Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 754/17575/18

провадження № 51-1419км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                                           ОСОБА_1 ,

суддів                                                                        ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,

засудженого                                                          ОСОБА_5 ,

захисника                                                               ОСОБА_6 ,

прокурора                                                               ОСОБА_7 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100030009055 від 25 жовтня 2018 року,  за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінне Луганської області, жителя м. Києва, громадянина України, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомДеснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року ОСОБА_5 засуджено за частиною 2 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Початок строку покарання ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з 25 жовтня 2018 року.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за злочин, учинений за таких обставин.

25 жовтня 2018 року о 00:05 біля житлового будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, побачивши потерпілого ОСОБА_8 , який тримав в руках чоловічу сумку, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя потерпілого, діючи відповідно до заздалегідь розподілених ролей, підійшли до останнього і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, знаходячись за спиною потерпілого ОСОБА_8 , почала утримувати його за руки, а ОСОБА_5 в цей час став наносити потерпілому удари руками у голову, внаслідок чого ОСОБА_8 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Застосувавши таким чином насильство, що не є небезпечним для життя потерпілого, і тим самим подолавши його волю до опору, ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, відкрито заволоділи належним ОСОБА_8 майном, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 93898 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишено без зміни вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року щодо  ОСОБА_5 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Також захисник просить звільнити засудженого з-під варти, скасувавши запобіжний захід у виді тримання під вартою. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказується на ненадання стороні захисту доступу до матеріалів кримінального провадження у відповідності до статті 290 КПК та порушення принципу змагальності сторін, оскільки сторона захисту не мала можливості захищатися від доказів сторони обвинувачення. На переконання захисника, такі порушення призвели також і до недопустимості всіх письмових доказів.

Крім того, захисником зазначається, що апеляційний суд вказаним обставинам не надав належної оцінки.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає  на таких підставах.

Мотиви Суду

Перевіряючи доводи сторони захисту щодо порушення вимог статті 290 КПК та недопустимості всіх доказів у провадженні з цих причин, та визнаючи їх безпідставними  суд першої інстанції вказував на протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 14 грудня 2018 року, де вбачав, що сторона захисту безпідставно відмовилась від письмового підтвердження отримання копій матеріалів досудового розслідування, хоча обвинувачений і захисник були присутні при самій події відкриття цих матеріалів, що підтверджується оглянутим в суді відеозаписом, який здійснювався під час цієї дії. Слідчим було перелічено стороні захисту матеріали досудового розслідування, копії яких в подальшому було вручено.

На підставі цього вважалося, що захисник та обвинувачений не були позбавлені можливості звірити копії наданих їм матеріалів досудового розслідування із переліком (реєстром), який оголошувався слідчим. Однак, сторона захисту таких дій не здійснила і в подальшому взагалі відмовилась від письмового підтвердження факту отримання доступу до матеріалів досудового розслідування, як того вимагає частина 9 статті 290 КПК.

Суд розцінив таку процесуальну поведінку сторони захисту як попередньо продуману та погоджену між собою стратегію захисту.

Вказані твердження суд першої інстанції встановив також шляхом дослідження відеозапису, де зафіксовано відмову від письмового підтвердження факту проведення такої слідчої дії, як надання доступу до матеріалів

Колегія суддів вважає такі висновки правильними, оскільки вони підтверджуються матеріалами провадження, у зв`язку з чим доводи сторони захисту визнаються голослівними.

Що стосується доводів захисника про те, що апеляційний суд не перевірив та не оцінив недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону, то вони є безпідставними.

Апеляційним судом було здійснено перевірку кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого, яку визнано необґрунтованою. В скарзі засуджений не вказував на порушення вимог статті 290 КПК, недопустимість доказів у провадженні, недотримання принципу змагальності сторін.

Вказані обставини викладені у апеляційній скарзі захисника, однак ухвалою апеляційного суду від 10 грудня 2019 року йому було відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження вироку щодо ОСОБА_5 .

Така ухвала апеляційного суду захисником не оскаржувалася, а тому у колегії суддів не має підстав для перевірки такої ухвали в касаційному порядку.

Таким чином, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на які вказує сторона захисту у скарзі.

На підставі наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника. Отже, вирок районного суду та ухвала апеляційного суду є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями  433, 434, 436 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу його  захисника ОСОБА_6 — без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                   ОСОБА_3