Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 499/752/17

провадження № 51-2431 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                            ОСОБА_1 ,

суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року за об`єднаними кримінальними провадженнями внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201716029000333, №12017160290000293, №12017160290000292, №12017160290000368, №1201716029000324, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іванівського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7  покарання у виді позбавлення волі на строк  5 років. Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Іванівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 27 липня 2017 року близько 09:00 години, точний час судом не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до будинку своєї тітки ОСОБА_8 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , зрозумів, що її немає вдома, шляхом розбиття віконного скла у приміщенні кухні, відкрив двері будинку зсередини та потрапивши у приміщення кухні, таємно викрав звідти алюмінієву каструлю та чавунний казан, після чого покинув територію домоволодіння ОСОБА_8 , а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 435,00 грн.

Також того ж дня 27 липня 2017 року близько 10:00 години обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зайшов до приміщення гаражу ОСОБА_9 , розташованого за адресою АДРЕСА_3 та таємно викрав зварювальний апарат та ящик з гідравлічним комплектом для ремонту кузовних деталей автомобілю та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 , матеріальну шкоду на загальну суму 1773,00 грн.

Крім того, наприкінці липня 2017 року ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля гаражного масиву в смт. Радісне Іванівського району Одеської області, підійшов до приміщення гаражу та шляхом збиття навісного замку на металевих дверях потрапив у середину гаражу, звідки викотив мопед та відкотив його приблизно на 50 метрів від гаражу. Надалі він був зупинений місцевими мешканцями та викрадений мопед був повернутий. Своїми злочинними діями обвинувачений ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 5500,00 грн.

Також наприкінці липня 2017 року ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зайшов до своєї знайомої ОСОБА_11 , яка мешкає в АДРЕСА_4 , впевнившись, що  ОСОБА_11 за ним не спостерігає, непомітно для неї, викотив велосипед з подвір`я та сівши на нього попрямував в сторону смт. Радісне, спричинивши потерпілому ОСОБА_12 , якому він належав, матеріальних збитків на суму 654,00 грн.

Крім того 08 серпня 2017 року приблизно о 18 годині 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в с. Знам`янка Іванівського району Одеської області біля магазину "Хозтовари" по вул. Генерала Плієва таємно для оточуючих, з корисливих мотивів, викрав з мопеду сумку коричневого кольору, в якій знаходилися ремонтні ключі, яка належала ОСОБА_13 , спричинивши потерпілому ОСОБА_13 матеріальних збитків на суму 646,00 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6  залишено без задоволення, а вирок Іванівського районного суду Одеської області від 26 листопада 2019 року стосовно  ОСОБА_7 – залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_7 , а кримінальне провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено принцип безпосередності дослідження речових доказів. Крім того посилається на порушення права ОСОБА_7 на захист як на стадії досудового розслідування так і на стадії судового розгляду, а також на порушення прав потерпілих на участь в підготовчому судовому засіданні. Також вважає, що у кримінальному провадженні відсутні належні та допустимі докази на підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди, а також допущено неправильну кваліфікацію дій засудженого. Впізнання речей, що належали потерпілій ОСОБА_8 було проведено із порушенням вимог КПК України. Вважає, що оскільки в ухвалі апеляційного суду не надано оцінки всім доводам його скарги, вона не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 , вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Не погоджуючись із вказаним вироком, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. При цьому, посилався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі ОСОБА_14 внаслідок суворості, порушував перед апеляційним судом питання про скасування вироку місцевого суду та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 84 КК України.

На обґрунтування заявлених вимог навів конкретні доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги.

Відповідно до ст. 419 КПКУкраїни, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.

За наслідками апеляційного розгляду суд залишив подану апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Водночас, в ухвалі апеляційного суду відображено лише частину доводів апеляційної скарги захисника.

Так, в ухвалі апеляційного суду не надано оцінку доводам захисника ОСОБА_6 щодо відсутності належного обґрунтування розміру матеріальної шкоди,  оскільки на думку захисника у судовому засіданні було досліджено лише товарознавче дослідження, а експертизу проведено не було. Також він посилався на те, що впізнання речей, що належали потерпілій ОСОБА_8 було проведено із порушенням вимог КПК України, оскільки речі які були пред`явлені для впізнання потерпілій, були раніше передані їй на зберігання, а протоколи пред`явлення речей для впізнання, не містять детального опису речей у зв`язку з чим вважав зазначені прокололи неналежними доказами.  Крім того, апеляційний суд не звернув увагу й на доводи скарги захисника ОСОБА_6 щодо помилковості кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки захисник вважає, що такі дії мали бути кваліфіковані як замах на злочин, а також на доводи скарги захисника щодо порушення судами принципу безпосередності дослідження доказів. Крім того, не надано оцінку доводам захисника щодо існування, на його думку, підстав для застосування ч. 2 ст. 84 КК України.

Вказані доводи залишились поза увагою апеляційного суду, який формально послався на законність та обґрунтованість вироку місцевого суду без додержання приписів ст. 2 цього Кодексу.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, указаних вимог закону при розгляді цього кримінального провадження не було дотримано, оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги захисника не навів в ухвалі суті всіх зазначених апелянтом доводів, ретельно їх не перевірив, не надав відповіді на всі викладені в апеляційній скарзі доводи і не мотивував належним чином свого рішення про залишення останньої без задоволення.

В ухвалі апеляційного суду лише коротко перераховано докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді провадження в апеляційному порядку, що перешкодило постановленню законного та обґрунтованого рішення і відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування.

У зв`язку з викладеним Суд визнає обґрунтованими доводи захисника в касаційній скарзі, в частині істотного порушення апеляційним судом норм кримінального процесуального закону та невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції ч. 2 ст. 419 КПК України.

Однак, з огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й на те, що вирішення інших викладених у скарзі доводів пов`язано з переоцінкою сукупності зібраних доказів, колегія суддів не вбачає підстав для їх перевірки у ході касаційного розгляду та вважає, що з урахуванням вимог, заявлених в апеляційній скарзі захисника, зазначені доводи має перевірити суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_7 до вирішення питання Одеським апеляційним судом щодо обрання запобіжного заходу, залишити під вартою, але на строк не більше ніж 60 днів.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                          ОСОБА_3