого відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами. Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в його апеляційній скарзі, а також не навів обґрунтування своїх висновків на спростування всіх доводів і не мотивував свого рішення належним чином, внаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом не відповідає вимогам КПК України. Окрім того, стверджує про порушення судами його права на захист, оскільки судові засідання у суді першої інстанції 28 грудня 2019 року та у суді апеляційної інстанції  26 травня 2020 року відбулися без участі його захисника ОСОБА_7 .

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до приписів ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанці.

За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України колегія суддів вважає правильним.

В основу вироку суд поклав показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , письмові докази, а також показання самого ОСОБА_6 , які він дав в судовому засіданні.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про те, що довідка № 1324 від 06 червня 2018 року, не відповідає критеріям офіційного документу, є необґрунтованими виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 358 КК України передбачено відповідальність за використання завідомо підробленого документа.

Згідно з приміткою під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Тому, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Дослідивши в судовому засіданні докази кримінального провадження, зокрема довідку № 1324 від 06 червня 2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний документ є офіційним, оскільки відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК України.

Так, у вказаній довідці вказано найменування закладу охорони здоров`я - ГБСМП, також міститься відтиск печатки та підпис.

Також у довідці зазначено що виконувався забір крові ОСОБА_6 о 3 годині 55 хвилин, вмісту етилового спирту в крові не виявлено.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 пояснив, що такий бланк використовувався раніше у Комунальному неприбутковому підприємстві міської клінічної лікарні швидкої невідкладної допомоги ім. проф.  О.І. Мещанінова Харківської міської ради.

Таким чином вказана довідка має всі необхідні реквізити офіційного документу, підпис, печатку, номер.

До того ж,  інформація, що міститься у вказаному документі, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість особою надавати такий документ до органів влади (судових органів, органів виконавчої влади чи інших) для підтвердження чи спростування знаходження особи в стані алкогольного сп`яніння.

В даному випадку офіційний документ - підроблена довідка про відсутність алкоголю в крові була надана обвинуваченим до суду, тобто була використана з метою отримати рішення на свою користь, а саме уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, на думку колегії суддів, вказана довідка має всі необхідні реквізити, має юридично значущий характер, а тому є офіційним документом.

Таким чином, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Вирок суду достатньо вмотивований і відповідає вимогам от. 374 КПК України.

Переглядаючи вирок в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог от. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, у тому числі і тим, на які засуджений посилається у касаційній скарзі, й обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Що стосується доводів засудженого про порушення його права на захист у зв`язку з проведенням судового засідання у суді першої інстанції 28 грудня 2019 року у відсутності його захисника ОСОБА_7 , то колегія суддів вважає, що порушення права засудженого на захист не відбулося, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження захист засудженого ОСОБА_6 здійснювало два захисники: ОСОБА_13 , а в подальшому ОСОБА_7 . У судовому засіданні 22 січня 2019 року у засудженого ОСОБА_6 з`ясовувалась думка чи не відмовляється він від попереднього захисника, на що він повідомив  суд, що бажає щоб його інтереси захищали два адвокати (т.1, а.п. 41-42).

28 грудня 2019 року відбулося проголошення вироку щодо ОСОБА_6 , у даному судовому засіданні були присутні: ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_13 . При цьому захисник ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду кримінального провадження (т. 2, а.п. 27), проте в судове засідання не з`явився, про причину неявки суду не повідомив.

Є голослівними і твердження засудженого про порушення його права на захист судом апеляційної інстанції, оскільки судове засідання 26 травня 2020 року відбулося без участі захисника ОСОБА_7 . З журналу судового засідання слідує, що апеляційний розгляд кримінального провадження відбувся за участі засудженого і його захисника ОСОБА_13 , захисник ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду кримінального провадження. Будь яких клопотань сторони захисту про відкладення розгляду провадження у зв`язку з неявкою в судове засідання захисника суду не заявлялося.

Таким чином, враховуючи, що засудженим було виявлено бажання  щоб у його  захисті  брало участь  два захисники, захисник ОСОБА_7 як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції був належним чином повідомлений  про дату і час розгляду кримінального провадження, будь яких клопотань засудженим про відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою даного захисника не заявлялось, то колегія судді вважає, що доводи засудженого ОСОБА_6 про порушення його права на захист при розгляді кримінального провадження щодо нього є необґрунтованими.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам от. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                          ОСОБА_3